Рішення № 43989680, 05.05.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа №667/1493/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2015 року м. Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого судді Скорик С.А.,

при секретареві Кирилюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та річних за вироком суду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.08.2010 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України останнього було визнано винним і засуджено на 5 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7775 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02.11.2010 року вирок Комсомольського районного суду від 05.08.2010 року залишено без змін.

На підставі вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.08.2010 року, який набрав законної сили видано виконавчі листи № 1-9/2010 р. від 15.11.2010 року.

Відповідно до листа № 2177 від 30.01.2015 року ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні станом на 30.01.2015 року залишок боргу (відповідно до постанови № 42106534) складає 68600, 15 грн. та 6667, 08 грн. (відповідно до постанови № 42106636) всього заборгованість складає 75267, 23 грн. стягнення в даній сумі не здійснено.

Оскільки відповідач не виконує вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.08.2010 року, який набрав законної сили, позивач просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 37748, 67 грн., що складається з 27759, 80 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2010 року по лютий 2015 року включно, та 9988, 87 грн. - три відсотка річних, що нараховані за період з листопада 2010 року по лютий 2015 року, а також стягнути судовий збір.

Позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи, у його відсутність, за наявними матеріалами в справі.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.08.2010 року ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України було засуджено до пяти років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7775 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02.11.2010 року вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.08.2010 року змінено, а саме виключено посилання суду на порушення ОСОБА_2 п. 16.5 Правил дорожнього руху України, в решті вирок залишено без змін.

15.11.2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона було видано виконавчі листи № 1-9/2010р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7775 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди.

Згідно постанов державного виконавця ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні від 14.11.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві вищевказані виконавчі листи були повернуті ОСОБА_1 без виконання у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до листа № 2177 від 30.01.2015 року ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні ОСОБА_1 повідомлено, що по виконавчому листу № 1-9/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80000 грн., в рахунок погашення боргу йому було перераховано 11399, 85 грн., залишок боргу складає 68600, 15 грн.; по виконавчому листу № 1-9/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7775 грн. в рахунок погашення боргу йому перераховано 1107, 92 грн., залишок боргу складає 6667, 08 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом, надавши при цьому відповідні розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних за певний період часу невиконання судового рішення (вироку) в частині стягнення грошових сум, а саме матеріальної та моральної шкоди.

Однак, відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України» від 16.01.2013 року грошовим слід вважати будь-яке зобовязання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення статті 625 ЦК регулюють зобовязальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

При цьому частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обовязки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобовязань. Крім того, із рішення суду зобовязальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди це відповідальність, а не боргове (грошове) зобовязання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із завданням шкоди.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 57, 60, 212-215, 224-229 ЦПК України, інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України» від 16.01.2013 року, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Херсонської області, протягом десяти днів після проголошення, через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя: _______ / Скорик С.А. /