Рішення № 43991318, 30.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р. Справа № 911/976/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області, Київська обл., м. Броваридо 1) Відділу освіти Броварської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Бровари 2) фізичної особи-підприємця Неділько Вячеслав Олександрович, Київська обл., смт. Калинівка про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути майно,за участю представників:

відповідача 1:Білан І.О., довіреність №б/н від 01.01.2015 року;відповідача 2:Сурменко Р.Ф., довіреність №б/н від 30.03.2015 року; Неділько В.О.;прокуратури:Уланова О.В., службове посвідчення №030290;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року броварський міжрайонний прокурор Київської області (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відділу освіти Броварської районної державної адміністрації (відповідач 1) та фізичної особи-підприємця Неділько Вячеслав Олександрович (відповідач 2) про: визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади від 01.10.2010 року укладеного між відділом освіти Броварської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Неділько Вячеслав Олександрович, посилаючись, зокрема, на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України; зобов'язання повернути за актом приймання-передачі відділу освіти Броварської районної державної адміністрації фізичною особою-підприємцем Неділько Вячеслав Олександрович нежитлове приміщення, розташоване за адресою; Київська обл., с. Калинівка, Броварського району, вул. Котовського, 8, загальною площею 23,5 м. кв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи спірний договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади від 01.10.2010 року, відповідач 1 розпорядився нерухомим майном без належних на те повноважень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.04.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 01.04.2015 року прокурор подав заяву про зміну підстав позову від 31.03.2015 року №1833вих15, яка розглянута та прийнята судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2015 року.

06.04.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач 1 надав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 30.04.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 30.04.2015 року відповідач 2 подав заперечення на позовну заяву, в якій просив суд відмовити у задоволенні позову.

30.04.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач 1 подав письмові пояснення, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Заслухавши у судовому засіданні 30.04.2015 року пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

При проведенні прокурорської перевірки встановлено, що 31.03.2004 року між Калинівською селищною радою Броварського району Київської області (власник) та відділом освіти Броварської районної державної адміністрації (користувач) було укладено договір №4 безоплатного користування майном (договір) згідно п. 1.1. якого, власник передає користувачеві, а користувач отримує від власника в безоплатне тимчасове користування наступне майно; будівля Калинівської загальноосвітньої школи.

Відповідно до п. 2.1. договору, майно передається користувачеві в безоплатне користування за цільовим призначенням для загальноосвітньої діяльності.

Згідно з п. 3.1. договору, строк безоплатного користування - з моменту передачі майна в безоплатне користування, яким є дата підписання сторонами «Акта приймання-передачі майна в безоплатне користування» по безстроково.

01.10.2010 року між відділом освіти Броварської районної державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Неділько Вячеслав Олександрович (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної (договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою; Київська обл., с. Калинівка, Броварського району, вул. Косовського, 8, загальною площею 23,5 м. кв. на 1 поверсі, що знаходиться в користуванні відділу освіти Броварської районної державної адміністрації Київської області, вартість якого визначена згідно оцінки і становить за експертною оцінкою (залишковою вартістю 24 700,00 грн.). Нежитлове приміщення передається в оренду з метою: відео прокату, послуги ксерокопіювання, мобільного зв'язку, фото послуги, торгівля.

Відповідно до п. 1.2. договору оренди, зазначене у п. 1.1. цього договору нежитлове приміщення передається орендарю з устаткуванням (за його наявності) згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 01 жовтня 2010 року до 01 жовтня 2015 року (п. 11.1. договору оренди).

На виконання умов договору оренди між орендодавцем та орендарем було укладено акт прийому-передачі орендованого майна, приміщення частини будівлі Калинівської ЗОШ І-ІІІ ст. від орендодавця згідно з договором оренди частини будівлі Калинівської ЗОШ І-ІІІ ст. від 01.11.2015 року, відповідно до якого, орендар прийняв від орендодавця приміщення частини будівлі Калинівської ЗОШ І-ІІІ ст. загально площею 22 м. кв., що складається з однієї кімнати, яка розташована на першому поверсі двоповерхового приміщення школи та має окремий вхід.

Однак, Броварський міжрайонний прокурор Київської області просить визнати вказаний договір оренди недійсним, та посилається на те, що договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної укладено відділом освіти Броварської районної державної адміністрації з перевищенням повноважень, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» та з порушенням норм Закону України «Про освіту»

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 1 визначає, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 01.10.2010 року) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 01.10.2010 року) право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 01.10.2010 року) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

За таких обставин суд погоджується з позицією прокурора з приводу того, що селищні ради наділені повноваженнями приймати рішення про надання у оренду об'єктів права комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Судом встановлено, що розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 06.08.2010 року №1115 затверджено Положення про відділ освіти Броварської районної державної адміністрації (положення).

Відповідно до п. 1.1. положення, відділ освіти Броварської районної державної адміністрації є структурним підрозділом Броварської районної державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові Броварської районної державної адміністрації та Головному управлінні освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.

Згідно п. 13. положення, відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Тому доводи прокурора про те, що відділ освіти Броварської районної державної адміністрації не є підконтрольним Калинівській селищній раді Броварського району Київської області та передумовою укладання договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної від 01.10.2010 року мало бути прийняття рішення відповідної селищної ради, є обґрунтованими.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Згідно ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів.

Відповідно до ч. 5 статті 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що не можуть бути об'єктами оренди - об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають - об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, Нежитлове приміщення передається в оренду з метою: відеопрокату, послуги ксерокопіювання, мобільного зв'язку, фото послуги, торгівля.

З сукупного аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що передача відділом освіти Броварської районної державної адміністрації приміщення, яке належить до комунальної власності та яке використовується за призначенням, відмінне від надання освітніх послуг суперечать вимогам Закону України «Про освіту».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної від 01.10.2010 року, укладеного між відділом освіти Броварської районної державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Неділько Вячеслав Олександрович (орендар) суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної від 01.10.2010 року.

Цивільним кодексом України у ст. 387 визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 400 Цивільного кодексу України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі відділу освіти Броварської районної державної адміністрації фізичною особою-підприємцем Неділько Вячеслав Олександрович нежитлове приміщення, розташоване за адресою; Київська обл., с. Калинівка, Броварського району, вул. Котовського, 8, загальною площею 23,5 м. кв. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно п. п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору у розмірі 3 045,00 грн. до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 75, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади від 01.10.2010 року укладеного між відділом освіти Броварської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Неділько Вячеслав Олександрович.

Зобов'язати фізичну особу-підприємець Неділько Вячеслав Олександрович повернути за актом приймання-передачі відділу освіти Броварської районної державної адміністрації нежитлове приміщення, розташоване за адресою; Київська обл., с. Калинівка, Броварського району, вул. Котовського, 8, загальною площею 23,5 м. кв.

Стягнути з відділу освіти Броварської районної державної адміністрації (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, 21, код 02143873) в доход Державного бюджету України 1 522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємець Неділько Вячеслав Олександрович (07443, Київська обл., Броварський район, смт. Калинівка, вул. Північна, буд. 4, кв. 7, код 3003902816) в доход Державного бюджету України 1 522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак