Рішення № 43982997, 29.04.2015, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В.

Справа № 644/9768/13-ц

Провадження № 2/644/93/15

29.04.2015

Справа № 644/ 9768/13-ц

№/п 2/644/93/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

у складі : головуючого - судді Матвієвської Г.В.,

при секретарі - Нестеренко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк « Надра» в особі філії ПАТ КБ « Надра» Харківське регіональне управління про визнання недійсним кредитного договору та визнання припиненою поруку за договором поруки, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра» з вимогою визнати недійсним з моменту укладення пункт 5.3 кредитного договору № 6/4/33/2008/840-К/200 від 23.04.2008 р.

В ході розгляду справи судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог, дружину позивача ОСОБА_1, що є поручителем за позивача відповідно до договору поруки № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 р.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва 11-ВЛ № 486212 укладено 27.11.1985 року, після чого дружина взяла собі прізвище ОСОБА_2.

Позивач ОСОБА_2 помер 21.07.2014 року, про що 22.07.2014 р зроблено актовий запис № 10427, а також відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 22.07.2014 р видане свідоцтво про смерть серія 1-ВЛ № 451214.

На підставі п.1) ч.1 ст.201, п.1) ч.1 ст.203 ЦПК внаслідок смерті позивача провадження у справі було зупинено судом до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

За ч.1 ст. 608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч.1 ст.1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Вказаний строк в даному випадку сплив 21.01.2015 року.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 № 101/02-14 від 16.03.2015 року після смерті ОСОБА_2 нею була заведена спадкова справа № 79/2014. З заявами про прийняття спадщини звернулись: дружина померлого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заява від 24.12.2014 року за № 236, та син померлого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, заява від 24.12.2014 року № 237. 17.01.2015 року звернувся син померлого ОСОБА_5 з заявою про відмову від спадщини. Таким чином, на момент виготовлення даного листа після померлого 21.07.2014 року ОСОБА_2 про свої спадкові права заявив один спадкоємець дружина померлого ОСОБА_1. Свідоцтв про право на спадщину не видавалось.

У звязку із цим на даний час єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його дружина третя особа ОСОБА_1.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. За ч.3 ст.1231 ЦК до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

За ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У звязку із цим спірні правовідносини щодо визнання недійсним з моменту укладення пункту 5.3 кредитного договору № 6/4/33/2008/840-К/200 від 23.04.2008 р, яким встановлюється розмір штрафних санкцій за вказаним кредитним договором, допускають правонаступництво.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.37 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням цього суд залучив до участі у справі в якості позивача правонаступника померлого ОСОБА_2, а саме його дружину ОСОБА_1.

23.02.2015 року представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 підтримала первісні позовні вимоги, уточнивши їх редакцію, а саме просила визнати недійсним з моменту укладення пункт 5.3 кредитного договору № 6/4/33/2008/840-К/200 від 23.04.2008 р., що укладений між ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне управління та ОСОБА_2, а також заявила додаткову позовну вимогу, відповідно до якої просила визнати припиненою з 21 липня 2014 року поруку за договором поруки № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 року, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

Заявлені позовні вимоги суд вважає повязаними між собою, оскільки позивач ОСОБА_1 одночасно є як спадкоємцем померлого позичальника за кредитним договором № 6/4/33/2008/840-К/200 від 23.04.2008 р ОСОБА_2, так і поручителем за померлого позичальника ОСОБА_2 за договором поруки № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 р. Зазначені правочини встановлюють різні по суті відносини між кредитором та боржником з приводу однієї і тієї ж самої кредитної заборгованості. У звязку із цим питання про зміст кредитного договору є повязаним із питанням про наявність поручительства позивача перед відповідачем за померлого боржника.

Розглянувши дану заяву, суд вважає за можливе її задовольнити та розглядати позовні вимоги з урахуванням змін та доповнень, оскільки за ч.2 ст.31 ЦПК до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням провести судовий розгляд без участі сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду або про розгляд справи за його відсутності від відповідача не надходило.

Виходячи з вищенаведеного, суд на підставі ст.224 ЦПК України розглянув справу у заочному порядку за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

23.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення № 33 філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6/4/33/2008/840-К/200, за п.1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та оплатності грошові кошти (надалі по тексту - «Кредит») у сумі 78515,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» є правонаступником відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» відповідно до п.1.2 статуту в редакції, що була зареєстрована державним реєстратором 04.02.2011 р.

На думку позивача, кредитний договір містить явно несправедливу умову, яка значно та несправедливо обтяжує становище позичальника, а саме п.5.3, яким передбачено наступне:

«У разі порушення Позичальником вимог п.4.3. за виключенням п.п.4.3.3., 4.3.4. цього Договору, Позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% (десять) відсотків від суми Кредиту, визначеної у п.1.1. цього Договору, за кожен випадок».

