Рішення № 43991255, 27.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/4915/15-г

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер - Поліс»

про здійснення страхового відшкодування 49 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Ігнатьєва А.І. за довіреністю № 31/12-14-І від 31.12.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.03.2015 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер - Поліс» (відповідач) про здійснення страхового відшкодування 49 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 2287 від 14.12.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер АА 7121 НН, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер АА 3307 СО, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/9099367), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4915/15-г та призначено розгляд справи на 23.03.2015 р. о 10:50 год.

17.03.2015 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/7535 від 12.03.2015 р. з інформацією про поліс № АС/9099367.

18.03.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист № 15/04/8.01/231-15 від 17.03.2015 р. з документами на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2015 р., а саме: повідомленням про відсутність аналогічного спору; копією виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача; роздруківкою з інформаційного порталу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача; копією листа до відповідача; фіскальними чеками, копією листа до Галицького О.В.

В судове засідання, призначене на 23.03.2015 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 23.03.2015 р. представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4915/15-г. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2015 р. надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів. Суд зобов'язав сторони надати пояснення щодо інформації зазначеної у витягу МТСБУ; виконати вимоги ухвали суду від 03.03.2015 р. в повному обсязі, а також зобов'язав відповідача надати докази розгляду справи № 754/154600/14-ц Апеляційним судом міста Києва; надати всі судові рішення у справі № 754/154600/14-ц.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів, та оголосив перерву в судовому засіданні до 20.04.2015 р. об 11:20 год.

02.04.215 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 20.04.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 р. подав пояснення на виконання вимог суду щодо інформації, зазначеної у витягу МТСБУ. Пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 р. подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: фото-копії полісу № АС/9099367; копії відповіді МТСБУ; копії запиту позивача до МТСБУ. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 р. надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 20.04.215 р. в судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.04.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. відкладено розгляд справи на 27.04.2015 р. об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 27.04. 2015 р., представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 27.04.2015 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.07.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.04.2015 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 27.04.2015 р., здійснювався розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, поданного 23.03.2015 р. в судовому засіданні.

Відповідно до зазначеного клопотання, відповідач просив суд зупинити провадення у справі № 910/4915/15-г до розгляду пов'язаної з нею справи № 754/154600/14-ц Апеляційним судом міста Києва. На підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі № 910/4915/15-г відповідач надав лише ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 10.10.2014 р. про відкриття провадження у справі № 754/15600/14-ц. Зазначеним клопотанням відповідач також повідомив суд про те, що Деснянським районним судом міста Києва розглядалася справа № 754/154600/14-ц за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс» до Галицького О.В. про визнання договору № АС/9099367 недійсним. Станом на 23.03.2015 р. дане рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19.02.2015 р. не набрало законної сили, у зв'язку із його оскарженням в Апеляційному суді міста Києва.

Однак жодних доказів на підтвердження вищезазначеного відповідач суду не надав, зокрема, відповідач не надав суду ані позовну заяву Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс» до Галицького О.В. про визнання договору № АС/9099367 недійсним, ані рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19.02.2015 р. у справі № 754/154600/14-ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. відповідача було зобов'язано надати суду докази розгляду справи № 754/154600/14-ц Апеляційним судом міста Києва, надати всі судові рішення у справі № 754/154600/14-ц. В судовому засіданні 27.04.2015 р. судом встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав, витребувані докази не подав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи вищезазначене та недоведеність відповідачем наявності підстав для зупинення провадження у справі № 910/4915/15-г, суд прийшов до висновку про відхилення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/4915/15-г, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.04.2015 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.04.2015 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2013 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» та Сохнич Катериною Михалівною (страхувальник) було укладено договір № CLAU № 2287 комплексного добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Nissan X-Trail», реєстраційний номер АА 7121 НН. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 16.12.2013 р. до 24:00 год. 15.12.2014 р.

14.07.2014 р. в місті Києві на вулиці Анрі Барбюса сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю чотирьох автомобілів, зокрема, автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер АА 7121 НН, під керуванням Сохнич Катерини Михалівни та автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер АА 3307 СО, яким керував Галицький Олександр Валерійович. Наведене підтверджується довідкою № 9411937 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Печерського ГУ МВС України в місті Києві від 22.07.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення Галицьким Олександром Валерійовичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.10.2014 р. у справі № 757/25446/14-п, відповідно до якої Галицького Олександра Валерійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі відносно Галицького О.В. за ст. 124 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер АА 7121 НН, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 931 про визначення вартості матеріального збитку, складеного оцінювачем Врублевським В.О. 29.07.2014 р., становить 125 891,92 грн. (надалі - звіт № 931 від 29.07.2014 р.).

