Рішення № 43991220, 23.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015Справа №910/21666/14

За позовом Торгово - промислової палати України до Фізичної особи-підприємця Власюка Дениса Анатолійовича про розірвання договору та стягнення 186 525,60 грн.

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача Матвійчук Р.І. (дов. б/н від 03.07.2014 року) Корх О.С. (дов. б/н від 19.01.2015 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Торгово - промислова палата України (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Власюка Дениса Анатолійовича (надалі по тексту - відповідач) про розірвання договору та стягнення 186 525,60 грн., в тому числі 183 715,00 грн. основного боргу, 2 810,60 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21666/14 та призначено справу до розгляду на 11.11.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.10.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 11.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року, розгляд справи було відкладено на 11.12.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.11.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 11.12.2014 року представник позивача надав клопотання про зупинення провадження у справі.

Дослідивши у судовому засіданні 11.12.2014 року клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/21666/14 до вирішення справи № 910/26608/14 за позовом Торгової - промислової палати України до Фізичної особи-підприємця Власюк Дениса Анатолійовича про визнання договору недійсним, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року зупинено провадження у справі № 910/21666/14 до вирішення справи № 910/26608/14, та зобов'язано сторін повідомити про результат розгляду справи № 910/26608/14.

23.02.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/21666/14, в яких останній повідомив суд про відсутність обставин, що були підставою для зупинення провадження у даній справі.

За вказаних обставин, суд у відповідності до частин 3, 4 статті 79 Господарського кодексу України поновив провадження у справі № 910/21666/14.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/21666/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року суддя Стасюк С.В. поновив провадження у справі № 910/21666/14 та вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 26.02.2015 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/21666/14 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Нечай О.В. прийняла справу № 910/21666/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 07.04.2015 року.

07.04.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці, розгляд справи № 910/21666/14 не відбувся, про час та місце наступного судового засідання сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.04.2015 року.

У судовому засіданні 23.04.2015 року представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2015 року не зявився, водночас, Фізична особа-підприємець Власюк Денис Анатолійович належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а саме: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе 172-А, кв. 50.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі виставлених рахунків Фізичної особи-підприємця Власюка Дениса Анатолійовича та інформації останнього про необхідність проведення ремонту автомобіля Торгово - промислової палати України "Вольво S 80" АА3305 КС, позивач перерахував на рахунок відповідача у період з 01.08.2013 року по 16.04.2014 року кошти у розмірі 183 715,00 грн. в рахунок проведення ремонтних робіт та заміни деталей автомобіля.

Під час проведення ремонту автомобіля Позивача "Вольво S80" держ. № АА 33-05 КС іншим підприємством, позивачу стало відомо, що деякі вузли та агрегати, заміну яких мав здійснити відповідач, мають ідентичні порядкові номери з вузлами й агрегатами, встановленими на цьому автомобілі заводом-виробником під час його випуску з виробництва. Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна компанія СКІФ" під час проведення діагностики автоматичної коробки перемикання швидкостей автомобіля "Вольво S80" держ. № АА 33-05 КС було з'ясовано, що остання не демонтувалася, а її ремонту та розбирання не здійснювалося (копія акту виконаних робіт № 1348 наявна в матеріалах справи).

У зв'язку з отриманням цієї інформації позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Моторз" - офіційного дилера Volvo Car Corporation в Україні, з проханням провести автотехнічну експертизу свого автомобіля "Вольво S80" держ. № АА 33-05 КС на предмет проведених відповідачем ремонтних робіт, зокрема, щодо здійснення (нездійснення) заміни вузлів та агрегатів цього транспортного засобу.

17 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікінг Моторз' надало позивачу технічний висновок щодо автотехнічної експертизи за вих. № 31 (копія наявна в матеріалах справи), за висновками якого, вузли та агрегати, які за твердженнями відповідача підлягали заміні та були включені останнім до загальної вартості проведених відопвідачем ремонтних робіт, при експлуатації автомобіля "Вольво S80" держ. № АА 33-05 КС не змінювалися взагалі.

