Рішення № 43990766, 29.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2015 р. Справа № 902/272/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба", м.Львів

до: Приватного підприємства "Вінастерікс", м.Хмільник Вінницької області

про стягнення 79 578 грн 97 коп. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг № 63 від 30.11.2012 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача: Романів Олег Богданович, довіреність № 87 від 25.12.2014 р., паспорт серії КА № 563309 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 17.09.1997 р.

Тетянін Віктор Антонович, довіреність № 12/144 від 17.03.2015 р., паспорт серії КА № 418271 виданий Галицьким РВ МУ УМВС України у Львівській області 17.04.1997 р.

відповідача: Коваль Тарас Іванович, довіреність № 1 від 13.04.2015 року, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № 353.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" подано позов до Приватного підприємства "Вінастерікс" про стягнення 79 578 грн 97 коп. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг № 63 від 30.11.2012 р., з яких 60 000 грн 00 коп. основного боргу, 4 032 грн 94 коп. пені, 14 333 грн 30 коп. - інфляційних втрат та 1 212 грн 73 коп. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 04.03.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/272/15 та призначено до розгляду 19.03.2015 р.

В зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи ухвалою суду від 19.03.2015 р. відкладено до 15.04.2015 р., а ухвалою суду від 15.04.2015 р. до 29.04.2015 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, який подано до суду 29.04.2015 р. в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечує, просить відмовити в їх задоволенні мотивуючи тим, що протягом червня-вересня 2014 року позивачем не надавались телекомунікаційні послуги в зв'язку з чим відповідачем не було підписано акти виконаних робіт. Відповідач посилається на те, що наявність договору про надання телекомунікаційних послуг № 63 від 30.11.2012 р. не є підставою для виставлення рахунків на оплату, оскільки послуги фактично не споживались так як відповідачем було побудовано власну оптико-волоконну лінію зв'язку смт Літин - м.Бар.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав повністю мотивуючи обставинами викладеними в позовній заяві, а також мотивуючи тим, що факт непідписання відповідачем актів виконаних робіт, наданих послуг за червень-вересень 2014 рік, які були надіслані поштою та отримані останнім (що ним не заперечується) не є підставою для їх несплати, оскільки відповідачем не вживались дії щодо припинення дії договору, а матеріали переписки між сторонами договору свідчать про те, що відповідач не мав намір припиняти споживати послуги надані позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

30.11.2012 р. між ПАТ "Укртранснафта" в особі управління зв'язку Філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (Оператор) та Приватним підприємством "Вінастерікс" (Споживач) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 63 (а.с.11-19, т.1).

За умовами Договору Оператор на свій ризик, власними силами і засобами виконує роботи з підключення кабельних відгалужень Споживача з населених пунктів Вінницької області (м.Бар, м.Жмеринка, м.Томашпіль, м. Крижопіль) до лінійних споруд ВОЛЗ "Одеса-Броди" та включення їх в мережу передачі даних відповідно до строків і умов, визначених Договором та описаних в Додатках, які є невід'ємною частиною Договору. Оператор зобов'язується надати Споживачу телекомунікаційні послуги з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у Додатку А до Договору , а Споживач-прийняти надані Послуги та сплачувати їх вартість у порядку передбаченому Договором (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до умов Договору Оператор зобов'язується надати Споживачу рахунки на підключення відгалужень, надати Споживачу рахунки на оплату організації Послуг у сумі визначеній Договором, почати надання послуг протягом 5 календарних днів з дати отримання від Споживача повної оплати за організацією та включення послуги, початок надання Послуг оформити відповідним Атом приймання-передачі, що підписується Сторонами та є невід'ємною частиною Договору, у разі отримання, відповідно до п.2.2.4 Договору, повідомлення від Споживача щодо перерви в наданні послуги чи відхилення технічних параметрів надання послуги від нормативних, усувати технічні пошкодження в строк не більше 6-ти годин з моменту надходження від Споживача відповідного повідомлення, у разі пошкодження кабельних ліній зв'язку, строк усунення пошкоджень становить 24 години з моменту прийняття повідомлення про пошкодження, дотримуватись технічних норм надання Послуги Споживачу відповідно до Додатку А до Договору (п.2.1 Договору).

