Рішення № 43991309, 28.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/598/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Васильківтепломережа»

про стягнення 815 410,61 грн

За участю представників:

від прокуратури Жовтун Н.Б. (посв. №019901 від 21.08.13);

від позивача 1 Притула Г.Ю. (дов. №24/2015 від 19.02.2015);

від позивача 2 Бережок С.І. (дов. №14-96 від 18.04.2014);

від відповідача Кашуба Л.Г. (дов. №56 від 21.01.2015).

Обставини справи:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - позивач 1) та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач 2) звернувся з позовом до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 815 410,61 грн заборгованості, з яких: 754 280,90 грн інфляційних втрат та 61 129,71 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3527-ТЕ-17 від 28.12.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2015 порушено провадження у справі № 911/598/15, розгляд справи призначено на 19.03.2015.

17.03.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача 1 надійшли письмові пояснення №17/0549 від 12.03.2015 (вх. №6066/15 від 17.03.2015), згідно яких підтримує позовні вимоги заступника прокурора та просить задовольнити їх в повному обсязі.

18.03.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання №505 від 17.03.2015 про залучення документів (вх. № 6173/15 від 18.03.2015), серед яких міститься відзив на позовну заяву №506 від 17.03.2015,згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову та просить припинити провадження по справі №911/598/15 на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвалою господарського Київської області від 19.03.2015 розгляд справи відкладено на 16.04.2015.

В судовому засіданні 16.04.2015 оголошено перерву до 28.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/598/15 на 15 днів.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивачів відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 28.04.2015 прокурор, представники позивача 1 та позивача 2 підтримали позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Васильківтепломережа» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3527-ТЕ-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ-20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна вартість договору на дату його укладання становить 10 341 589,00 грн, крім того ПДВ - 2 068 317,80 грн, разом з ПДВ - 12 409 906,80 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно п. 11.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Васильківтепломережа» (Покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3527-ТЕ-17 від 28.12.2012, згідно якої виклали в новій редакції та доповнили п.п 1.1, 2.1 та 11.1 договору.

Згідно п. 3 угоди замінили в п.11.1 фразу «діє в частині поставки газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» словами «діє в частині передачі газу до 30.06.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Суд встановив, що позивачем 2, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/3527-ТЕ-17 від 28.12.2012 та додаткової угоди до нього, протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 11 396 811,16 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач, за отриманий за зазначений період природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався з порушенням строків оплати, визначених договором, що підтверджується випискою по операціях підприємства та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем 2 на момент судового розгляду справи за переданий протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 природний газ відсутній.

Однак, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3527-ТЕ-11 від 28.12.2012, позивачем 2 за період серпень-жовтень 2014 року нараховано 754 280,90 грн інфляційних втрат та за період з 21.08.2014 по 28.10.2014 нараховано 61 129,71 грн 3 % річних, зокрема:

- інфляційних втрат, за періоди:

серпень 2014 року на 2 080 617,25 грн заборгованості за січень 2013 року;

з вересня по жовтень 2014 року на 2 097 262,19 грн заборгованості за січень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 2 095 013,37 грн заборгованості за лютий 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 2 505 068,09 грн заборгованості за березень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 794 721,37 грн заборгованості за квітень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 556 084,79 грн заборгованості за жовтень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 1 607 938,18 грн заборгованості за листопад 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 2 501 788,34 грн заборгованості за грудень 2013 року;

- 3% річних за періоди:

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 1 826 875,21 грн заборгованості за січень 2013 року;

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 1 862 949,70 грн заборгованості за лютий 2013 року;

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 2 227 582,85 грн заборгованості за березень 2013 року;

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 706 690,45 грн заборгованості за квітень 2013 року;

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 492 989,73 грн заборгованості за жовтень 2013 року;

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 1 428 347,66 грн заборгованості за листопад 2013 року;

з 21.08.2014 по 28.10.2014 на 2 233 475,56 грн заборгованості за грудень 2013 року.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, приписи ст. 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, у той час, як позивачем інфляційні нараховувалися не на саму суму боргу, що мала місце у кожному розрахунковому періоді, а на суми боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013 у справі №905/439/13.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду наведеного, враховуючи встановлені п. 6.1 договору строки остаточних розрахунків за спожитий газ, суд здійснював обрахунок:

- інфляційних втрат, за періоди:

з серпня по жовтень 2014 року на 1 826 875,21 грн заборгованості за січень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 1 862 949,70 грн заборгованості за лютий 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 2 227 582,85 грн заборгованості за березень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 706 690,45 грн заборгованості за квітень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 492 989,73 грн заборгованості за жовтень 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 1 428 347,66 грн заборгованості за листопад 2013 року;

з серпня по жовтень 2014 року на 2 233 475,56 грн заборгованості за грудень 2013 року;

- 3% річних за періоди:

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 1 826 875,21 грн заборгованості за січень 2013 року;

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 1 862 949,70 грн заборгованості за лютий 2013 року;

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 2 227 582,85 грн заборгованості за березень 2013 року;

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 706 690,45 грн заборгованості за квітень 2013 року;

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 492 989,73 грн заборгованості за жовтень 2013 року;

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 1 428 347,66 грн заборгованості за листопад 2013 року;

з 21.08.2014 по 27.10.2014 на 2 233 475,56 грн заборгованості за грудень 2013 року.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 669 645,99 грн та 60 243,77 грн відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 754 280,90 грн інфляційних втрат та 61 129,71 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 669 645,99 грн та 61 129,71 грн відповідно.

В своїх запереченнях на позовну заяву, відповідач просив припинити провадження по справі №911/598/15 у зв'язку з тим, що вже існує рішення господарського суду Київської області від 11.11.2014 по справі №911/3913/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однак, суд критично ставиться до зазначених заперечень відповідача, з огляду на те, що предмет позову у справах різний, а саме інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються за інший період, ніж нарахування за позовом у справі №911/3913/14, на підтвердження чого позивач 2 надав суду копію позовної заяви заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 3275 вих. 14 від 08.09.2014.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А; ідентифікаційний код 31916457) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 669 645 (шістсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять гривень) 99 коп. інфляційних втрат та 60 243 (шістдесят тисяч двісті сорок три гривні) 77 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А; ідентифікаційний код 31916457) в доход Державного бюджету України 14 597 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень) 79 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 05.05.2015

Суддя В.М. Антонова