Враховуючи наведені вище обставини, 08 липня 2014 року позивач відмовився від договору (договорів) на проведення ремонту належного йому автомобіля "Вольво S80" держ. № АА 33-05 КС, оформивши зазначену відмову від договору у вигляді письмової вимоги про повернення коштів від 08.07.2014 року за вих. № 1003 10,1.11 (копія додається).

На вказану вимогу відповідач направив позивачу лист-відповідь, згідно якого відмовився повертати будь-які кошти, перераховані позивачем, у зв'язку із їх цільовим використанням.

У зв`язку з тим що, що відповідачем не були виконані роботи за які позивачем було сплачено 183 715,00 грн., останній звернувся з позовом до суду з вимогою стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів. Крім того, у зв`язку з понесеннях позивачем витрат на дослідження та експертизу, які були проведені для встановлення недоліків ремонтних робіт, позивач просить стягнути з відповідача 2 810,60 грн. збитків.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач перерахував на рахунок відповідача у період з 01.08.2013 року по 16.04.2014 року кошти у розмірі 183 715,00 грн. в рахунок проведення ремонтних робіт та заміни деталей автомобіля марки "Вольво S80" держ. № АА 33-05 КС.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем 183 715,00 грн., згідно виставлених відповідачем рахунків свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

За приписом статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оплата вартості робіт позивачем та прийняття коштів відповідачем свідчить про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору підряду.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В рамках розгляду справи № 910/26608/14 за позовом Торгово-промислової палати України до Фізичної особи - підприємця Власюк Дениса Анатолійовича про визнання недійсним договору, укладеного у спрощений спосіб, щодо проведення ремонтних робіт автомобіля "Вольво S80" АА3305КС між Торгово - промисловою платою України та Фізичною особою - підприємцем Власюк Денисом Анатолійовичем судом встановлено, що жодного договору з технічного обслуговування та ремонту автомобіля між позивачем та відповідачем не укладалося, належні докази досягнення згоди між ними з усіх істотних умов такого договору відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/26608/14 від 02.02.2015 року (набрало законної сили від 20.02.2015 року) позов Торгово-промислової палати України задоволено повністю.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва № 910/26608/14 від 02.02.2015 року в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.

Відповідно до пункту 2.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду Україи від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Враховуючи те, що рішенням Горсподарського суду міста Києва у справі № 910/26608/14 від 02.02.2015 року (набрало законної сили від 20.02.2015 року) визнано недійсним договір щодо проведення ремонтних робіт автомобіля "Вольво S80" АА3305КС між Торгово - промисловою платою України та Фізичною особою - підприємцем Власюк Денисом Анатолійовичем, позовні вимоги про розірвання даного договору задоволенню не підлягають.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією зі сторін в зобов'язанні.

Згідно частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, при цьому строк повернення, зокрема виконаного однією зі сторін в зобов'язанні, законом окремо не встановлено.

У зв`язку з визнанням недійсним договору щодо проведення ремонтних робіт автомобіля "Вольво S80" АА3305КС між Торгово - промисловою платою України та Фізичною особою - підприємцем Власюк Денисом Анатолійовичем, підстава на підставі якої відповідачем отримано грошові кошти в розмірі 183 715,00 грн. відпала.

Таким чином, позовні вимоги про стягення з відповідача 183 715,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 810,60 грн. збитків за проведення експертизи та дослідження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

У зв'язку з не наданням позивачем належних доказів наявності всіх елементів складу правопорушення з боку відповідача, суд не вбачає підстав задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 810,60 грн. збитків.

Таким чином позовні вимоги Торгово - промислової палати України підлягають частковому задоволенню в розмірі 183 715,00 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Власюк Дениса Анатолійовича (02091 м.Київ, вул. Харківське шосе 172-А, кв.50, ідентифікаційний код 3186116175) на користь Торгово-промислової палати України (01601 м.Київ. вул. Житомирська 33, ідентифікаціний код 00016934) 183 715 (сто вісімдесят три тисячі сімсот пятнадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 3 674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 30 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Нечай О.В.