За Договором Споживач зобов'язується протягом 5-ти робочих днів з дати отримання рахунків від Оператора сплатити аванс за підключення відгалужень, протягом 5-ти робочих днів з дати отримання рахунку від Оператора здійснити оплату організації замовлення Послуги у сумі визначеній Договором, прийняти Послугу та підписати відповідний Акт передачі-приймання у триденний строк з дати початку надання Послуги, у разі виникнення перерви в наданні послуги, або при відхиленні в процесі роботи технічних параметрів від нормативних, повідомляти про це Оператора протягом 60 хвилин з моменту виявлення такої перерви або такого відхилення, своєчасно та у повному обсязі, згідно з наданими Оператором рахунками, протягом 10 робочих днів з дня отримання оригіналу рахунку, оплачувати Послугу, що надається згідно з Договором (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.8.1 Договору Сторони домовились, що місячна абонентна плата за Послугу - оптичний транзит лінійного тракту "Вінниця-Бар" складає 15 000,00 грн.

За умовами Договору Оператор щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним надсилає Споживачу оригінал рахунку на оплату Послуги, яка була надана Споживачу протягом звітного місяця, а Споживач здійснює розрахунок з Оператором шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Оператора щомісячно протягом 10 робочих днів з дня отримання оригіналу рахунку (п.п.4.5, 4.6 Договору).

Пунктом 5.10. Договору сторони домовились, що при невиконанні Споживачем вимог п. 2.2.6 Договору (строки сплати вартості наданих послуг) Споживач сплачує Оператору пеню , яка обчислюється від вартості неоплачених Послуг у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Разом з підписанням Сторонами Договору також було підписано Додаток А,Б до Договору № 63 від 30.11.2012 р., яки визначено технічні характеристики послуги, яка надається та вартість наданої послуги (а.с.16-17, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи з 01 січня 2013 року Споживача (відповідача у справі) було підключено до споживання послуги за Договором № 63 від 30.11.2012 р., що стверджується актом приймання виконаних робіт, які останнім 07.03.2013 р. оплачені згідно виставленого рахунку № 63 від 01.01.2013 р. в сумі 600,00 грн (а.с.18,19,41, т.1).

Матеріалами справи стверджується і відповідачем не заперечується, що за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. відповідач на умовах Договору надання телекомунікаційних послуг № 63 від 30.11.2012 р. отримав від позивача телекомунікаційні послуги на загальну суму 225 000,00 грн, які ним повністю оплачені, що стверджується обопільно підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р., виставленими рахунками на оплату за вказаний період та платіжними дорученнями за період з 22.02.2013 р. по 17.11.2014 р. (а.с. 20-81, т.1).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач за період з червня по вересень 2014 року надав відповідачу телекомунікаційні послуги на умовах Договору № 63 від 30.11.2012 р. на загальну суму 60 000,00 грн, що стверджується надісланими позивачем на адресу відповідача актами приймання виконаних робіт, рахунками за отримані телекомунікаційні послуги за вказаний період, факт отримання яких не заперечується представником відповідача як у відзиві на позовну заяву так і в засіданні суду, а також підтверджується матеріалами справи (а.с. 36-40, 118-129, т.1).

Так як відповідач не здійснював розрахунки з позивачем за отримані телекомунікаційні послуги за період з червня по вересень 2014 року останній надіслав на адресу відповідача претензію № 93-12/6205 від 24.11.2014 р., отримання якої стверджується відповідним поштовим повідомленням.

Дана претензія відповідачем залишена без відповіді та оплати.

Непроведення розрахунку відповідачем за отримані послуги за період з червня по вересень 2014 року в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище в п.4.6 Договору сторони погодили, що Споживач здійснює розрахунки з Оператором шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Оператора щомісячно протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку Оператора.

