Рішення № 4397729, 21.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2009 р. Справа № 10/062-09/4

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства “Чайка”, м. Київ

до Державного підприємства “Підсобне господарство Служби Безпеки України”, с. Мархалівка, Васильківський р-н

про стягнення 7682,41 грн.

за участю представників сторін :

від позивача Врублевська В.Ю., за дов. від 05.06.09р. №244,

від відповідача не з‘явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Обставини справи:

Державним підприємством “Чайка” (далі позивач) заявлено позов до Державного підприємства “Підсобне господарство Служби Безпеки України” (далі відповідач) про стягнення з останнього боргу в розмірі 7682,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати товару отриманого за видатковою накладною від 16.08.07р. №РЖ-0000034.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.09р. (суддя Тищенко О.В.) було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 28.04.09р.

Відповідно до розпорядженням Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 25.05.2009р. та на підставі ст. 24 Закону України “Про судоустрій”, справа №10/062-09 передана до провадження судді Щоткіну О.В., про що винесена відповідна ухвала, присвоєно номер 10/062-09/4.

В судовому засіданні від 02.07.09р. було оголошено перерву до 21.07.09р.

Відповідач в судове засідання 21.07.09р. не з’явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2007р. поставив відповідачу товар на загальну суму 5163,75 грн. Факт поставки та вартість поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи копією видаткової накладної від 16.08.07р. №РЖ-0000034.

Факт отримання відповідачем –ДП “Підсобне господарство Служби Безпеки України” товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності від 16.08.07р. №090946 серія НАО, виданої ДП “Підсобне господарство Служби Безпеки України”.

Станом на дату подання позову (25.03.09р.) відповідач свої зобов’язання перед позивачем виконав частково, розрахувався за отриманий товар не в повному обсязі, сплатив 92,97 грн.

З залученої до матеріалів справи копії акта звірки розрахунків між сторонами за 2007 рік вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 5070,78 грн., вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.03.09р. №15 з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 5070,78 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином судом встановлено, що загальний розмір боргу відповідача перед позивачем, станом на час прийняття рішення, становить 5070,78 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 1931,97 грн., а 3% річних –240,48 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з претензії № 15 від 11.03.2009р., яка була отримана відповідачем 12.03.2009р., строк оплати у відповідача за товар згідно видаткової накладної від 16.08.07р. №РЖ-0000034 настав 20.03.2009р., а тому нарахування позивачем інфляційних та 3% річних є неправомірними, оскільки позивач їх нараховує з моменту виникнення самої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд зробив власний розрахунок та встановив, що вимога позивача про стягнення 1931,97 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 240,48 грн. підлягає задоволенню частково, а саме розмір інфляційних та 3% річних на день розгляду справи становить 121, 70 грн. та 51, 68 грн. відповідно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 439,18 грн.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами договору укладено не було, і відповідно не встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення 439,18 грн. пені з ДП “Підсобне господарство Служби Безпеки України” задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5070,78 грн. боргу, 121,70 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 51,68 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Підсобне господарство Служби Безпеки України” (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, код ЄДРПОУ 20001349) на користь Державного підприємства “Чайка” (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 38, код ЄДРПОУ 31245250) –5070 (п'ять тисяч сімдесят гривень) 78 коп. боргу, 121(сто двадцять одну) грн.. 70 коп. інфляційних втрат, 51 (п’ятдесят одну) грн.. 68 коп. 3% річних, 69 (шістдесят дев’ять) грн.. 62 коп. державного мита та 80 (вісімдесят) грн.. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 07.08.2009р.