Позивач зазначає, що цим пунктом кредитного договору за кожне порушення, навіть незначне або не визначене конкретно, визначений невиправдано великий розмір штрафу, який значно перевищує можливі збитки банка. При цьому аналогічних штрафних санкцій, що мають стягуватись з банку у випадку порушення ним кредитного договору, його змістом не встановлено. Така вимога грубо суперечить принципам розумності та справедливості, закладеним в цивільному праві (ст.3 ЦК), а також є несправедливою умовою договору в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач не є фахівцем в галузі кредитних послуг і відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. За ст.15 згаданого Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Під час укладення договору Відповідач не звернув увагу Позивача як споживача послуги на те, що умова про застосування підвищених штрафних санкцій не відповідає вимогам законодавства. Керуючись цими доводами, позивач просив визнати недійсним з моменту укладення пункт 5.3 кредитного договору № 6/4/33/2008/840-К/200 від 23.04.2008 р.

Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За п.14 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

За ч.1, 2 ст.627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При цьому за ч.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Проаналізувавши зміст кредитного договору та викладені вище норми законодавства у сукупності, суд вважає, що умова спірного пункту 5.3 договору про визначення розміру штрафної санкції не є несправедливою та узгоджена сторонами в належному порядку. При цьому позичальник ОСОБА_2 був до укладення договору ознайомлений з даною умовою та погодився з нею шляхом підписання кредитного договору.

Таким чином, в задоволенні даної позовної вимоги має бути відмовлено.

Суд також вважає, що вимога позивача визнати припиненою поруку за договором поруки № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 р. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23.04.2008 р. між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення № 33 філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 6/4/33/2008/840-П/202, за п.1.1 якого ОСОБА_1 як Поручитель поручилась перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору № 6/4/33/2008/840-К/200 від 23.04.2008 р.

За п.1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань, вказаних у п.1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

За п.1.3 договору поруки відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини Зобовязань, так і при невиконанні Позичальником Зобовязань у цілому.

Разом з тим договір поруки № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 р не містить згоди ОСОБА_1 забезпечувати виконання зобовязання за кредитним договором іншим боржником, окрім ОСОБА_2, в т.ч. у випадку його смерті.

Боржник за кредитним договором ОСОБА_2 помер 21.07.2014 року.

Позивач ОСОБА_1 листом від 30.09.2014 року, що був отриманий відповідачем 15.10.2014 р, повідомила про вказані обставини та про те, що вважає свою поруку припиненою внаслідок смерті ОСОБА_2

Листом від 14.11.2014 року відповідач повідомив позивача, що відсутні підстави вважати поруку припиненою, оскільки за кредитним договором не здійснювалась заміна боржника.

Листом від 26.01.2015 року, що був отриманий відповідачем 09.02.2015 р, позивач ОСОБА_1 повідомила, що прийняла спадщину за померлим ОСОБА_2 та вважає поруку за договором № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 р припиненою. Також зазначила, що договір поруки не містить її згоди забезпечувати виконання зобовязання за кредитним договором іншим боржником, окрім ОСОБА_2, і що вона не буде поручителем відносно самої себе.

Листом без дати за № 1-75258 відповідач в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «Надра» повідомив позивача, що не вважає поруку припиненою, оскільки за кредитним договором, в забезпечення якого укладено договір поруки, не погашена заборгованість.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу припинення поруки, що має бути вирішений в судовому порядку.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

За ч.1 ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука є зобовязанням, що має особистий характер і невідривно повязана із особами як боржника, так і поручителя. За змістом поруки особа, зокрема, не може бути поручителем сама за себе.

За п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.

Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Згідно ч.3 ст.559 ЦК порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Як видно з матеріалів справи, порука позивача ОСОБА_1 за договором поруки № 6/4/33/2008/840-П/202 від 23.04.2008 р є припиненою в силу вимог закону з моменту смерті боржника за кредитним договором ОСОБА_2, оскільки договір поруки не містить згоди поручителя відповідати за правонаступника боржника, а в наступному ОСОБА_1 чітко та недвозначно висловила небажання відповідати як поручитель за будь-якого іншого боржника, зокрема за себе.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10,15,60,169,208,212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 608, 1268, 1270, 1231, 1218, 215, 203, 627, 628, 553, 554, 523, 559, 598, 1055 ЦК України, ст. ст. 15,18 ЗУ « Про захист прав споживачів», суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк « Надра» в особі філії ПАТ КБ « Надра» Харківське регіональне управління про визнання недійсним кредитного договору та визнання припиненою поруку за договором поруки, - задовольнити частково.

Визнати припиненою з 21 липня 2014 року поруку за договором поруки № 6/4/33/2008/ 840-П/202 від 23.08.2008 року, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя