Рішення № 43991428, 28.04.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 р. Справа№ 914/940/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервісбуд», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів

про стягнення 15008,34 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервісбуд», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів про стягнення 15008,34 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.04.2015р.

Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 14.04.2015р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судове засідання 28.04.2015р. представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду виконав. Заявою про зменшення позовних вимог від 14.04.2015р. просить суд стягнути з відповідача 15008,34 грн. заборгованості, з яких: 9800,00 грн. - основного боргу, 2245,27 грн. – пені, 201,80 грн. – 3% річних та 2761,27 грн. - інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Вимоги ухвал суду від 26.03.2015р. та 14.04.2015р. не виконав. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

14 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервісбуд" (позивач, за договором – експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (відповідач, за договором – замовник) було укладено договір-заявку на міжнародне перевезення вантажу №36. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язується здійснити перевезення за вказаним маршрутом та доставити вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов’язується провести оплату на умовах визначених договором-заявкою.

Вартість перевезення відповідно договору-заявки на міжнародне перевезення вантажу №36 від 14.10.2014р. становить 19800,00 грн. Відповідно до умов договору, оплата проводиться на протязі 10 робочих днів з дня отримання оригіналів рахунку та актів виконаних робіт.

Як передбачено договором, для оплати за надані послуги експедитор зобов’язаний надати замовнику пакет оригінальних документів: рахунок, акт виконаних робіт та копію СМР з відміткою вантажоодержувача.

На виконання умов договору-заявки №36 від 14.10.2014р., позивачем надано послуги з перевезення на суму 19800,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ОУ-000457 від 24.10.2014р., підписаним та скріпленим печатками сторін, рахунком – фактурою №СФ-000457 від 23.10.2014р. та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 20.10.2014р. №055938 (копії в матеріалах справи).

Суд зазначає, що підписавши та скріпивши печатками сторін акт виконаних робіт, замовник підтвердив відсутність претензій щодо якості наданих послуг та фактично прийняв надані послуги.

У зв’язку з невиконанням взятих на себе зобов’язань в частині оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за договором-заявкою №36, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 19800,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 11.12.2014р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 19800,00 грн.

Після подачі позову до суду, 26.03.2015р. відповідачем частково сплачено за надані послуги з перевезення 10000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 26.03.2015р. (в матеріалах справи).

Таким чином, внаслідок часткового погашення суми боргу за надані послуги, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 9800,00 грн.

Крім того, 04.04.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервісбуд» надіслало на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2015р., яким встановлено заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» перед позивачем у розмірі 9800,00 грн. Однак, такий лист залишений відповідачем без відповіді.

Відтак, як підтверджено матеріалами справи, сума основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервісбуд» становить 9800,00 грн. і підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У відповідності до договору-заявки на міжнародне перевезення вантажу №36 від 14.10.2014р., за прострочення розрахунку замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України). Одним з правових наслідків порушення зобов’язання ст.611 ЦК України визначає сплату неустойки.

На підставі наведеного, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 12.11.2014р. по 15.03.2015р., що у відповідності до поданого розрахунку становить 2245,27 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем, згідно поданого розрахунку, за період з 12.11.2014р. по 15.03.2015р. правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 201,80 грн. та інфляційні втрати на суму 2761,27 грн.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 549, 550, 551, 625, 629, 909 ЦК України, ст. 193, 216, 218 ГК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів, вул. Новаківського О., 14 (код ЄДРПОУ 30823262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецсервісбуд”, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 20А (код ЄДРПОУ 33642310) – 9800,00 грн. - основного боргу, 2245,27 грн. – пені, 201,80 грн. – 3% річних, 2761,27 грн. - інфляційних втрат та 1827,00 грн. – судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 05.05.2015р.

Суддя Мороз Н.В.