Постанова № 4398795, 15.07.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

15.07.09 Справа № 4/2

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Львівська обласна дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», №02-06/15-2869 від 15.04.09р. та товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Львівські автобусні заводи»від 21.04.09р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.03.09р.

у справі №4/2

за позовом ТзОВ «Львівські автобусні заводи», м.Львів

до відповідача 1: Головного управлянні юстиції у Львівській області (підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби), м.Львів

до відповідача 2: Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Завод комунального транспорту», м.Львів

до відповідача 3: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Львівська обласна дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»,м.Львів

про виключення майна із опису та звільнення майна з-під арешту

за участю представників

від позивача –Жила В.С. –представник (дов. у справі);

від Головного управління юстиції у Львівській області –Стельмащук П.Я. –представник (дов. у справі);

від ЗАТ «Завод комунального транспорту» - не з’явився (належно повідомлений);

від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Васильєв Ю.М. –представник (дов. у справі).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 10.06.09р.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце засідання суду.

Права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.03.09р. у справі №4/2 (суддя Гриців В.М.) частково задоволено позов ТзОВ «Львівські автобусні заводи»до Головного управлянні юстиції у Львівській області (підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби), ЗАТ «Завод комунального транспорту», ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Львівська обласна дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та виключено із опису та звільнено з-під арешту наступне майно позивача: будівлю очисних споруд (позн. на плані «С», площею 4358,9 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 45; будівлю енергоблоку (поз. 30, площею 1768,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 45; будівлю пресового корпусу (позн. на плані «О”», площею 12278,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 45. В решті позову відмовлено.

Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивовано ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.4, 9, 12, п.4 р.VI «Прикінцевих положень»Закону України «Про іпотеку», ст.ст.29, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.04р. №410, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки державним виконавцем по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 26.10.07р. безпідставно не з’ясовано приналежність спірного майна боржнику (ЗАТ «Завод комунального транспорту») у виконавчому провадженні, що призвело до включення до акту опису та накладення арешту на майно, що належить третій особі (ТзОВ «Львівські автобусні заводи») на підставі договорів купівлі-продажу №№329, 333, 337 від 28.01.08р. та №№385, 388, 391 від 30.01.08р., станом на дату укладення яких запису в Державному реєстрі іпотек про обтяження об’єктів, які відчужувались згідно цих договорів, не було і підстав вважати дані договори нікчемними відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку»не має.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про виключення адмінбудинку заводоуправління площею 3794,1 кв.м. (позначений на плані „А-4”), що знаходиться у м.Львові по вул.Стрийській, 45) із опису та звільнення з-під арешту, суд першої інстанції констатував, що такий спосіб судового захисту порушеного права в процедурах виконавчого провадження надається власнику незаконно описаного та арештованого майна, а ТзОВ „Львівські автобусні заводи” не могло набути права власності на спірне майно на підставі нікчемного правочину –договори купівлі-продажу №353 від 28.01.08р. та №403 від 30.01.08р., так як відчужене згідно цих договорів майно, на момент їх укладення, було обтяжено записом №56790 про іпотеку.

Вказане судове рішення оскаржено як ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Львівська обласна дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», так і ТзОВ «Львівські автобусні заводи».

Зокрема, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»у своїй апеляційній скарзі оскаржує рішення суду в частині задоволення позову, наполягаючи на тому, що ЗАТ «Завод комунального транспорту»по даний час не виконало три виконавчих документи, видані на стягнення з нього заборгованості за відсотками на користь банку в межах Генеральної кредитної угоди №9 від 29.10.03р., тому спірне майно, передане ЗАТ «Завод комунального транспорту»в іпотеку, все ще перебуває в іпотеці і боржник не мав права відчужувати таке без згоди на це іпотекодержателя (банку), якої останній не надавав.

Крім того, апелянт вважає, що договори купівлі-продажу №№329, 333, 337, 353 від 28.01.08р. та №№385, 388, 391, 403 від 30.01.08р., укладені без згоди іпотекодержателя на відчуження іпотекодавцем в іпотеку майна, є недійсними, а відсутність у Державному реєстрі іпотек запису про обтяження нерухомого майна іпотекою жодним чином не встановлює факт відсутності іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог, в решті рішення суду залишити без змін.

В свою чергу, ТзОВ «Львівські автобусні заводи» вважає незаконним рішення суду в частині відмови в задоволені позову і просить скасувати його в цій частині.

Так, на думку апелянта, при накладені заборон на нерухому майно органом стягнення в порушення ст.62 Закону України «Про виконавче провадження»не перевірено належність права власності на нерухоме майно боржнику - ЗАТ «Завод комунального транспорту», на яке накладено заборони, чим неправомірно обтяжено заборонами чуже майно та винесено неправомірні постанови АА №988147, АА №988148 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.08р.

Апелянт зазначає, що є законним власником майна згідно вищенаведених договорів купівлі-продажу, підстави вважати такі недійсними відсутні, оскільки відповідно до витягу із Державного реєстру іпотек №22427489 від 29.01.09р. у Державному реєстрі іпотек відсутні будь-які відомості про реєстрацію іпотеки на спірні об’єкти нерухомого майна; посилання про обтяження нерухомого майна іпотекою, як стверджує апелянт, в такому випадку є необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, судом встановлено наступне:

ТзОВ «Львівські автобусні заводи»подало позов до Головного управлянні юстиції у Львівській області (підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби), ЗАТ «Завод комунального транспорту», ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Львівська обласна дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому просить виключити із опису та звільнити з-під арешту наступне майно ТзОВ «Львівські автобусні заводи», що знаходиться у місті Львові по вул.Стрийській,45: адміністративний будинок заводоуправління, площею 3794,1 кв.м., позначений на плані «А-4»; будівлю очисних споруд, площею 4358,9 кв.м., позначена на плані «С»; будівлю енергоблоку, площею 1768,0 кв.м., позначена на плані 30; будівлю пресового корпусу, площею 12278,2 кв.м., позначена на плані «О».

Зі справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов’язань за Генеральною угодою від 29.10.03р. №9, укладеною між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ЗАТ «Львівський автомобільний завод», правонаступником якого виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту», та підписаними в її межах кредитними договорами між банком та ЗАТ «Завод комунального транспорту»було укладено договір застави нерухомого майна від 05.11.2003р., договори іпотеки від 30.01.04р. та 24.05.04р.

На підставі договору застави від 05.11.03р. ЗАТ «Завод комунального транспорту»передало в заставу об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, буд.45, а саме приміщення корпусу №4, позначений в Технічному плані за відповідними літерами: Д-2 - пресовий цех, площею 10989,0 кв.м., Г-1 - кузовний цех, площею 6381,5 кв.м., Б-4 - адмінбудинок кузовного цеху, площею 1006,5 кв.м., А-4 - адмінбудинок заводоуправління, площею 3794,1 кв.м., загальною вартістю 12690440,00 грн.

ЗАТ «Завод комунального транспорту»за договором іпотеки від 30.01.2004р. передало в іпотеку нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться в м. Львові, по вул. Стрийська, буд. 45, а саме пресовий корпус за літерою „О”, площею 12 287,2 кв.м., енергоблок за літерою поз.30, площею 1768,0 кв.м., будівля очисних споруд за літерою «С», площею 4358,9 кв.м., загальною заставною вартістю 10480916,00 грн.; за договором іпотеки від 24.05.2004р. - нерухоме майно, що знаходяться в м. Львові, по вул. Стрийська, буд. 45, а саме адміністративно-побутовий корпус за літерою «А-4», площею 18838,5 кв.м., загальною заставною вартістю 7323139,0 грн.

У зв’язку із укладенням вищеперелічених договорів були внесені записи до відповідних реєстрів, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек від 01.10.2007р. та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.10.2007р.

Ці обставини справи підтверджуються документально та не заперечуються сторонами.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2007 року на договорі іпотеки від 30.01.2004р. вчинено виконавчий напис, запропоновано звернути стягнення на будівлі та споруди, що знаходяться в м.Львові, по вул.Стрийська, буд. 45, а саме: пресовий корпус (позначений літерою «О») площею 12287,2 кв.м., енергоблок (позначений 30) площею 1768,0 кв.м., будівля очисних споруд (позначений літерою «С») площею 4358,9 кв.м. та належать ЗАТ «Завод комунального транспорту». За рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги банку за генеральною кредитною угодою в розмірі 1466638,40 грн., 71228,99 ЄВРО, 66283,06 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами; 03 квітня 2008 року виконавчий напис пред'явлено до виконання, а постановою від 21 квітня 2008 року відкрито виконавче провадження з виконання цього виконавчого напису; 10 липня 2008 року проведено опис зазначеного вище майна, про що складено акт опису та арешту майна; 14.07.2008р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Також виконавчий напис було вчинено 03.04.08р. і на договорі застави нерухомого майна від 05.11.2003р. та запропоновано звернути стягнення на будівлі та споруди, що знаходяться в м.Львові, по вул.Стрийській, 45 (в тому числі адмінбудинок заводоуправління площею 3794,1 кв.м.) та належать ЗАТ «Завод комунального транспорту»; за рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна запропоновано задовільнити вимоги банку за генеральною кредитною угодою в розмірі 562268,63 грн., 27307,23 ЄВРО, 25411,09 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами; 26 червня 2008 року зазначений виконавчий напис пред'явлено до виконання та остановою від 01 липня 2008 року відкрито виконавче провадження з виконання цього виконавчого напису; 10.07.2008р. проведено опис та арешт вищепереліченого майна (в т.ч. описано адмінбудинок заводоуправління площею 3794,1 кв.м.), про що складено акт опису та арешту майна; 14.07.2008р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до вимог ст.62 Закону України „Про виконавче провадження” у разі звернення стягнення на нерухоме майно державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту.

Однак, місцевий господарський суд зробив висновок, що державним виконавцем під вчинення виконавчих дій по опису та накладенню арешту на спірне майно не з’ясовано хто є належним власником спірного майна, чи перебуває таке майно під арештом або обтяженням.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2008 року ЗАТ „Завод комунального транспорту” (до зміни назви –ВАТ „Львівський автомобільний завод”) на підставі договорів №№329, 333, 337, 353 продало, а ТзОВ „Львівський автозавод” купило пресовий корпус площею 12278,2 кв.м., енергоблок площею 1768,0 кв.м. та будівлю очисних споруд площею 4358,9 кв.м., адмінбудинок заводоуправління площею 3794,1 кв.м., позначений на плані „А-4”, що знаходиться у м.Львові по вул. Стрийській, 45.

29 січня 2008 року на підставі договорів №№329, 333, 337, 353 від 28.01.2008р. ОКП „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвало право власності на перелічені будівлі за ТзОВ „Львівський автозавод”.

30 січня 2008 року ТзОВ „Львівський автозавод” на підставі договорів №№385, 388, 391, 403 продало, а ТзОВ „Львівські автобусні заводи” купило пресовий корпус площею 12278,2 кв.м., енергоблок площею 1768,0 кв.м. та будівлю очисних споруд площею 4358,9 кв.м., адмінбудинок заводоуправління площею 3794,1 кв.м., позначений на плані „А-4”, що знаходиться у м.Львові по вул. Стрийській, 45.

30 січня 2008 року ці ж договори було зареєстровано в Державному реєстрі право чинів, а 31 січня 2008 року на їх підставі ОКП „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвало право власності на перелічені будівлі за ТзОВ „Львівські автобусні заводи”.

Враховуючи те, що 28 січня 2008 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою вилучено з Державного реєстру іпотек запис №55419 від 07.07.04р. про обтяження належних ЗАТ „Львівський автомобільний завод” будівель та споруд, що знаходяться в м. Львові, по вул.Стрийська, буд. 45, а саме пресовий корпус за літерою „О”, площею 12287,2 кв.м., енергоблок за літерою поз.30, площею 1768,0 кв.м., будівля очисних споруд за літерою «С», площею 4358,9 кв.м. (підтвердженням чого є інформаційна довідка №597/01-14 від 25.03.2009р. та копія витягу №16682481 від 28.01.2008р. про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису), суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині виключення із опису та звільнення з-під арешту будівель очисних споруд площею 4358,90 кв.м., енергоблоку площею 1768,0 кв.м. та пресового корпусу площею 12278,2 кв.м. підлягають до задоволення, оскільки власником цього майна на час винесення органом стягнення відповідних постанов було ТзОВ „Львівські автобусні заводи” згідно договорів купівлі-продажу №№385, 388, 391 від 30.01.08р. Підстав вважати вищеперелічені договори купівлі-продажу нікчемними з причини відсутності згоди іпотекодержателя (банку) на їх укладення немає.

Одночасно, місцевий господарський суд зазначає, що укладений 28.01.2008р. договір купівлі-продажу адмінбудинку заводоуправління площею 3794,1 кв.м. №353 від 28.01.2009р. та №403 від 30.01.2008р. є недійсними в силу закону, оскільки на час укладення договору №353 запис №56790 від 08.07.2004р. про обтяження цього майна, належного ЗАТ „Львівський автомобільний завод”, перебував у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується наданою Першою Львівською державною нотаріальною конторою інформаційною довідкою №597/01-14 від 25.03.2009р., а іпотекодержатель не давав іпотекодавцю (ЗАТ «Завод комунального транспорту») згоди на відчуження спірного майна. В цій частині позовні вимоги не задоволені.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ст.12 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст.17 цього ж Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Між тим, судовою колегією з’ясовано, що іпотекодержатель не надавав іпотекодавцю, чого останній не заперечив, згоду на відчуження (укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу) жодного з об’єктів іпотеки.

В справі також відсутні належні докази припинення договорів іпотеки.

Згідно вимог ст.4 вказаного Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. №410, визначено порядок виключення запису з реєстру.

Згідно п.25 цього Тимчасового порядку після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду (п.26 Тимчасового положення).

У разі виключення запису реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю (п.28 тимчасового положення).

Докази здійснення державним реєстратором виключення запису про обтяження спірного майна іпотекою з реєстру, як це передбачено нормами закону, не надано.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України).

З врахуванням обставин справи та норм матеріального права, суд апеляційної інстанції відзначає, що договори-купівлі продажу №№329, 333, 337, 353 від 29 січня 2008 року та №№385, 388, 391, 403 від 30 січня 2008 року укладені з порушенням вимог закону і є нікчемними, тому в даному випадку судом першої інстанції неправомірно виключено із опису та звільнено з-під арешту вищевказане майно, згода на відчуження якого іпотекодержателем не надавалась.

Отже, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, в решті рішення слід залишити без змін.

Таким чином, судова колегія задовільняє апеляційну скаргу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а в задоволені апеляційної скарги ТзОВ «Львівські автобусні заводи»відмовляє.

Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Львівські автобусні заводи»залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.03.09р. у цій справі скасувати частково і прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Т.С.Процик

суддя О.С.Скрипчук

Постанова підписана 21.07.2009р.