Загальний розмір відновлювального ремонту автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер АА 7121 НН, відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторс» № СНзС-0006740 від 29.07.2014 р. та акту виконаних робіт № СН3СА-006629 від 16.10.2014 р., становить 133 137,30 грн. (надалі - рахунок № СНзС-0006740 від 29.07.2014 р. та акт № СН3СА-006629 від 16.10.2014 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № КР-008579 Регрес від 27.08.2014 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 130 837,30 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 2606 від 05.09.2014 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 14.07.2014 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства та умов договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 130 837,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2606 від 05.09.2014 року.

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплаченого страхового відшкодування.

Також з врахуванням приписів ст. ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика з урахуванням лімітів по майну, встановлених полісом № АС/9099367.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. не надав копію полісу № АС/9099367 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., про те, що бланк зазначеного полісу було втрачено, а тому, на думку відповідача, останній не є особою відповідальною за заподіяний збиток, оскільки такий поліс повинен вважатись недійсним. Крім того відповідач повідомив суд про те, що Деснянським районним судом міста Києва розглядалася справа № 754/154600/14-ц за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс» до Галицького О.В. про визнання договору № АС/9099367 недійсним. Станом на 23.03.2015 р. дане рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19.02.2015 р. не набрало законної сили, у зв'язку із його оскарженням в Апеляційному суді міста Києва.

Матеріали справи містять інформацію МТСБУ полісом № АС/9099367, надану на запит суду, з якої вбачається, що бланк зазначеного полісу був втрачений.

Однак суд не може погодитись з доводами відповідача про відсутність у нього обов'язку відповідати за завдані збитки, з огляду на наступне.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України, у разі втрати бланку полісу (бланків полісів) страховик:

- проводить службове розслідування причин втрати, отримує письмове пояснення від особи, яка втратила бланк полісу (бланки полісів), складає акт про втрату із зазначенням її причин, вживає можливих заходів для повернення втрачених бланків та притягнення до відповідальності винної у втраті особи;

- інформує відповідні правоохоронні органи про втрату бланків полісів за наявності ознак злочинів або кримінальних проступків;

- самостійно приймає рішення щодо способу оприлюднення інформації про втрачені бланки;

- вносить до ЦБ МТСБУ відомості про кожний втрачений бланк полісу.

Таким чином, інформація про втрату бланку полісу вноситься страховиком в базу даних МТСБУ самостійно в одноособовому порядку. При цьому МТСБУ не здійснює контроль за достовірністю наданої інформації та не вимагає підтверджень того, що усі вищеперераховані дії страховиком були здійснені.

Отже, лише наявність в ЦБ МТСБУ відомостей про втрату бланку полісу не може бути підтвердженням того, що бланк дійсно втрачено.

Окрім того, по матеріалам справи судом встановлено, що позивач звертався до МТСБУ із запитом № 15/04/8.01/142-15 від 09.04.2015 р. на інформацію стосовно дати внесення відомостей до ЦБД МТСБУ про втрату бланку полісу № АС/9099367, на що позивачем була отримана офіційна відповідь МТСБУ № 7/2-28/11128 від 16.04.2015 р. про те, що зазначені відомості були внесені до ЦБД МТСБУ 10.03.2015 р. (копія відповіді наявна в матеріалах справи), тобто після того, як Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу від 03.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/4915/15-г.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того факту, що договір № АС/9099367 визнано недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене та недоведеність відповідачем своїх заперечень, суд прийшов до висновку про те, що станом на час вчинення спірної ДТП (14.07.2014 р.) поліс № АС/9099367 був дійсним.

Матеріали справи містять фотокопії полісу № АС/9099367, надані позивачем 20.04.2015 р. в судовому засіданні разом із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до полісу № АС/9099367 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Інтер - Поліс» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Галицького Олександра Валерійович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 25.12.2013 р. до 24.12.2014 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що Галицький Олександр Валерійович керував автомобілем «Toyota Prado», реєстраційний номер АА 3307 СО, на законних підставах.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 49 000,00 грн., оскільки франшиза за полісом № АС/9099367 дорівнює 1000,00 грн.

Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 15/04/8.04/463-14 від 20.11.2014 р. про страхове відшкодування підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії заяви та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 49 000,00 грн. (50 000,00 грн. (сума матеріального збитку підтверджена матеріалами справи з урахуванням ліміту по майну, встановленого полісом № АС/9099367) - 1 000,00 грн. (франшиза за полісом № АС/9099367)).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 49 000,00 грн.

При цьому судом враховано, що загальний розмір заподіяного збитку становить 125 891,92 грн., підтверджений звітом № 931 від 29.07.2014 р., однак з відповідача підлягає стягненню лише частина заподіяного збитку в межах ліміту по майну, встановленого умовами полісу № АС/9099367.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 000,00 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 49 000,00 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер - Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя Гумега О. В.