Рішення № 4397673, 28.07.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2009 р.

Справа № 18/63

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Адаменко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/63

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Антал-Індустрія", м. Одеса

до відповідача: Корпорації "Система ССБ" (виробниче об"єднання), м. Кіровоград

про визнання недійсною додаткової угоди

Представники сторін:

від позивача - Громадський Т.В., довіреність № 8 від 29.04.09;

від відповідача - Іванов С.І., довіреність № б/н від 07.05.09.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Антал-Індустрія" (надалі по тексту - ТОВ МК "Антал-Індустрія") подано позовну заяву до Корпорації "Система ССБ" (виробниче об"єднання) про визнання недійсною додаткової угоди до договору підряду №13/03-2008 від 18.06.2008 року з моменту виникнення - 18.06.2008 р. з підстав її невідповідності нормам законодавства.

Заявою від 30.04.2009 р. позивач уточнив предмет позову та просить визнати недійсною додаткову угоду до договору підряду №13/04-2007 від 18.06.2008 року з моменту виникнення - 18.06.2008 р. (а.с. 50).

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає позовні вимоги у справі з урахуванням заяви позивача про їх уточнення від 30.04.2009 р.

Відповідач позов заперечив, про що подано письмовий відзив з викладенням обставин заперечення (а.с. 92-94).

Розгляд справи № 18/63 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 30.04.2009 р. та від 15.06.2009 р. В судових засіданнях по даній справі оголошувалась перерва з 28.05. до 15.06.2009 р.

При розгляді справи господарський суд враховує, що згідно даних з ЄДРПОУ (довідка від 03.04.2009 р. №14-3081, а.с. 60) правильним найменуванням відповідача є Корпорація "Система ССБ" (виробниче об"єднання), код 23235177.

В судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та онцінивши подані сторонами докази в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2007 р. між сторонами укладено договір підряду № 13/04-2007, за яким ТОВ МК "Антал-Індустрія" (Підрядник) зобов"язався виконати роботи, пов"язанні з термоізоляцією теплотрас та місткостей на об"єкта відповідача, а Корпорація "Система ССБ" (Замовник) зобов"язався прийняти і оплатити виконані роботи (а.а. 14-15).

Вказаний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

За пунктом 7.1. договору, строк його дії - з моменту підписання обома сторонами до повного виконання.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору підряду №13/04-2007 від 20.04.2007 р. (а.с. 9, 16-20), серед яких додаткова угода від 18.06.2008р.

Позивач вважає додаткову угоду від 18.06.2008 р. такою, що підлягає визнанню недійсною, оскільки між сторонами не було визначено предмет угоди, а саме коло робіт для виконання, які мали бути зазначені в Додатку № 1 до угоди, що між сторонами не підписувався.

Вказує, що на позивача за додатковою угодою безпідставно покладено відповідальність, передбачену статтею 858 Цивільного кодексу України.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтуваними і задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов"язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України, частина 4 якої передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами на підставі договору № 13/04-2007 р. від 20.04.2007 р. виникли підрядні правовідносини, в силу яких одна сторона (підрядник) зобов"язується виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Оспорювана позивачем додаткова угода від 18.06.2008 р. до договору підряду № 13/04-2007 р. від 20.04.2007 р. за своїм змістом спрямована на зміну вказаного договору підряду щодо умов оплати робіт.

Частина 1 статті 653 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Отже, додаткова угода від 18.06.2008 р.за своєю суттю є правочином, який вносить зміни до укладеного між сторонами договору підряду, та включає у себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від раніше закріплених умов.

Домовленість про зміну або розірвання договору є теж договором, а тому якщо сторони змінюють або розривають договір за взаємною згодою то у такому випадку застосуванню підлягає загальне правило про укладення договорів (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України), які визначають, що договір є укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних його умов.

Водночас частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про момент зміни або розірвання договору. Так, за наведеною нормою у разі зміни та розірвання договору за домовленістю сторін, моментом зміни або припинення зобов'язання є, відповідно, момент вчинення правочину, у формі домовленості сторін, про його зміну або розірвання.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, підписання сторонами додаткової угоди від 18.06.2008 р. свідчить про досягнення між сторонами домовленості про зміну договору підряду № 13/04-2007 від 20.04.2007 р. Вказана додаткова угода за формою вчинення відповідає договору підряду, до якого внесено зміни.

Посилання позивача на безпідставне покладення на нього відповідальності за оспорюваною угодою відхиляється судом, оскільки вказане стосується вже безпосереднього виконання зобов"язання.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд з викладених позивачем обставин та досліджених у справі доказів не встановив підстав, з якими закон пов"язує визнання правочину недійсним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи акту дефектів по виконаним роботам, яке заявлено 15.06.2009 р. (а.с. 89), відхиляється судом, так як вказане дослідження немає вирішального значення для вирішення спору по суті.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська