Ухвала суду № 43983353, 29.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/2134/15

Справа № 643/10058/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Поліщук Т.В.

Категорія: спадкові Доповідач: Коростійова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Гуцал Л.В., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 4 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю та визнання права власності на 10/200 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який уточнила у серпні 2014 року.

В обґрунтування позову посилалася на те, що з червня 2001 року вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах та проживала однією сім'єю з громадянином ОСОБА_10.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 10/200 належних йому частин домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1.

Вона є спадкоємцем четвертої черги за законом.

У встановлений законом шестимісячний строк вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, так як вона не перебувала з ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі.

Посилаючись на вказані обставини та ст.ст. 256-259 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1221, 1258, 1264, 1268 ЦК України, просила: встановити факт постійного проживання її і ОСОБА_10 однією сім'єю з 15 червня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею право власності на 10/200 частин домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач - Харківська міська рада, в особі свого представника, проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження постійного проживання її і ОСОБА_10 однією сім'єю.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 і ОСОБА_7 підтвердили факт постійного проживання однією сім'єю і ведення спільного господарства ОСОБА_3 і ОСОБА_10 з 2001 року по день смерті ОСОБА_10

ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, до суду не з'явились.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 4 грудня 2014 року позов задоволено.

Постановлено: встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_10 однією сім'єю з 15 червня 2001 року по день смерті ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на 10/200 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спрадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада, в особі свого представника, просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_3 у позові відмовити. При цьому посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_3 з 15 червня 2001 року мешкала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належні ОСОБА_10 10/200 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3, як особа, яка проживала зі спадкодавцем ОСОБА_10 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, має право на спадкування, як спадкоємець четвертої черги. Інших спадкоємців за законом і заповітом не має. Спадщина відумерлою не визнана. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_3 прийняла спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого 18 липня 1987 року приватним нотаріусом по Харківському міському нотаріальному округу, зареєстрованого в реєстрі за №2114, ОСОБА_10 на праві приватної власності належить 10/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_10 на 10/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано у комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 6 жовтня 1997 року за №10 (а.с.3-4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер (а.с.5).

Згідно інформації Третьої Харківської державної нотаріальної контори від 11 серпня 2014 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 з заявою про прийняття спадщини 28 січня 2014 року звернулася ОСОБА_3, яка мешкає у АДРЕСА_1, ніде не зареєстрована. При цьому зазначено, що заповіт від імені ОСОБА_10 не посвідчувався, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось (а.с.89).

Встановлено також, що спадщина, яка залишилась після смерті ОСОБА_10, відумерлою не визнана.

Постановою державного нотаріуса Третьої Харківської державної нотаріальної контори від 10 липня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 10/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_10 у зв'язку з відсутністю у неї підстав для закликання до спадкоємства (а.с.36).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають

особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не надала належних доказів того, що вона не менше, ніж як п'ять років до часу відкриття спадщини проживала з ОСОБА_10 однією сім'єю, спростовується наявними у справі і наведеними у рішенні доказами.

Факт постійного проживання ОСОБА_10 і ОСОБА_3 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства за адресою: АДРЕСА_1 з 2001 року по день смерті ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується актом про проживання, складеним 2 червня 2014 року мешканцями домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідченим головою вуличного комітету №4 Московського району міста Харкова. Із змісту вказаного акту вбачається, що ОСОБА_10 з 2001 року по день своєї смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю фактичною дружиною ОСОБА_3 Після смерті і похорону чоловіка ОСОБА_3 продовжує мешкати у вказаній частині будинку, здійснює за ним догляд, сплачує комунальні послуги (а.с.6).

Із довідки комунального закладу охорони здоров'я Харківської міської поліклініки №20 від 18 червня 2014 року та медичної карти амбулаторного хворого вбачається, що з 2001 року по 2013 рік ОСОБА_3 перебуває під наглядом поліклініки і на диспансерному обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).

Допитані в якості свідків мешканці домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_7 підтвердили факт проживання ОСОБА_10 і ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за вказаною вище адресою з 2001 року по день смерті ОСОБА_10 При цьому свідки зазначили, що ОСОБА_10 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю і вели спільне господарство.

Зазначені обставини у суді апеляційної інстанції підтвердила ОСОБА_7 При цьому пояснила, що ОСОБА_10 і ОСОБА_3 проживали спільно з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю, мали спільний бюджет, спільно утримували належну ОСОБА_10 частину домоволодіння. Інших родичів ОСОБА_10 вона ніколи не бачила. Після смерті ОСОБА_10 поховала його ОСОБА_3 Вона і наразі мешкає у спірній частині домоволодіння і утримує її.

Пояснення ОСОБА_7 щодо поховання ОСОБА_10 ОСОБА_3 підтверджується наявними у справі і наданими ОСОБА_3 письмовими доказами (а.с.8,11).

Судом встановлено, що ОСОБА_10 і ОСОБА_3 з червня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в іншому зареєстрованому шлюбі ні з ким не перебували (а.с.132).

Іншого житла і реєстрації ОСОБА_3 не має (а.с.94).

Відсутність реєстрації за адресою спірної частини домоволодіння не свідчить про не проживання ОСОБА_3 у ній і спростовується наведеними вище доказами.

З огляду на це, посилання на відсутність доказів про перебування ОСОБА_10 і ОСОБА_3 в іншому зареєстрованому шлюбі і відсутність реєстрації є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не має.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради відхилити.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 4 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: