Рішення № 4397698, 24.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2009 р.

Справа № 6/40-09-1225

Позивач: Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Одесагаз”

Про: зобов’язання укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2009 р.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

Від позивача: Овдіна Ю. Б. –довіреність № 2-16 від 08.01.2009 року

Від відповідача: Ельчібекян І. М. – довіреність № 21/17-1 від 04.01.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (далі –відповідач) про зобов’язання укласти договір про транспортування газу для потреб населення від 26.11.2008 року № 118Н-402, виклавши пункти 3.6., 3.7., 3.8., 4.4., 7.1., 7.3. Договору в редакції позивача.

У судовому засіданні 20.07.2009 року представник позивача надав суду Протокол узгодження розбіжностей від 08.01.2009 року до Договору про транспортування природного газу для потреб населення від 26.11.2008 року № 118Н-402 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник)

Відповідач позов не визнав, з підстав зазначених у відзивах на позов від 20.07.2009 року № 148 та № 149.

Провадження по справі в частині вимог щодо пунктів 3.7., 3.8. Договору про транспортування природного газу для потреб населення від 26.11.2008 року № 118Н-402 припинено Ухвалою суду від 24.07.2009 року.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва до 24.07.2009 року о 11:00.

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про зобов’язання укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2008 році в редакції позивача., посилаючись на наступне.

Під час укладення договору на транспортування природного газу для потреб населення в 2008 році між Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” виникли розбіжності по його умовах.

У відповідності з п. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново–господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями.

Крім того, п. п. 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пунктом 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно Протоколу узгодження розбіжностей від 08.01.2009 року спірним є п. 3.6 договору, в якому позивачем передбачено, що „Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100 % оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу за даним договором.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.”

Відповідач же у протоколі розбіжностей запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: „Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками за умови дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС.”

Проте, відповідно до п. 13. Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 % оплати грошима.

Згідно п. 12 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом газотранспортні підприємства НАК „Нафтогаз України” обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу.

Згідно п. 2.6. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 % оплати грошима, а в разі порушення порядку оплати законодавством передбачена можливість обмеження або припинення подачі газу.

У зв’язку з цим, господарський суд вважає цілком обґрунтованим зазначення позивачем в договорі умов подачі зазначеної в договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС.

Також спірним є п. 4.4 договору, в якому позивачем передбачено, що: „Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків”.

Відповідачем же в протоколі розбіжностей було запропоновано викласти даний пункт в наступній редакції: „Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору”.

Так, згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську ітерацію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, належним чином складені сторонами акти здачі-прийомки природного газу можуть бути передбачені сторонами за договором як первинні документи.

Відтак, на думку суду, редакція відповідача, якою передбачено, що акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору є цілком правомірною.

Щодо п. 7.1. договору суд зазначає наступне.

У протоколі розбіжностей в редакції позивача вказано, що Виконавець і Замовник у випадку невиконання або не належного виконання зобов’язань по даному договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

В той же час, редакція п. 7.1. відповідача передбачає відповідальність „в межах передбачених цим договором”

На думку суду, редакція позивача, щодо встановлення обсягу відповідальності саме „у межах, передбачених чинним законодавством України” є найбільш доцільною, оскільки фактично включає крім відповідальності, встановленої договором, додаткову відповідальність відповідно принципам ділового обороту та моральним засадам суспільства.

Щодо спірного п. 7.3 договору суд зазначає наступне.

Як вбачається з договору № 117Н-574 від 18.12.2007 р. п. 7.3. договору позивачем був викладений в наступній редакції: „У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу”.

Відповідач же, згідно протоколу розбіжностей, запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: „У разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу”.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, діючим законодавством України встановлено лише граничний розмір пені, тобто: не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, як вбачається з п. 7.3 договору в редакції позивача, Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” було встановлено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Тобто, позивачем було встановлено максимальний розмір пені за порушення відповідачем зобов’язання по оплаті послуг по транспортуванню газу.

Між тим, суд не вбачає підстав для встановлення максимального розміру пені за порушення відповідачем зобов’язання по оплаті послуг по транспортуванню газу, оскільки позивачем не було доведено необхідність встановлення максимального розміру пені.

Відтак, на думку суду, цілком обґрунтованою є редакція відповідача п. 7.3 договору, якою передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача про зобов’язання укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2008 році в редакції позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються частково на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про зобов’язання укласти Договір про транспортування газу для потреб населення від 26.11.2008 року № 118Н-402 виклавши пункти 3.6., 4.4., 7.1., 7.3. Договору в редакції позивача –задовольнити частково.

.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; п/р 260091552 в ОФ АБ „Укргазбанк”, МФО 328759) укласти з Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801; р/р 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2008 році на наступних умовах спірних пунктів:

- викласти спірний п. 3.6. договору в редакції позивача, а саме: „Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100 % оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу за даним договором.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.”;

- викласти пункт 4.4 договору в редакції відповідача, а саме: „Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору”;

- викласти пункт 7.1 договору в редакції позивача, а саме: Виконавець і Замовник у випадку невиконання або не належного виконання зобов’язань по даному договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України

- викласти пункт 7.3 договору в редакції відповідача, а саме: „У разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу”.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; п/р 260091552 в ОФ АБ „Укргазбанк”, МФО 328759) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801; р/р 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) 42/сорок дві/грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита; 59/п’ятдесят дев’ять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

. Провадження по справі в частині вимог щодо пунктів 3.7., 3.8. Договору про транспортування природного газу для потреб населення від 26.11.2008 року № 118Н-402 ухвалою господасркього суду Одеської області від 24.07.2009 року припинено у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 29.07.2009р.

Суддя Демешин О.А.