Рішення № 43991073, 28.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/60/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 Справа № 908/1785/15-г

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с № 1800)

Відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 103957,49 грн. заборгованості

Суддя Мірошниченко М.В.

При секретарі Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Циганкова Т.О. довіреність № 3999 - О від 03.10.2013р.;

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 103957,49 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р., в тому числі: суми 60346,48 грн. заборгованості за кредитом, суми 32650,48 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суми 10960,53 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах норм ст. 193 ГК України, ст., ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України і полягають в тому, що 20.01.2014 р. відповідачем було підписано і подано до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву через систему інтернет - клієнт-банкінг про відкриття рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Свої зобов'язання за договором за послугою «Гарантований платіж» позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу за його заявками грошові кошти. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 29.01.2015 р. у нього виникла заборгованість за кредитом за послугою «Гарантований платіж» в розмірі 60346,48 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 32650,48 грн. Також за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, відповідачу нарахована пеня в розмірі 10960,53 грн.

19.01.2015 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 14.01.2015 р. з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р., яка відповідачем залишена без задоволення. Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, позивач просить позов задовольнити повністю.

Згідно Довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 19.03.2015 р. справу № 908/1785/15-г призначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1785/15-г, справа призначена до розгляду по суті на 28.04.2015р., від сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 28.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2015р. не з'явився. Відповідач відзив на позовну заяву та інші докази, витребувані ухвалою суду від 19.03.2015 р. до суду не надав, про поважність причин неявки в судове засідання не попередив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.04.2015 р. місцезнаходження ФОП ОСОБА_3 визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АДРЕСА_1.

На вказану адресу відповідачу направлялася ухвала господарського суду від 19.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 908/1785/15-г і призначення її до розгляду на 28.04.2015р.

За таких обставин, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 28.04.2015 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

20.01.2014 р. ФОП ОСОБА_3 було підписано і направлено через систему інтернет - клієнт -банкінг Заяву про відкриття рахунку, згідно якої відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р.

Цим підписом відповідач приєднався, погодився і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, що разом складають Договір банківського обслуговування.

На підставі вказаної Заяви позивач (Банк) відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_2 .

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Дослідивши Заяву відповідача від 20.01.2014р., Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний Договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитний договір між сторонами у даній справі складається із заяви про відкриття рахунку у системі інтернет - клієнт - банкінг та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов зазначеного договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт «Гарантований платіж» на поточний рахунок № НОМЕР_2, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Позивач (Банк) за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на рахунку № НОМЕР_2 з метою, визначеною у заявці на договірне списання (Гарантований платіж) в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення грошових коштів, сплати відсотків, винагороди у встановлені цим Договором строки. Відновлювальна кредитна лінія надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання у майбутньому за господарськими договорами, не перевищує строку повернення кредиту, і може бути змінена або скасована Позичальником за згодою отримувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обсліговування інтернет - клієнт - банк «Приват 24) (п.3.2.2.1 «Умов та правил надання банківських послуг»).

Пунктом 3.2.2.5.2 Умов та правил надання банківських послуг, Банк зобов'язався надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі виставлених Клієнтом заявок з датою виконання у майбутньому на цілі, що відрізняються від сплати страхових та/або інших платежів, в межах суми, обумовленої у заявці.

Як свідчить п.3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, строк повернення кредиту вказаний у заявці. Згідно до ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України в випадку порушення Клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених Договором, Банк за своїм вибором, починаючи з 91-го дня порушення зобов'язання, має право змінити умови, встановивши інший строк повернення кредиту. В випадку не погашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами в строк, вказаний у повідомленні, вона вважається простроченою. В випадку погашення заборгованості в період до спливу 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого з зобов'язань, кінцевим строком повернення кредиту є дата, вказана у заявці.

Під датою виконання заявки сторони передбачили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок отримувача, вказаного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, вказаному в заявці, в строк до 30 днів з дати виконання платежу. За користування кредитом в період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше 5 грн.) від розміру кредиту, вказаного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату подання до Бану чергової заявки. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. В випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют більше 5 та більше відсотків Сторони на дату укладення Договору узгодили збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом. Інформацію про розмір зміненої процентнорї ставки за користування кредитом Банк розміщує для Клієнта одним з наступних способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта - системи клієнт - банк, інтернет клієнт - банк, «Приват 24», sms повідомлення або іншими засобами. Узгоджений сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом вступає в дію з моменту його розміщення способом, визначеним в цьому пункті, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру процентів.

В випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в строк до 30 днів включно, на 31 день - заборгованість по кредиту становиться простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує проценти в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

В свою чергу, Клієнт зобов'язується:

Використовувати кредит на цілі і в порядку, передбаченому п.3.2.2.1 цього Договору (п.3.2.2.6.1 Умов та правил надання банківських послуг);

Оплатити відсотки і винагороду за користування кредитом згідно з п.п.3.2.2.9, 3.2.2.10 цього Договору (п.3.2.2.6.2 Умов та правил);

Повернути кредит в строки, встановлені у заявці, п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.17, 3.2.2.7.2 цього Договору (п.3.2.2.6.3 Умов та правил).

За користування кредитом в період з дати списання коштів з рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6…16…17, 3.2.2.7.2, 3.2.2.8.1 цього Договору Клієнт сплачує відсотки і винагороду в розмірі, визначеному у заявці (п.3.2.2.9.1 Умов та правил надання банківських послуг).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з рахунку до майбутньої дати сплати відсотків та/або за період який починається з попередньої дати сплати відсотків до поточної дати сплати відсотків. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості за кредитом (п.3.2.2.9.10 Умов та правил).

Нарахування процентів і комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту не враховується (п.3.2.2.9.11 Умов та правил).

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за його використання, винагороди, неустойки - пені за цим договором встановлюються сторонами протягом 15 років (п.3.2.2.10.7ь Умов та правил).

Пунктом 3.30.7.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при настанні будь-якої з наступних подій (у тому числі):

-неотримання від Клієнта згоди на збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, зміни періодичності порядку сплати платежів по кредиту;

-порушенні Клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених цими Умовами;

Банк за своїм вибором має право:

а) змінити умови цього Договору - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення;

або

б) розірвати Договір в судовому порядку. При цьому в останній день дії Договору Клієнт зобов'язаний повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний строк його використання та виконати інші зобов'язання;

або

в) згідно ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання Договору з відправленням Клієнту повідомлення. При цьому в останній день дії Договору Клієнт зобов'язаний повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний строк його використання та виконати інші зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язання за Договором банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р. щодо встановлення кредитного ліміту та виконання заявок відповідача «Гарантований платіж» виконав в повному обсязі.

Факт кредитування рахунку на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р. відповідачем не спростований.

З наданої позивачем Виписки про рух коштів по рахунку відповідача, Розрахунку заборгованості за договором від 20.01.2014р. та письмових пояснень позивача вбачається, що за період з 28.02.2014 р. по 29.01.2015р. відповідач скористався банківськими коштами в непогашеному розмірі 60346,48грн.

В частині 2 ст. 1054 ЦК України зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним ним з ПАТ КБ «Приватбанк» Договором банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р., у відповідача станом на 29.01.2015 р. утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 60346,48 грн., заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 32650,48 грн. ( за період з 28.01.2014р. по 29.01.2015р.).

19.01.2015 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 14.01.2015 р. з вимогою про погашення заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 20.01.2014 р. в сумі 91588,87 грн. Посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, Банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Договору.

Зазначену претензію відповідачем залишено без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Факт направлення позивачем відповідачу претензії підтверджується фіскальним чеком від 19.01.2015 р., списком згрупованих поштових відправлень пріоритетних листів з оголошеною цінністю та описом вкладення до цінного листа від 19.01.2015р.

Відповідачем не надано доказів належного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати відсотків за користування кредитом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по простроченому кредиту в сумі 60346,48 грн., по простроченим відсоткам за користування кредитом в сумі 32650,48 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеним, відповідачем не спростований, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п.3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг, в випадку порушення Клієнтом будь-якого з зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 - 3.2.2.9.3 цього Договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченої п.п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється в гривні.

Пунктом 3.2.2.10.4 сторони обумовили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, у відповідності до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у строк зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом, позивачем відповідачу нарахована пеня за період з 17.11.2014 р. по 29.01.2015 р. в сумі 10960,53 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом приймається до уваги, що позивачем до матеріалів справи надано Розрахунок заборгованості за Договором б/н від 20.01.2014 р, укладеним між сторонами станом на 29.01.2015 р., здійснений у відповідності до умов Договору, в якому відображено, зокрема, на яке порушене зобов'язання нараховано пеню, термін нарахування, сума, на яку здійснено нарахування та ставка пені. Контррозрахунок відповідача в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовної вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати: кредиту і відсотків, у розмірі 10960,53 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Таким чином позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 60346 (шістдесят тисяч триста сорок шість) грн. 48 коп. заборгованості за кредитом, суму 32650 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 48 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суму 10960 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 53 коп. пені та суму 2079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. 15 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України (із урахуванням припису ч.3 ст. 51 ГПК України) 05.05.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко