Постанова № 43992108, 28.04.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 914/1721/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації «Львівська обласна асоціація інвалідів» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» за № 266/А-50 від 11.03.2015 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року

у справі № 914/1721/14

за позовом: Громадської організації «Львівська обласна асоціація інвалідів» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівського головного регіонального відділення (територіальний підрозділ ПАТ «Брокбізнесбанк»), м.Львів

про стягнення 30 594,07 грн.,

за участю представників:

від позивача: Зелінська Н.В. - довіреність № 266/А-15 від 16.01.2015 року;

від відповідача: Презлята С.З. - довіреність № 67/03 від 30.03.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Львівська обласна асоціація інвалідів» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівського головного регіонального відділення про стягнення 30 594, 07 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року позов задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. суми депозиту, 431, 50 грн. процентів за депозитом та 162, 57 грн. - 3% річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року та рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі № 914/1721/14 (суддя Кітаєва С.Б.) в позові Громадської організації «Львівська обласна асоціація інвалідів» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням Громадська організація «Львівська обласна асоціація інвалідів» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» подала апеляційну скаргу за № 266/А-50 від 11.03.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на юридичних осіб за договорами банківського вкладу (депозиту) не поширюються обмеження щодо задоволення вимог інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, запровадженої щодо неплатоспроможного банку.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 27.04.2015 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2014 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівського головного регіонального відділення та Громадською організацією «Львівська обласна асоціація інвалідів» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» було укладено договір банківського строкового вкладу «Стандарт» №3. Згідно умов договору сторони погодили, що вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти на суму 30 000 грн. (депозит) на умовах та в порядку, встановлених цим договором, на строк з 05.02.2014 року по 11.03.2014 року або по дату, що визначається згідно з пунктом 4.8. цього договору, у випадку настання обставин, зазначених в пункті 4.8. цього договору; за користування депозитом банк сплачує вкладнику проценти у валюті депозиту із розрахунку 15% річних, якщо інше не передбачено умовами цього договору (пункти 1.1. - 1.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, в день укладення цього договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний ) рахунок №26101102795007.

Зарахування депозиту на рахунок вкладника здійснюється з будь-якого рахунку вкладника (п.2.2 договору). Відповідно до п.2.3, вкладник вносить депозит на рахунок впродовж 2 (двох) банківських днів з дати укладання сторонами цього Договору.

Як встановлено судом, на виконання умов пунктів 2.1. - 2.3. зазначеного договору, відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок №26101102795007, на який останнім було перераховано грошові кошти в розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 06.02.2014 року.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. договору, банк зобов'язався повернути позивачеві всю суму депозиту в останній день його розміщення шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника №26009000001201, відкритий у ПАТ ЛФ "Укрсоцбанк" МФО 300023 без надання вкладником відповідного платіжного доручення на перерахування грошових коштів, а також перерахувати в день повернення депозиту, в день дострокового повернення депозиту (його частини) шляхом перерахування на зазначений поточний рахунок вкладника нараховані проценти.

Позивач стверджує, що 11.03.2014 р. відповідач повинен був виплатити позивачу грошову суму в розмірі 30 000,00 грн., а також 431,50 грн. процентів, що останнім не виконано.

У зв'язку з чим позивач зазначає, що станом на день подання позову до суду сума боргу ПАТ «Брокбізнесбанк» перед ним становила 30 594,07 грн., з яких 30 000,00 грн. - заборгованість за депозитом, 431,50 грн. - заборгованість за відсотками , 162,57 грн. - 3% річних.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання процентів або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Згідно з частиною 3 статті 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

В постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2014 року зазначено, що при новому розгляді справи суду слід застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, які визначають процедуру ліквідації банків, порядок та черговість задоволення вимог їх кредиторів, дослідити обставини справи, перевірити чи реалізував позивач, як кредитор, своє право на заявлення уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідача грошових вимог до банку-боржника, в тому числі вимог щодо виплати спірної суми депозиту та процентів за депозитом, в порядку та у строки, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановити обставини наявності у ПАТ «Брокбізнесбанк» права на здійснення банківської діяльності, зокрема, банківських операцій щодо закриття вкладних (депозитних) рахунків клієнтів та виплати вкладникам залишку коштів на цих рахунках або їх перерахування на рахунки вкладників, відкриті в інших банківських установах.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Так, згідно з частинами 5, 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Отже, на зобов'язання банку з виплати коштів юридичних осіб за договорами банківського вкладу (депозиту) поширюються передбачені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження щодо задоволення вимог інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, запровадженої щодо неплатоспроможного банку. Зазначене спростовує доводи апелянта про те, що на юридичних осіб за договорами банківського вкладу (депозиту) не поширюються обмеження щодо задоволення вимог інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, запровадженої щодо неплатоспроможного банку.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до частини 3 статті 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Отже, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та припинення банку як юридичної особи, в банку виникає зобов'язання щодо видачі вкладнику грошових коштів, внесених ним на банківський рахунок як депозит, а також виплати процентів, нарахованих на суму вкладу (депозиту). Відтак, владник, який є кредитором банку на суму вкладу та процентів за користування вкладом, вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку-боржника у строк, встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.02.2014 року між сторонами був укладений договір банківського строкового вкладу «Стандарт» № 3. Згідно умов договору сторони погодили, що вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти на суму 30 000 грн. (депозит) на умовах та в порядку, встановлених цим договором, на строк з 05.02.2014 року по 11.03.2014 року або по дату, що визначається згідно з пунктом 4.8. цього договору, у випадку настання обставин, зазначених в пункті 4.8. цього договору; за користування депозитом банк сплачує вкладнику проценти у валюті депозиту із розрахунку 15% річних, якщо інше не передбачено умовами цього договору (пункти 1.1. - 1.4. договору).

Судом встановлено, що відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок №26101102795007, на який останнім було перераховано грошові кошти в розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 06.02.2014 року.

За період 05.02.2014 року по 11.03.2014 р. відповідач повинен був виплатити позивачу грошову суму в розмірі 30 000,00 грн., а також 431,50 грн. процентів, що останнім не виконано.

Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 року з 11.06.2014 року відкликано банківську ліцензію, генеральну ліцензію ПАТ «Брокбізнесбанк» на здійснення валютних операцій та ініційовано його ліквідацію; в подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №45 від 11.06.2014 року розпочато ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 року по 10.06.2015 року включно.

Враховуючи те, що з 11.06.2014 року Національним банком України розпочато процедуру ліквідації банку-відповідача як юридичної особи одночасним відкликанням його банківської ліцензії, то за відсутності банківської ліцензії відповідач, як банківська установа, не вправі здійснювати банківську діяльність, в тому числі такі банківські операції як закриття поточних рахунків та повернення вкладникам залишку коштів на цих рахунках (їх перерахування на поточні рахунки вкладників, відкриті в інших банківських установах).

Судом встановлено, що позивачем було подано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку-відповідача Куреному О.В. заяву за вих. №314/А-100 від 18.06.2014 року про задоволення вимог кредитора, зокрема щодо зобов'язань банку за Депозитним договором №3 від 05.02.2014 року на суму 30 000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що на момент розгляду даного спору по суті Національним банком України було відкликано банківську ліцензію відповідача та ініційовано процедуру його ліквідації з 11.06.2014 року згідно Постанови Правління НБУ №339 від 10.06.2014 року, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено і підписано 05.05.2015 року.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.