Також, п. 2.2.6 Договору сторони домовились, що Споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі, згідно виставлених рахунків Оператора, протягом 10 робочих днів з дня отримання оригіналу рахунку, оплатити вартість отриманих послуг, вартість яких за місяць складає 15 000,00 грн, що визначено п. 3.8 Договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 60 000,00 грн. основного боргу за телекомунікаційні послуги за період з червня по вересень 2014 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем визнано факт отримання від позивача рахунків та актів наданих послуг за період з травня по вересень 2014 року в сумі 75 000,00 грн, які ним частково оплачені в сумі 15 000,00 грн, а також ним не висловлювались в письмовому вигляді заперечення щодо виставлених на оплату рахунків, що також підтверджується матеріалами справи.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 032 грн 94 коп. пені за період з 28.07.2013 р. по 01.02.2015 р., 14 333 грн 30 коп. - інфляційних втрат за період з 15.02.2014 р. по 01.02.2015 р. та 1 212 грн 73 коп. - 3 % річних за період з 15.02.2014 р. по 01.02.2015 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.10 Договору встановлено, що при невиконанні Споживачем вимог п. 2.2.6 Договору (строки сплати вартості наданих послуг) Споживач сплачує Оператору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених Послуг у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом виявлено помилки, які полягають у невірному визначенні позивачем періодів прострочення боржника, що потягло за собою невірне визначення кінцевих сум за вказаними вимогами.

Зокрема позивачем при наданні розрахунку не враховано положення п.4.6 Договору відповідно до якого оплата здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання оригіналу рахунку відносно рахунків та актів, які не підписувались відповідачем (травень-вересень 2014 року).

При цьому судом було взято до уваги в якості доказів надіслання вказаних рахунків та актів реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958.

Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 920-р "Про перенесення робочих днів у 2014 році" та графік роботи відділень поштового зв'язку суд прийшов до висновку про початок періоду прострочення за рахунком від 31.01.2014 р. - з 14.02.2015 р., за рахунком від 28.02.2014 р. - з 18.03.2014 р., за рахунком від 30.04.2014 р. - з 20.05.2014 р., за рахунком від 31.05.2014 р. - з 12.07.2014 р., за рахунком від 30.06.2014 р. - з 05.08.2014 р., за рахунком від 31.07.2014 р. - з 05.09.2014 р., за рахунком від 31.08.2014 р. - з 04.10.2014 р., за рахунком від 30.09.2014 р. - з 05.11.2014 р.

Крім того із долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що в останньому невірно визначалась кінцева дата закінчення періоду прострочення боржника, оскільки п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином вірним являється розрахунок, який не включає дату сплати заборгованості відповідачем.

При перерахунку сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені з врахуванням допущених позивачем помилок судом отримано 1 073,84 грн 3 % річних, 10 387,22 грн інфляційних втрат та 3 487,19 грн пені в зв'язку з чим в стягненні 138,89 грн 3 % річних, 3 946,08 грн інфляційних втрат, 545,75 грн пені слід відмовити, як заявлених безпідставно.

При цьому при перерахунку судом брались до уваги визначені позивачем періоди в тому випадку коли використання останніх не призводило до збільшення розміру позовних вимог за відсутності відповідної заяви зі сторони останнього, а в інших випадках суд приймав до уваги ті періоди, які визначались судом з врахуванням наведених вище мотивів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Твердження відповідача про те, що відсутність підписаних ним актів слугує підставою для неоплати наданих позивачем послуг оцінюється судом критично, оскільки умовами п.4.6 Договору передбачено обов'язок оплати Споживача на підставі отриманого рахунку.

Посилання відповідача про відсутність протягом тривалого часу зв'язку внаслідок обриву спростовується наданими позивачем доказами з яких вбачається, що на вказаній ділянці протягом травня - вересня надавались послуги до яких не було висловлено останніми зауважень щодо їх якості (ПрАТ "Датагруп", ДП НТЦ "УАРНет").

Наявність обриву на лінії 25.03.2014 р. не заперечується позивачем, але надані ним докази свідчать про усунення наслідків пошкодження протягом доби.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем у відповідності до умов Договору про недоліки в наданих позивачем послугах.

Також відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про відсутність потреби у користування власним оптико-волоконним кабелем чи необхідність припинення надання послуг за Договором (листи, заяви тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

29.04.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінастерікс", вул.1 Травня, 38, м.Хмільник, Вінницька область, 22000 (ідентифікаційний код - 35542326) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба", вул.Липинського, 12, м.Львів, 79000 (ідентифікаційний код - 236112972) - 60 000 грн 00 коп. боргу, 3 487 грн 19 коп. - пені, 10 387 грн 22 коп. - інфляційних втрат, 1 073 грн 84 коп. - 3 % річних, 1 720 грн 69 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в стягненні 138 грн 89 коп. 3 % річних, 3 946 грн 08 коп. інфляційних втрат, 545 грн 75 коп. пені.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 травня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.