Постанова № 43992819, 22.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/8203/11

категорія 8.1.5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.

при секретарі Антощук Є.С.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції до публічного акціонерного товариства "Коростишівський залізобетон" про стягнення 216124,11 грн.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, в якому просить стягнути кошти з платника податків з публічного акціонерного товариства "Коростишівський залізобетон", який має податковий борг в сумі 216124,11 грн., в т.ч. пеня 2062,64 грн., шляхом продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. В обґрунтування позову зазначив, що публічне акціонерне товариство "Коростишівський залізобетон" зареєстроване Коростишівською районною державною адміністрацією Житомирської області як суб'єкт підприємницької діяльністі 14.02.2002 р. (ідентифікаційний код 31843625), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платник податків знаходиться на обліку Коростишівській міжрайонній державній податковій інспекції.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ньому, просив його задовольнити.

Представник відповідача щодо задовлення позову заперечив, зазаначив, що частина боргу виникла не на підставі рішення позивача, а згідно поданих відповідачем декларацій, інша частина боргу ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях позивача, які не оскаржувались, проте строк оскарження не закінчився. Позивач заявляє до стягнення суми нарахованої пені, проте не дає обгрунтованого розрахунку пені, не вказує за який період нарахована пеня, яка заявляється до стягнення. Податкова вимога № 1/157 від 31.12.2010 р. не стосується заявлених до стягнення сум, оскільки відноситься до іншого періоду заборгованості, інші податкові вимоги в 2011 р. відповідачу не направлялись. Податкова вимога на всю суму боргу, яка заявлена позивачем до стягнення також відповідачу не направлялась. На думку представника відповідача, враховуючи вимоги п.95.2 ст.95 ПК України позивач не має права стягувати кошти та здійснювати продаж майна для погашення податкового боргу, який утворився в липні місяці поточного року та щодо якого відповідачу податкова вимога не направлялась.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення cпору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Позивачем було встановлено, що станом на 09.11.2011 р. податковий борг підприємства по податках до бюджету становить 216124,11 грн., в т.ч. пеня 2062,64 грн., а саме:

- по орендній платі з юридичних осіб в сумі 107506,06 грн., в т.ч. пеня в сумі 1636,72 грн. згідно податкової декларації з плати за землю № НОМЕР_1, на підставі актів перевірки № 15-305/2/73 від 08.07.2011 р., № 15-305/2/78 від 19.07.2011 р., № 15-305/2/80 від 28.07.2011 р., № 15-305/2/85 від 03.08.2011 р., № 15-305/2/108 від 09.09.2011 р. та податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2 від 05.07.2011 р., № НОМЕР_3 від 08.07.2011 р., № НОМЕР_4 від 19.07.2011 р., № 000140840 від 28.07.2011 р., № НОМЕР_5 від 03.08.2011 р., № НОМЕР_6 від 09.09.2011 р. ;

- по податку на додану вартість в сумі 95568,77 грн., в т.ч. пеня 421,64 грн. на підставі акту перевірки № 221/23/31843625 від 21.06.2011 р. податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 05.07.2011 р., також згідно поданих підприємством декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 р.

- по податку на прибуток в сумі 13045 грн., в т.ч. пеня 4,28 грн., на підставі актів перевірки № 221/23/31843625 від 21.06.2011 р., № 15-104/51 від 25.08.2011 р., відповідно до податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_8 від 05.07.2011 р., № НОМЕР_9 від 25.08.2011 р.

Вищеперелічені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися.

У підприємства були описані активи, на які поширюється право податкової застави, згідно акту опису № 14/10/24 від 09.12.2010 р.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідачу була вручена вимога № 1/157 від 31.12.2010 р. на суму 15855,59 грн., яка залишається без виконання до цього часу, та в встановлений строк оскаржена не була.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно п.95.2 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст.5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Частиною 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 зазначеного Кодексу платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбачено цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як свідчать обставини справи, відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачені податкові зобовязання.

Згідно ст.95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога вручена відповідачу 31.12.2010 р., з цього періоду відповідач постійно мав несплачену податкову заборгованість, у звязку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, все майно згідно Акту опису активів, на які поширюється право податкової застави № 14/10/24 від 09.12.2010 р., перебуває в податковій заставі.

Частиною 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, позивачем вчинені усі дії у межах своїх повноважень щодо стягнення боргу у добровільному порядку.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання у сумі 216124,11 грн. вважається податковим боргом, який є узгодженим, про, що свідчить акт звірки, підписаний представниками сторін.

Розмір пені підтверджений наданим позивачем розрахунком (а.с.52-63).

Посилання представника відповідача на те, що податкова вимога на суму боргу, яка заявлена до стягнення не направлялась є безпідставним, оскільки відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Беручи до уваги, що вищевказаний податковий борг вважається узгодженим, оскільки відповідач докази оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги суду не надав, як і доказів погашення вказаної суми боргу, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 95.3. та 95.4. статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач звертаючись з даним позовом просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Вказані вимоги у відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України можуть бути заявлені у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків, на погашення податкового боргу.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві не наведено доводів щодо звернення до суду із зазначеними позовними вимогами та не надано доказів на їх підтвердження, тому в даній частині позову, суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Коростишівський залізобетон" на користь Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції податковий борг в сумі в сумі 216124,11 грн., в т.ч. пеня 2062,64 грн.

В задовленні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:В.А. Панкеєва