Рішення № 43991718, 05.05.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2015 р. Справа № 918/299/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР"

про стягнення коштів за договором в сумі 63 934 грн. 97 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР" (надалі-відповідач) про стягнення коштів за договором в сумі 63 934,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

20.08.2014 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № ТЕО -14/114-РЗАХ-ВИР про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (договір), згідно з яким позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом, (відповідно до товарно - транспортної накладної) до відповідного пункту призначення у встановлений договором або замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержування вантажу (вантажоодержувачу), а відповідач зобов'язався сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

На підтвердження факту надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3182 від 15.12.2014 року на загальну суму 11 120,00 грн., № 3243 від 18.12.2014 року на загальну суму 4 091,26 грн., № 3350 від 25.12.2014 року на загальну суму 29 435,32 грн., № 3351 від 25.12.2014 року на загальну суму 6 952,95 грн., № 3354 від 25.12.2014 року на загальну суму 4 032,11грн., товарно-транспортні накладні.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати наданих послуг в повному обсязі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір заборгованості становить 55 631,64 грн.

За порушення строків розрахунків за надані послуги позивач у порядку п. 4.7. договору нарахував пеню в розмірі 4 095,41 грн., 313,71 грн. 3% річних та 3 894,21 грн.7% штрафу.

У матеріально-правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 546, 549, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 195, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 26.03.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 06.04.2015 року.

Ухвалою суду від 06.04.2015 року розгляд справи відкладено на 20.04.2015 року.

Ухвалою суду від 20.04.2015 року розгляд справи відкладено на 05.05.2015 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір № ТЕО - 14/114-РЗАХ-ВИР про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (договір), згідно з яким позивач (виконавець) зобов'язався організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно до товарно - транспортної накладної) до відповідного пункту призначення у встановлений договором або замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержування вантажу (вантажоодержувачу), а відповідач (замовник) зобов'язався сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.3. договору найменування вантажів, їх обсяг (кількість, вага, брутто), місце завантаження, строки (дати) прийняття - вантажів, дати подачі транспортних засобів під завантаження, пункти призначення, особа - вантажоодержувач, строки доставки та передачі вантажоодержувачам, вартість послуг та порядок розрахунків та інші умови перевезень, визначаються в разових замовленнях, які є невід'ємними додатками до цього договору.

За п. 1.5. договору виконавець має право залучити до надання послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за будь-які дії та/або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись, порушення вимог чинного податкового законодавства) залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих замовнику виконавцем послуг.

Згідно з п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань, що виникли протягом строку дії цього договору, - до повного виконання.

Суд, проаналізувавши зміст вказаного договору, встановив, що останній є договором транспортного експедирування, який регулюється за правилами Глави 65 ЦК України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" тощо.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За ч. 1 ст. 930 ЦК України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Відповідно до п. 2.6. договору датою надання послуг є дата підписання сторонами акту приймання - передачі послуг (п. 2.6. договору).

Замовник підписує акт передачі - прийняття наданих послуг протягом 5 банківських днів після його отримання, а також документів, що підтверджують надання послуг, а саме оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, оригінал податкової накладної. У разі наявності претензій щодо наданих послуг, замовник протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту передачі-прийняття наданих послуг, зобов'язаний направити мотивовану відмову від підписання акту (п. 2.3. договору).

Доказів наявності претензій щодо якості наданих послуг сторонами суду не надано.

Натомість, судом встановлено, що на підтвердження факту наданих послуг між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3182 від 15.12.2014 року на загальну суму 11 120,00 грн., № 3243 від 18.12.2014 року на загальну суму 4 091,26 грн., № 3350 від 25.12.2014 року на загальну суму 29 435,32 грн., № 3351 від 25.12.2014 року на загальну суму 6 952,95 грн., № 3354 від 25.12.2014 року на загальну суму 4 032,11 грн.

Також на підтвердження факту надання послуг позивачем надано товарно-транспортні накладні № 197 від 08.12.2014 року, № 213 від 08.12.2014 року, № 216 від 08.12.2014 року, № 217 від 08.12.2014 року, № 220 від 09.12.2014 року, № 251 від 13.12.2014 року, № 257 від 13.12.2014 року, № 270 від 13.12.2014 року, № 277 від 13.12.2014 року, № 283 від 13.12.2014 року, № 306 від 14.12.2014 року, № 307 від 14.12.2014 року, № 333 від 14.12.2014 року, № 315 від 14.12.2014 року, № 311 від 15.12.2014 року, податковими накладними № 135 від 15.12.2014 року, № 222 від 18.12.2014 року, № 304 від 25.12.2014 року, № 305 від 25.12.2014 року, № 306 від 25.12.2014 року, реєстри ТТН до актів виконаних робіт № 3243, № 3354, 3351, 3350, 3182, підписаними обома сторонами у грудні 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору передбачено, що ціна договору дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього договору та відображаються в актах приймання - передачі наданих послуг. Розмір плати за послуги, що надаються за цим договором, підтверджується в окремих узгоджених замовленнях, що є невід'ємною частиною цього договору, і залежить від виду транспортного засобу, виду перевезення, терміновості, маршрутів тощо. Плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, вказаних нижче, та факту підписання актів передачі - прийняття наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок з оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 55 631,64 грн.

За ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У той же час судом встановлено, що під час судового розгляду справи сума основного боргу в розмірі 55 631,64 сплачена відповідачем, зокрема 03.04.2014 року на суму 35 631,64 грн., 14.04.2015 року на суму 20 000,00 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи, що сума основного боргу в розмірі 55 631,64 грн. сплачена в процесі розгляду справи, у зв'язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань, отже провадження в цій частині підлягає припиненню.

Крім того, за порушення строків розрахунків за надані послуги позивач у порядку п. 4.7. договору нарахував пеню в розмірі 4 095,41 грн., 313,71 грн. 3% річних та 3 894,21 грн.7% штрафу.

Так, п. 4.7. договору передбачено, що за порушення строків оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо 3% річних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, пені та штрафу (з урахуванням вихідних днів відповідно до графіка перенесення робочих днів у 2015 року, рекомендованого розпорядженням КМ України № 1084- р від 12.11.2014 року), встановив, що розмір перших становить 302,39 грн. (при заявленому - 313,71 грн.), другої - 3 989,83 грн. (при заявленому - 4 095,41 грн.), а третього - 3 894,21 грн. (при заявленому - 3 894,21 грн.) (розрахунок додається). Відтак, 3% річних та пеня підлягають частковому задоволенню, а штраф - у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт перевезення та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49,75, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР" (вул. 8 - го Березня, 35, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705, код ЄДРПОУ 32922943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (вул. Здолбунівська, буд. 7-Д , корп. "З", м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 39209821) 3 989,83 грн. пені, 302,39 грн. 3% річних, 3 894,21 грн. 7% штрафу та 1 823,71 грн. судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 105,58 грн. пені та 11,32 грн. 3% річних відмовити.

Провадження у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР" 55 631,64 грн. основного боргу припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 05.05.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.