Ухвала суду № 43988301, 28.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2945/15

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з названим позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріальну шкоду завдану ушкодженням здоров'ю в сумі 100 000 гривень та моральну шкоду в сумі 200 000 гривень та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 рокупозов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я- задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий), АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В інших позовних вимогах - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий), АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 рокута ухвалити нове рішення.

В свою чергу не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року.

Заслухавши пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 своїми протиправними діями, які виразились в нанесенні тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_2 , завдав останньому моральну шкоду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Визначаючись з розміром суми у відшкодування моральної шкоди та частково відшкодовуючи моральну шкоду, суд виходив з того, що відповідач своїми протиправними діями відносно позивача безумовно спричинив йому моральну шкоду, оскільки внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, позивач зазнав фізичного болю та страждання.

Вказані висновки суду є законними і обґрунтованими, з огляду на наступне.

20 березня 2012 року о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження а саме: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, синець лівого ока, що підтверджується вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2014 року, що набрав законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2014 року, відповідно якого ОСОБА_3 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу.

Відповідно висновку експерта №1375 від 20 травня 2013 року, у ОСОБА_2 були виявлені слідуючі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, синець лівого ока; вказані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя, оцінюються в комплексі, викликали розлад здоров'я строком більше 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 дня); за цим критерієм, відповідно до п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, групові та індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися, та могли бути спричинені 20 березня 2012 року; враховуючи, що наявні ушкодження оцінюються в комплексі, можливо судити про те, що вони могли бути спричинені в результаті одного удару.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає також у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно ст. 1167 ЦПК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності,виваженості та справедливості, визначений ст. 3 ЦПК України.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості та характеру і обсягу моральних страждань, який зазнав позивач внаслідок злочинних дій відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим, тому, погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1 та 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що жодних доказів на підтвердження витрат на придбання ліків, посиленого харчування , тощо, які поніс позивач в зв'язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень легкого ступеню, що мали місце 20.03.2012 року, останнім суду не надано.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він від неправомірних дій ОСОБА_3 отримав цукрову хворобу, підвищений тиск та постійні головні болі та для поновлення стану здоров'я витратив кошти у розмірі 100000 гривень на лікування колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи всі квитанції, довідки та лікарняні листи датовані 2011 роком та 2014 роком (а.с. 22-32, 77-91), тоді, коли тілесні ушкодження були нанесені останньому 20 березня 2012 року.

Належних та допустимих доказів, як того вимагає закон ст.ст. 57-60 ЦПК України, в підтвердження матеріальної шкоди ОСОБА_2 не надано.

Тому, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скаргиОСОБА_2 суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Що стосується доводів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_3 то вони дублюють його заперечення на позовні вимоги що перевірялися судом першої інстанції, апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Розглядаючи вказаний спір, суд повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано керувався нормами ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я- залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави не сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 121,80 грн. (Отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 38016923, Р/р 31214206780007, МФО 828011, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.О. Погорєлова

І.П. Сидоренко