Рішення № 43976187, 31.03.2015, Вишгородський районний суд Київської області

31.03.2015 Справа № 363/287/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Підкурганного В.В.

при секретарі Слободенюк Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2014 року № 16994-ОWNCASH у загальному розмірі 42 362 грн. 59 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 423 грн. 62 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 31 березня 2014 року між ПАТ «КредоБанк» та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16994-ОWNCASH, згідно якого позивач на умовах забезпеченості, повторності, строковості, платності та цільового характеру використання, надавав відповідачу кредит у сумі 34 089 грн. 60 коп. на строк до 30 березня 2016 року, а відповідач зобов'язувався повернути банку кредит у повному обсязі і в терміни, передбачені договором.

Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 21 листопада 2014 року складає 42 362 грн. 59 коп.

6 квітня 2012 року між ПАТ «КредоБанк» та ТзДВ «Інтер-Ріск Україна» було укладено договір доручення № б/н, за умовами якого ПАТ «КредоБанк» доручило ТзДВ «Інтер-Ріск Україна» врегулювання питання щодо повернення вказаних коштів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив про його задоволення з викладених у ньому підстав.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала, стверджуючи, що кредитний договір вона підписала примусово, під впливом погроз зі сторони працівників банку. Після підписання договору їй була надано грошові кошти, однак при виході з банку до неї підійшли невідомі люди, які забрали у неї отримані гроші та документи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 31 березня 2014 року між ПАТ «КредоБанк» та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16994-ОWNCASH, згідно якого позивач на умовах забезпеченості, повторності, строковості, платності та цільового характеру використання, надавав відповідачу кредит у сумі 34 089 грн. 60 коп. на строк до 30 березня 2016 року, а відповідач зобов'язувався повернути банку кредит у повному обсязі і в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору кредит видається позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 5.1. Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені договором та/або додатками до нього.

Пунктом 5.8 даного договору, Банк у випадках, передбачених пунктом 3.3 договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно пункту 6.1 Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим Кредитним договором, Позичальник відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по Кредиту процентної ставки, вказаної в пункті 2.4 цього договору, але не менше 2 грн. за кожний день прострочення (а.с. 9-11).

Згідно меморіального ордеру за № 9229731, 31 березня 2014 року ПАТ «КредоБанк» перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 30 000 грн. 00 коп., призначення платежу - надання кредиту ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 16994-ОWNCASH від 31 березня 2014 року (а.с.15).

Згідно меморіального ордеру за № 9229358, 31 березня 2014 року ПАТ «КредоБанк» перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 4 089 грн. 60 коп., призначення платежу - страховий платіж за договором страхування з ПДВ (а.с.16).

Проте відповідач порушила свої договірні зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 21 листопада 2014 року складає 42 362 грн. 59 коп. і складається із:

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України жодних доказів щодо недостовірних даних у розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

12 листопада 2014 року ТзДВ «Інтер-Ріск Україна» на адресу відповідача направлялося повідомлення про вжиття заходів, пов'язаних з примусовим стягненням заборгованості (а.с. 19).

Однак, відповідачем не було вчинено жодних дій, які свідчили б про її намір сплати прострочену заборгованість у добровільному порядку.

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

На підставі статті 203 ЦК України Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, в даному випадку сторони бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зважаючи на те, що позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав повністю, а свої договірні зобов'язання відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відсоткова ставка по кредиту була встановлена за домовленістю сторін, Кредитний Договір, підписаний як позивачем так і відповідачем; відповідач не вимагав від позивача зменшення відсоткової ставки по кредиту, не ставив питання про розірвання Кредитного договору чи визнання його недійсним. З усіма умовами банку щодо надання коштів відповідач ознайомлений, що підтверджується його підписом на відповідних документах.

Крім того, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачкою не надано суду жодних належних доказів, які б могли підтвердити її позицію у судовому засіданні та спростувати доводи банку заявлених до суду.

Посилання відповідачки щодо шахрайського способу укладення нею кредитного договору 31 березня 2014 року із позивачем належними доказами не підтверджується, а навпаки свідчить про факт існування та укладення нею такого договору, обізнаність відповідачки із його умовами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача - захисту.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача по справі на користь позивача підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по справі, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 423 грн. 62 коп.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2014 року № 16994-ОWNCASH в загальному розмірі 42 362 грн. 59 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 423 грн. 62 коп., а всього стягнути 42 786 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 21 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя