Рішення № 4399153, 23.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09 Справа№ 9/89

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі:

Позивача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз”, м. Львів,

До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (Львівська районна КЕЧ) Міністерства оборони України, м. Львів,

Про стягнення заборгованості за спожитий природній газ та його транспортування в сумі 646 505,67 грн., інфляційних витрат у розмірі 28 199,90 грн., нараховану пеню в сумі 31 457,38 грн., 3 % річних в сумі 3 932,17 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокуратури: Чорнописка Н.М. - помічник прокурора, посвідчення № 60,

Від позивача: Боровий І.М. –представник, за довіреністю № 06-9203 від 18.11.2008 року,

Від відповідача: не прибув.

Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22, 29 ГПК України.

Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі позивача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз”, м. Львів, до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (Львівська районна КЕЧ) Міністерства оборони України, м. Львів, про стягнення заборгованості за спожитий природній газ та його транспортування в сумі 646 505,67 грн., інфляційних витрат у розмірі 28 199,90 грн., нараховану пеню в сумі 31 457,38 грн., 3 % річних в сумі 3 932,17 грн. та стягнення в доход державного бюджету судових витрат.

Ухвалою суду від 12.05.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.07.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Прокурор –20.05.09р., Позивач –20.05.09р., а Відповідач –20.05.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 4308230, № 4308222, № 4308214 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 02.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 07.07.2009 року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 07.07.2009 року розгляд справи відкладався повторно у зв’язку з поданням відповідачем, через канцелярію господарського суду Львівської області, клопотання вх. № 13691 від 07.0.709р. про відкладення розгляду справи.

Прокурор в судове засідання прибув, просить задоволити позовні вимоги в сумі 710 095,12 грн. у повному обсязі з підстав наведених у тексті позовної заяви.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав в судовому засіданні документи для приєднання до матеріалів справи, просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, втретє, не прибув, подав через канцелярію господарського суду Львівської області лист № 1566 від 15.07.2009р. (вх. № 14627 від 20.07.09р.) в якому просить відкласти розгляд справи, відзиву на позовну заяву не надав.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, оглянув подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи по суті спору, без участі представника відповідача, який був належним чином, під розписку, 20.05.2009р. повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою № 4308214, повторно та втретє, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002 року № 75 –рекомендованою поштою, відтак відповідач не позбавлений був права надати (надіслати) необхідні докази у справу, в т.ч. відзив, а так як провадження у справі порушено 12.05.2009р., розгляд справи тричі відкладався, отже відповідач, відповідно до статті 59 Конституції України, не позбавлений був права на отримання правової допомоги та направлення до господарського суду повноважного представника.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” (Позивачем –у справі) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (Львівська районна КЕЧ) Міністерства оборони України (Відповідачем - у справі) 30 грудня 2008 року було укладено Договір № 3035 з постачання та транспортування природного газу для потреб бюджетних установ та організацій (надалі Договір).

Відповідно до Договору № 3035, позивач зобов'язався надавати послуги з постачання та транспортування природного газу (надалі - постачання газу) Відповідачу, а Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за поставлений природний газ згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 6 Договору, ціна природного газу узгоджуватися шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору та залежить від зміни ціни за якою, ВАТ «Облгаз» закуповує газ та від прийняття уповноваженими органами державної влади рішень, які впливають на величину тарифів на транспортування, постачання та н ціну природного газу, який реалізується на внутрішньому ринку України. В разі зміни ціни у зв’язку із наведеними вище обставинами Облгаз надсилає Споживачу відповідне повідомлення. Ціна вважається зміненою з моменту, вказаному в цьому повідомленні.

Так, ціна на природний газ, що постачається Позивачем Відповідачу протягом 2009 року встановлено шляхом підписання додаткової угоди № 2 від 01.01.2009 року до Договору № 3.035 від 30.12.2008 року (копія додаткової угоди знаходиться в матеріалах справи).

Організація обліку газу передбачена у п. 5 договору, так, зокрема у п. 5.22 сторони передбачили, що споживач (відповідач) зобов»язується щомісячно в період з 28 по 30 (31) число поточного місяця представляти в облгаз підписані відповідальною особою споживача роздруківки обчислювачів об»єму газу чи обчислювачів коректорів … для оформлення і підписання акту приймання-передачі фактично поставлених та про транспортованих обсягів газу за звітний місяць.

Пунктом 5.23 договору визначено, що приймання –передача газу оформляється відповідним актом до 30 (31) числа звітного місяця. Акт підписується Споживачем та Облгазом і є підставою для розрахунків.

