Рішення № 4398966, 01.07.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2009 р. Справа № 15/273/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, 54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18;

До відповідача: Приватного підприємства “Шалгіс”, 54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 56-Б, кв. 14, код ЄДРПОУ 23081509;

про: стягнення 21 329,19 грн.

Суддя В.О.Ржепецький

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Ходикін М.М. довіреність № 09/06 від 21.01.2009р.

Від відповідача: Литвинович В.С. довіреність № 505 від 11.09.2008р.

Представники сторін з’явились в судове засідання. Позивач підтримав позовні вимоги, надав докази на підтвердження часткової сплати відповідачем заборгованості, внаслідок чого, заборгованість за договором складає 2742,02грн.

Відповідач позов визнав частково, посилаючись на неправомірність застосування позивачем при нарахуванні штрафних санкцій Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс»звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Шалгіс»про стягнення заборгованості у сумі 21 329,19 грн.

Позов обґрунтовано наступним.

25.11.08р. рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №4/291/08 (за позовом ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»(далі - «Енергопостачальна організація») про стягнення боргу за договором №2992 від 01.10.07р. вирішено стягнути з ПП «Шалгіс»1004.75грн. збитків від інфляції, 186.58грн. - 3% річних, 717.53грн. пені та судові витрати, оскільки станом на 25.11.2008р. основний борг в сумі 7 547.74грн. було погашено.

Таким чином, рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.08р. по справі №4/291/08 вступило в законну силу і підтверджує факт укладання сторонами договору ЛІ2992 від 01.10.07р. (далі - Договір).

Договір відповідно до п.9.4 щоразу було пролонговано, так як від жодної з сторін не надходило повідомлення про його припинення.

Відповідно до п.1 Договору «Енергопостачальна організація»взяла на себе зобов'язання постачати «Споживачу»теплову енергію, а «Споживач»зобов'язаний оплатити одержану теплову енергію в терміни передбачені цим Договором.

Згідно Додатку №1/1, 1/2 до Договору обсяги теплопостачання здійснювались енергопостачальною організацією до будинків «Споживача» по вул. Фрунзе, 84, вул. Будьонного, 44 м. Миколаєва. «Енергопостачальна організація» виконала договірні зобов'язання, що підтверджується нарядами від 01.11.2008р., 07.11.2008р.

Згідно п.6.3. Договору: «Споживач»за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п.7.4.2. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію «Споживач»зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»№686 від 20.05.1999р., що складає - 12 736.20грн. (за період з листопада 2008р. по 14 квітня 2009р.). Разом з тим, враховуючи абзац З ст.1 зазначеного вище Закону сума пені має не перевищувати 100% загальної суми боргу та підлягає стягненню з «Споживача» в сумі 10 361.09грн.

Договір в повному обсязі «Споживач»не виконує, сума боргу з листопада 2008р. по березень 2009р. включно становить 10 361.09грн.

27.01.2009р. на адресу «Споживача»направлена претензія №56-Ю, яка частково задоволена шляхом сплати боргу в сумі 3 500грн.

В силу ст.509 ЦК України сторона яка зобов'язана сплатити на користь іншої сторони гроші є боржником, а несплачені гроші рахуються заборгованістю і відповідно боргом. За приписами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Таким чином, «Споживачу»нараховані і відповідно становлять 502.33грн. (інфляція за період з грудня 2008р. по березень 2009р.), 104.68грн. (3% річних за період з листопада 2008р. по 14 квітня 2009р.).

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Позивачем підтверджено належними доказами, а відповідачем у справі не заперечується наступні факти: факт існування між сторонами договірних відносин щодо постачання теплової енергії, факт існування та розмір заборгованості відповідача зі сплати за теплову енергію, наявність підстав нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України.

Зазначені обставини є підставами для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за договором в розмірі 2742,02грн. (враховуючи часткову сплату відповідачем після порушення провадження у справі), 502,33грн. інфляційних витрат та 104,68грн. –3% річних, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 78 ГПК України, відповідно до якої, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідачем не визнано позовні вимоги в частині нарахування позивачем штрафних санкцій за Законом України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», оскільки відповідач не є ані власником ані орендарем, як того вимагає ст. 1 зазначеного Закону.

Заперечення відповідача судом не приймаються з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Разом з тим, відповідно до п.10.3 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007р. №2992, при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов’язані керуватись Законом України «Про електроенергетику», Тимчасовими правилами обліку відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.

Відповідно до преамбули Закону України «Про теплопостачання», цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Стаття 1 зазначеного Закону до суб’єктів відносин у сфері теплопостачання відносить фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Крім того, визначення споживача, яке наведено в зазначеному Законі, не містить жодних виключень стосовно речових прав споживачів теплової енергії на об’єкти, для забезпечення тепловою енергією яких укладено договори про теплопостачання.

Виходячи з наведеного суд вважає обґрунтованим застосування позивачем Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій»у цьому спорі.

Разом з тим, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені, нарахованої позивачем до суми фактичних збитків позивача у справі станом на момент винесення рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як видно з матеріалів справи, в процесі вирішення спору господарським судом відповідачем частково сплачено борг, внаслідок чого, заборгованість станом на момент винесення рішення складає 2742,02грн.

Відповідно до ч.2 ст. 39 ГПК України, держмито в повному обсязі покладається на відповідача у справі, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним зобов’язань за договором.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Шалгіс»(54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 84, код 23081509) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код 30083966) 2742,02 грн. основного боргу, 502,33грн. інфляційних витрат та 104,68грн. –3% річних, 213,29 грн. держмита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 7619,07грн. припинити.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 7619,07грн. відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя В.О.Ржепецький