Ухвала суду № 43989514, 30.04.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/17527/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/577/15 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Сташків Б. І., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2015 року по справі за заявою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року за період з травня по жовтень у розмірі 4067,91 доларів США, що еквівалентно 52 679,43 грн.

Крім того, подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки SKODA FABIA, 2001 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від погашення простроченої заборгованості, з метою уникнення відповідальності може відчужити належне йому майно, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2015 року заяву публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на автомобіль марки SKODA FABIA, 2001 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ідн. код НОМЕР_2, прож АДРЕСА_1).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що судом при вирішення даної заяви були порушені норми процесуального та матеріального права.

Зокрема апелянт зазначає, що судом не взято до уваги, що позовні вимоги позивача полягають у стягненні боргу за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року. Згідно п. 1.4.2 та 2.1 зазначеного договору, виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується нотаріально посвідченим договором іпотеки нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, враховуючи те, що зобов'язання по кредитному договору забезпечене нерухомим майном, вартість якого значно перевищує ціну позову, рішення суду може бути виконано за рахунок його реалізації ( у разі відмови добровільного виконання рішення суду), а відповідно не було жодних підстав накладати арешт на інше майно ( в даному випадку - автомобіль).

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.

Представник ПАТ "Державний ощадний банк України" апеляційної скарги не визнала, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви позивача про забезпечення позову і накладаючи арешт на автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_1, суд виходив з того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, судом встановлено, що між ВАТ Державний ощадний банк України, правонаступником якого є ПАТ Державний ощадний банк України, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 14 від 27.02.2008 року, відповідно до умов якого, останньому було надано кредит в сумі 75 000 доларів США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном повернення до 27.02.2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 1 від 27 лютого 2008 року.

Взяті на себе зобов'язання боржник ОСОБА_1 не виконує належним чином, у зв'язку з чим станом на 17.10.2014 року утворилась заборгованість на суму 4067,91 доларів США, що еквівалентно 52679,43 грн.

22 жовтні 2014 року ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року за період з травня по жовтень у розмірі 4067,91 доларів США, що еквівалентно 52 679,43 грн.

З довідки УМВС України в Тернопільській області за №13/9608 від 30.12.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль марки SKODA FABIA, 2001 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, особу відповідача, тощо.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити дії. У ОСОБА_1, перед ПАТ "Державний ощадний банк України" існує непогашена заборгованість по кредитному договору №14 від 27.02.2008 року, на суму 4067,91 доларів США, що еквівалентно 52679,43 грн.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення на випадок задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали, постановлення ухвали з порушенням норм процесуального права є необґрунтованими і висновків суду щодо вжиття заходів забезпечення позову не спростовують.

Висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, підставами для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишення ухвали без змін є постановлення судом першої інстанції ухвали з додержанням вимог закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.М. Кузьма