Умови і порядок проведення розрахунків сторони передбачили у п.7.1 Договору № 3035 та визначили, що оплата за постачання та транспортування газу здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок Позивача в наступному порядку: 50% від запланованих для поставки обсягів газу у поточному звітному місяці - до 10 та до 20 числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично надані послуги повинен здійснюватися до 5 числа місяця, наступного за звітним.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що основний борг відповідача перед позивачем згідно вимог позовної заяви складає 646505 грн. 67 коп.

Так за січень 2009р. позивач поставив відповідачу 104580 куб.м. газу на суму 274742,12 грн., за лютий 09р. –61772 куб.м. на суму 162149,87 грн., за березень 2009р. –79789 куб. м. на суму 209613,68 грн., вартість поставленого за вказаний період газу складає 646 505,67 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.09р., від 28.02.2009р., від 31 березня 2009р., які складено відповідно до умов договору (п. 5.23), підписано повноважними особами двох сторін та їх підписи засвідчено печатками двох сторін, розрахунком заборгованості (оригінал –в матеріалах справи), Актом звірки розрахунків станом на 01 липня 2009р., який теж підписано повноважними представниками двох сторін та засвідчено печатками сторін (оригінали оглядалися в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи).

Вищезазначені акти приймання-передачі природного газу складені відповідно до п. 5.22, п. 5.23 договору та є підставою для розрахунків.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу, в межах позову, в сумі 646 505 грн. 67 коп. (274742, 12 грн. + 162149,87 грн. + 209613,68 грн.) підлягають задоволенню.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 31 457 грн. 38 коп., яка нарахована відповідно до пункту 8.3 Договору № 3035 у якому, передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за спожитий природній газ та його транспортування Споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пеня позивачем нарахована від суми простроченого платежу 646505,67 грн., при обліковій ставці НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня –12%; за 74 дні прострочення оплати основного боргу, виходячи з розрахунку: 646505,67 грн. розмір заборгованості з основного боргу : 365 днів року = 1771,25 х 0,24 (12% х 2 = 24% : 100 = 0,24) = 425,1 х 74 днів прострочення платежу = 31457, 40 грн.

Прокурор та позивач просять стягнути з відповідача на свою користь 31457 грн. 38 коп. пені, на дві копійки позовних вимог, в частині нарахування та стягнення пені –не збільшували, відтак суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині і стягненню з відповідача на користь позивача пені у розмірі 31457,38 грн., тобто як зазначено у позовній заяві.

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 28 199 грн. 90 коп. та 3 % річних в сумі 3 932 грн. 17 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви (сторінка друга та третя позову), відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь інфляційних витрат у розмірі 28 199 грн. 90 коп. та 3 % річних в сумі 3 932 грн. 17 коп. підлягає до задоволення.

Таким чином, загальний борг відповідача перед позивачем складає 710095 грн. 12 коп., враховуючи суму основного боргу –646505,67 грн. + пеню –31457 грн. 38 коп. + інфляційні витрати –28199,90 грн. + 3 % річних –3932,17 грн. = 710 095 грн. 12 коп.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави визначено п. 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру», передбачено статтями 2, 18 та 29 ГПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 та відповідно до листа ВАСУ від 21.04.99р. № 01-8/184 «Про рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р.», Спільного листа ВАСУ і Генеральної прокуратури України від 03.08.92р. № 01-8/912, 8а/4 исх.; п.п. 2, 5, 7 - 9 Роз»яснення Президії ВГСУ від 22.05.2002р. № 04-5/570 «Про деякі питання участі прокурора в розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

Судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення суду покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України та стягнути в дохід Державного бюджету України, згідно законодавства чинного на час звернення прокурора з позовом до суду.

Так, п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»в редакції ЗУ від 25.03.05р. № 2505-1У, визначено, що із позовних заяв майнового характеру сплачується мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів громадян, тобто не менше 102,00 грн. (17,00 грн. х 6 неоподатковуваних мінімумів громадян) і не більше 25500,00 грн.(17,00 грн. х 1500 неоподатковуваних мінімумів громадян).

Один відсоток від розміру 710095 грн. 12 коп. задоволених позовних вимог складає - 7100 грн. 95 коп. державного мита.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3, 4-7, 12, 15, 18, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (Львівська районна КЕЧ) Міністерства оборони України (п. і. 79000, місто Львів, вулиця Шевченка, 3-а, код ЗКПО 07638027) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” (п. і. 79039, місто Львів, вулиця Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) 646 505 грн. 67 коп. - основного боргу, 31 457 грн. 38 коп. –пені, 28 199 грн. 90 коп. - інфляційних витрат та 3 932 грн. 17 коп. – відсотків річних.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (Львівська районна КЕЧ) Міністерства оборони України (п. і. 79000, місто Львів, вулиця Шевченка, 3-а, код ЗКПО 07638027) на користь Державного бюджету України 7 100 грн. 95 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя