Рішення № 43991131, 29.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 16/33/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 Справа № 908/1355/15-г

За позовом - ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м.Запоріжжя, вул.Волгоградська, 25)

до відповідача - селянського (фермерського) господарства "Марія" (69006, м.Запоріжжя, вул.Трегубенка, 12/38)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Косата Олена Станіславівна (69067, м.Запоріжжя, вул.М.Чуйкова, 37, кв.157)

про розірвання договору на постачання електричної енергії

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача: Лєлєкова В.В., дов. № 7 твід 31.12.2014

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: адвокат Яценко Д.В., угода про надання правової допомоги від 12.01.2015

ВСТАНОВЛЕНО:

ВАТ "Запоріжжобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж заявлено позов до С(Ф)Г "Марія" м.Запоріжжя про розірвання укладеного сторонами договору на постачання електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1355/15-г, справі присвоєно номер провадження 16/33/15, засідання суду призначено на 31.03.2015. Ухвалою від 31.03.2015 розгляд справи було відкладено до 21.04.2015, ухвалою від 21.04.2015 - до 29.04.2015. В засіданні 29.04.2015 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позов, заснований ним на ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України, та просить розірвати укладений між ВАТ "Запоріжжобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж та С(Ф)Г "Марія" договір № 4203 про постачання електричної енергії від 14.08.1998. На обґрунтування позову зазначив, що 12.12.2014 до нього звернулася гр.Косата О.С. та надала всі документи, необхідні для укладення договору про постачання електричної енергії по вул.Щасливій, 4-б в м.Запоріжжі, зокрема ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06.08.2014 у справі № 334/7210/14-к, відповідно до якої Косатій О.С. передано на відповідальне зберігання об'єкт нерухомості, розташований по вул.Щасливій, 4-б в м.Запоріжжі, з правом укладання договору електропостачання щодо зазначеного об'єкту нерухомості, рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21.05.2012 по справі № 2-1905/2012, яким визнано за Косатою О.С. право власності на 1/3 частину корпоративних прав С(Ф)Г "Марія". Разом з тим, щодо цього приміщення є діючим договір № 4203 про постачання електричної енергії від 14.08.1998, укладений з відповідачем. Позивач вказує, що 28.08.2014 від ліквідатора С(Ф)Г "Марія" Амельченка М.Д. надійшов лист про відключення об'єкту нерухомості від електропостачання, що було здійснено позивачем та у відповідності до п.6.18 Правил користування електричною енергією потягло обов'язок розірвати договір, однак на цей час відповідач від того відмовляється та не підписує додаткову угоду до договору про розірвання останнього. Позивач стверджує, що у зв'язку з такими обставинами, що склалися, на цей час правовідносини між сторонами зазнали істотних змін, умови договору про постачання електричної енергії виконуватися не можуть і даний факт свідчить про те, що якщо б на момент укладення договору № 4203 від 14.08.1998 відповідачеві на праві власності або користування не належав об'єкт електропостачання, договір про постачання електричної енергії з ним не міг би бути укладений. Тобто, відносини між сторонами з питання постачання електричної енергії зазнали істотних змін, що є підставою для розірвання договору. Позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Разом з тим, відповідачем до канцелярії суду здані заперечення на позовну заяву, згідно з якими з позицією позивача він не погоджується, вважає, що зміни істотних умов, які були наявними на момент укладення спірного договору, не відбувалося. Відповідач наголосив, що ухвала суду, з якою позивач пов'язує розірвання договору, не означає перехід права власності на приміщення, щодо якого укладено договір і оскільки власником приміщення залишається С(Ф)Г "Марія" саме з ним мають бути врегульовані відносини з електропостачання у відповідності до положень п.1.3 Правил користування електричною енергією. Відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Представником третьої особи надані письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, де викладено позицію про визнання позову, існування підстав для розірвання спірного договору, а відтак - для задоволення позову господарським судом. В поясненнях вказується, що з дня постановлення Ленінським районним судом м.Запоріжжя ухвали від 06.08.2014 у справі № 334/7210/14-к, відповідно до якої Косатій О.С. передано на відповідальне зберігання об'єкт нерухомості, розташований по вул.Щасливій, 4-б в м.Запоріжжі, фактично приміщення використовується Косатою О.В. До того ж, на підставі акта від 28.11.2013 нерухоме майно відключено від електромережі і сам відповідач в листі до позивача від 19.06.2014 зазначає, що згоди на підключення до електричної енергії керівник господарства не давав, договірні стосунки припинені і С(Ф)Г "Марія" не буде сплачувати будь-які рахунки електропостачальника. Третя особа просить позов задовольнити.

При розгляді справи виявилися суперечності в адресі приміщення, щодо якого укладено спірний договір. Так, в самому договорі, а також в акті позивача № 10366 від 29.09.2014 про відключення від електроустановок адресою приміщення зазначено вул.Щасливу, 4-а в м.Запоріжжя. В той же час в інших документах, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в тому числі в ухвалі Ленінського районного суду від 06.08.2014 у справі № 334/7210/14-к, рішенні Ленінського районного суду від 21.05.2012 у справі № 0814/3367/2012 адресою приміщення вказується вул.Щаслива, 4-б в м.Запоріжжі. Щодо цього позивачем надані пояснення, у відповідності до яких фактично спірний договір укладено стосовно приміщення по вул.Щасливій, 4-б, право власності на яке зареєстровано за позивачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а в договорі № 4203 в адресі об'єкту електропостачання допущена описка (помилка), яка не призводить до недійсності договору.

