Рішення № 43991180, 29.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 Справа № 908/1325/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" (83112, Донецька область, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 121-А)

про стягнення суми 3576207,95 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Лєлюх О.М. (дов. № 09-32/845 від 05.12.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 3576207,95 грн., із яких: сума 3200000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, сума 334308,22 грн.- прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, сума 24718,79 грн. - пеня за простроченими відсотками, сума 17180,94 грн. - індекс інфляції за відсотками.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1325/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/53/15, справу призначено до розгляду на 25.03.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.04.2015 р.

29.04.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просить задовольнити позов на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9/13 від 23.09.2013 р., ст.ст. 22, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 525, 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. У зв'язку з відсутністю поштового зв'язку (не надсиланням поштової кореспонденції) за місцем знаходження відповідача: 83112, Донецька область, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 121-А, що підтверджується листом Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 20.01.2015 р. № 04-16-83, відправлення поштою ухвал суду відповідачу не здійснювалося, про що складено відповідні акти.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (зі змінами внесеними Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14) ) інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Враховуючи обмеженість строку розгляду спору господарським судом, встановленого ст. 69 ГПК України (05.05.2015 р. є останнім днем строку вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЄС" (Позичальник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк, позивач у справі), був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9/13 (далі - Кредитний договір).

Згідно з умовами кредитного договору Банк зобов'язався за умови наявності власних кредитних ресурсів надати позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої кредитної лінії зі встановленням ліміту кредитної лінії у розмірі 4000000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором (далі - кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язався отримати кошти в межах невідновлювального траншу, виконати всі обов'язки, що випливають зі змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені цим договором та договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. Кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів у межах лімітів окремих невідновлювальних траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії. Встановлення розміру кожного не відновлювального траншу відбувається після підписання з позичальника договору про надання невідновлювального траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування невідновлювальним траншем, процентна ставка. Договори про надання траншу є невід'ємними частинами цього договору.

24.09.2013 р. між сторонами був укладений договір про надання траншу в межах встановленого кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9/13 від 23.09.2013 р. ліміту кредитування, відповідно до якого Банк надає Позичальнику в межах ліміту кредитної лінії транш в розмірі 2500000,00 грн. Проценти за користування кредитом у рамках траншу нараховуються Банком та сплачуються Позичальником у розмірі 18,7% річних. Порядок нарахування та сплати процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку, передбаченому кредитним договором. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 23.09.2014 р. (п.п. 1, 2, 4 договору).

20.01.2014 р. між сторонами був укладений договір про надання траншу в межах встановленого кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9/13 від 23.09.2013 р. ліміту кредитування, відповідно до якого Банк надає Позичальнику в межах ліміту кредитної лінії транш в розмірі 700000,00 грн. Проценти за користування кредитом в рамках траншу нараховуються Банком та сплачуються Позичальником у розмірі 17,0% річних. Порядок нарахування та сплати процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку, передбаченому кредитним договором. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 31.08.2014 р. (п.п. 1, 2, 4 договору).

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом у межах кожного окремого траншу нараховуються Банком, починаючи з дати першого списання коштів із кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником щомісячно першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту, наданого згідно з кожним окремим траншем, - у дату, до якої Позичальник має право користуватись кредитом/траншем. У випадку прострочення Позичальником виконання зобов'язань по погашенню кредиту, наданого в межах траншу, проценти за користування кредитом продовжують нараховуватись до повного погашення заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 3.3 у випадку порушення позичальником будь-якого встановленого цим договором та/або договорами про надання траншу строку повернення отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у цьому договорі та договорах про надання траншу, як дата виконання зобов'язання, до дати виконання такого зобов'язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки, встановленої договорами про надання траншу, збільшеного на 3 процентних пункти річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п. 3.2 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов кредитного договору № 15-93/17-9/13 від 24.09.2013 р. відкрив відповідачу позичкові рахунки та надав (перерахував) останньому грошові кошти в повному обсязі (24.09.2013 р. - 2500000,00 грн., 20.01.2014 р. - 700000,00 грн.), що підтверджується виписками за рахунками ТОВ «ТЄС», відповідачем не спростовано.

У зв'язку з наявною заборгованістю позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням відповідача є адреса: 83112, Донецька область, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 121-А. Відповідно, справа за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЄС» стосовно виконання кредитного договору № 15-93/17-9/13 від 23.09.2013 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

На дату надходження позовної заяви 02.03.2015 р. і порушення провадження справа буда підсудна господарському суду Запорізької області.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 даного Закону).

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено належне виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором № 15-93/17-9/13 від 23.09.2013 р., що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач належним чином зобов'язання за кредитом не виконав, заборгованість за кредитом складає 3200000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до умов договору позивач щомісячно здійснював нарахування процентів в установленому порядку та розмірі. Згідно з розрахунком позивача, відповідачу були нараховані проценти на суму заборгованості по кредиту за загальний період із 01.09.2014 р. по 01.03.2015 р. включно (з 01.09.2014 р. по 22.09.2014 р. на суму кредиту 2500000,00 грн. нараховувались проценти по ставці 18,7% річних, із 24.09.2014 р. по 01.03.2015 р. нараховувались проценти по ставці 21,7% річних; із 01.09.2014 р. по 01.03.2015 р. нараховувались проценти на суму кредиту 700000,00 грн. при процентній ставці 20,0% річних). Загальна сума нарахованих процентів складає - 334308,22 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком позивача відповідач в останній раз сплатив проценти 03.09.2014 р.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання договірних зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплаті у встановленому порядку процентів за користування кредитом не надав. Розрахунок заборгованості відповідає умовам договору та письмовим доказам, які надані позивачем і долучені до матеріалів справи..

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 3200000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та суми 334308,22 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період із 01.09.2014 р. по 01.03.2015 р. включно основані на договорі, законі та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за простроченими відсотками в розмірі 24718,79 грн.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальнику сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.4 договору у випадку, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком із дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому п. 3.2 цього договору для нарахування та сплати процентів.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені позивачем здійснений вірно, не суперечить наведеним приписам законодавства та умовам кредитного договору. Пеня нарахована на прострочену суму заборгованості по відсоткам за період з 24.09.2014 р. по 01.03.2015 р. включно в сумі 24718,79 грн.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої за вищезазначений період, є обґрунтованим та підлягає задоволенню. З відповідача стягується пеня в розмірі 24718,79 грн.

При вирішенні спору суд брав до уваги, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Однак, дію Розпорядження зупинено згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 р. Відповідач також не надав передбачений ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" сертифікат Торгово-промислової палати України - єдиний документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Позивач також заявив до стягнення з відповідача суму 17180,94 грн. індексу інфляції за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як вбачається з розрахунку інфляційних, здійсненого позивачем, останнім нараховується індекс інфляції на кожну дату місяця (щоденно), що суперечить наведеним нормам законодавства. У зв'язку з цим із розрахунку позивача неможливо встановити суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, та помножити на індекс інфляції, визначений за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Суд не має права в силу приписів ст.ст. 22, 83 ГПК України виходити за межі позовних вимог і встановлювати періоди.

Враховуючи викладене, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача індексу інфляції за відсотками.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" (83112, Донецька область, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 121-А, код ЄДРПОУ 30232517) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провул. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 3559027 (три мільйони п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять сім) грн. 01 коп. ( в тому числі: суму 3200000 (три мільйони двісті тисяч) грн. 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, суму 334308 (триста тридцять чотири тисячі триста вісім) грн. 22 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, суму 24718 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 79 коп. пені за простроченими відсотками), суму 71180 (сімдесят одна тисяча сто вісімдесят) грн. 54 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05 травня 2015 р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.