Вивчивши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд не знайшов підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Встановлено, що 14.08.1998 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж та С(Ф)Г "Марія" укладено договір № 4203 від 14.08.1998 на користування електричною енергією (далі - Договір).

Позивач вважає, що Договір підлягає розірванню в зв'язку з істотною зміною обставин, зазначаючи про таке.

12.12.2014 до електропостачальної організації звернулася Косата Олена Станіславівна із заявою про укладення договору про постачання електричної енергії на об'єкт по вул.Щасливій, 4-б.

До заяви були додані документи, що передбачені п.5.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ) для укладення договору про постачання електричної енергії.

Зокрема було надано ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06.08.2014 у справі № 334/7210/14-к, відповідно до якої Косатій О.С. передано на відповідальне зберігання об'єкт нерухомості, розташований по вул.Щасливій, 4-б в м.Запоріжжі, з правом укладання договору електропостачання щодо цього об'єкту нерухомості, рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21.05.2012 у справі № 2-1905/2012, яким визнано за Косатою О.С. право власності на 1/3 частину корпоративних прав С(Ф)Г "Марія" в порядку спадкування.

В той же час, 28.08.2014 від арбітражного керуючого Амельченка М.Д., якого постановою господарського суду Запорізької області від 06.04.2010 у справі № 16/21/10 про банкрутство С(Ф)Г "Марія" призначено ліквідатором господарства, було отримано листа про відключення об'єкту по вул.Щасливій, 4-б від електропостачання.

29.09.2014 енергопостачальником відключення об'єкту за заявою споживача було здійснено, що зафіксовано актом за № 10366, а потім з листом від 05.11.2014 було направлено додаткову угоду про внесення змін до Договору, за запропонованими умовами якої Договір є розірваним.

Проте, у відповідь на пропозицію листом від 01.12.2014 ліквідатор С(Ф)Г "Марія" від пропозиції щодо розірвання Договору відмовився.

Наведене підтверджено документально.

Як вже вказувалося, підставою для розірвання Договору позивач визначає положення ст.652 Цивільного кодексу України.

Цими положеннями встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Також позивач посилається на п.5.23 ПКЕЕ, яким підкріплено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Однак, пов'язування позивачем необхідність розірвання Договору внаслідок істотної зміни обставин, правовий зміст чого визначений приведеною вище нормою цивільного законодавства, не можна визнати в даному випадку підставним та обґрунтованим.

По-перше, зі змісту ухвали Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06.08.2014 у справі № 334/7210/14-к не слідує встановлення зобов'язання енергопостачальної організації розірвати Договір з С(Ф)Г "Марія" з наступним укладенням договору на це ж приміщенням з Косатою О.С.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21.05.2012 у справі № 2-1905/2012 за Косатою О.С. визнано право власності на 1/3 частину С(Ф)Г "Марія", тобто корпоративні права.

Власником приміщення по вул.Щасливій, 4-б в м.Запоріжжі на цей час залишається юридична особа - С(Ф)Г "Марія". Це право у встановленому порядку зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (інформація з Реєстру від 12.03.2015), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 12.03.2015).

А за приписами п.1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається саме між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Крім того, слід відзначити, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.03.2015 скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17.11.2014 у справі № 335/12650/14-ц, яким зобов'язано ВАТ "Запоріжжяобленерго" укласти з Косатою О.С. договір на користування електричною енергією на цілісний майновий комплекс нерухомого майна по вул.Щасливій, 4-б в м.Запоріжжі, хоча це рішення позивач підставою позову не визначає.

Скасовуючи рішення суду першої, а також апеляційної, якою рішення підтримано, інстанцій, Вищим спеціалізованим судом України підсумовано, що суди не звернули увагу на те, що Косата О.С. зазначала, що є власником цілісного майнового комплексу С(Ф)Г "Марія" за адресою: м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 4-б, проте просила зобов'язати відповідача укласти з нею, як з фізичною особою договір, на майновий комплекс, що знаходиться за цією адресою. Проте суди не звернули уваги на те, що фермерське господарство є юридичною особою.

За таких вищевикладених обставин слід визнати, що обставини, які б були істотними у розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України та стали б підставами для розірвання Договору між сторонами, не мають місця.

Договір, укладення якого є обов'язковим, діє між енергопостачальної організацією та власником об'єкту.

Зазначення позивачем про неможливість виконання умов Договору сторонами також є хибним.

До речі слід також вказати, що є нікчемним обраний позивачем як такий спосіб розірвання Договору - шляхом укладення додаткової угоди, яка несе інший правовий зміст.

Згідно з умовами п.10.1 Договору його укладено на строк до 31.12.1998, договір набирає чинності з моменту підписання та вважається щорічно продовженим якщо за місяць до закінчення цього строку не послідує заява однієї з сторін про відмову від Договору чи його перегляд.

Такі передбачені Договором обставини місця не мали.

Крім того, не можна залишити поза увагою й те, що позивач заявленим позовом веде мову про розірвання договору на користування електричною енергією по об'єкту, розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 4-б, тоді як в самому договорі, рівно як і в акті про відключення від електропостачання від 29.09.2014 адресою об'єкту електроспоживання зазначено: м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 4-а.

Приведені вище пояснення позивача з цього приводу - щодо допущених описок чи помилок не прийняті судом за поважні, оскільки відповідні реквізити в договорі мають відповідати реальним обставинам, а в разі припущення такого - описки чи помилки мають бути відповідним чином усунуті.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не представив доказів існування істотних обставин для розірвання Договору.

В позові відмовляється.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 05.05.2015.