Постанова № 4397577, 03.08.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

03.08.09 Справа № 14/272

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Гулик Н.

за участю представників сторін:

Від позивача_ - з»явився

Від відповідача 1_ - з»явився

Від відповідача 2- не з»явився

Від тр. особи - з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Діброва- Агро»

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.09

у справі № 14/272

за позовом ДП»СП»Діброва ТзОВ»ОРТФ»Едланд»

до відповідача 1 ТзОВ»Діброва- Агро»

до відповідача 2- ВАТ»Сарненський комбінат хлібопродуктів»

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача- ТзОВ»РАВ»

про : визнання недісними договорів купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Дочірнє підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Діброва»товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд», яке було створено внаслідок уступки останньому корпоративних прав відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»у сільськогосподарському дочірньому підприємстві та зміни назви Сільськогосподарського дочірнього підприємства «Діброва»ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»на дочірнє підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Діброва»товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»(код ЄДРПОУ 30901984), звернувся до господарського суду Рівненської області до ТОВ «Діброва Агро»та ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»про визнання недійними договорів від 12.05.2005р. та застосування до сторін двосторонньої реституції.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.02.2009 по справі № 14/272 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Дане рішення мотивовано тим, що оспорювані

договори від імені позивача підписані директором дочірнього підприємства, в якого були відсутні належним чином надані повноваження на підписання договорів купівлі-продажу майна дочірнього підприємства, при тому, що наступного схвалення вчинених правочинів з боку Засновника (відповідача-2) не відбувалось, не було дозволу Засновника на продаж нерухомого майна, відсутня згода розпорядника майна на продаж майна .

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 17.02.2009 року, ТОВ „Діброва Агро" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішенням господарського суду Рівненської області від 17.02.2009р. скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову Дочірнього підприємства «СП «Діброва»ТОВ «ОРТФ «Едланд»відмовити з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи підтримав доводи та вимоги апелянта.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила:

12.05.2005 року між Сільськогосподарським дочірнім підприємством «Діброва»відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, що знаходиться у селі Немовичі Сарненського району Рівненської області по вулиці 17 вересня 50, а саме: пташник загальною площею 1459,7 кв.м., цегляний, позначений літ. «Д», зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 номер запису 83-4, реєстраційний № 10280567; пташник напільний загальною площею 1730,3 кв.м., цегляний, позначений літ. «Г-1», зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 помер запису 82-3, реєстраційний №10280435; пташник для водоплавуючих загальною площею 1169,9 кв.м, цегляний, позначений літ. «В-1», зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 номер запису 81-2, реєстраційний №10280343; госпблок загальною площею 196,5 кв.м, цегляний, позначений літ. «Ж-1», зареєстрований є Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 номер запису 88-9, реєстраційний №10280653; адмінбудинок загальною площею 101,1 кв.м, цегляний, позначений літ. «А-1», зареєстрований в Реєстрі прав власності па нерухоме майно в книзі 2 номер запису 84-5, реєстраційний №10280609; склад загальною площею 180,9 кв.м, цегляний, позначений літ. «Е-1», зареєстрований в Реєстрі прав власності па нерухоме майно в книзі 2 номер запису 89-10, реєстраційний №10280662; пожежне депо загальною площею 64,3 кв.м., шлакоблочне, позначене літ. «П-1», зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 номер запису 85-6, реєстраційний №10280632; гусятник загальною площею 1101,3 кв.м., цегляний, позначений літ. «Б-1», зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 номер запису 80-1, реєстраційний №10280257; генераторна загальною площею 54,6 кв.м., цегляна, позначена літ. «К-1», зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі 2 номер запису 87-8, реєстраційний №10280652; трансформаторна підстанція загальною площею 44,3 кв.м., цегляна, позначена літ. «3-2», зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 8 книзі 2 номер запису 86-7, реєстраційний №10280642 (договір 1). Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу - Овдіюк Д.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1270.

Також, 12.05.2005р. між Сільськогосподарським дочірнім підприємством«Діброва»відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»та товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро» був укладений договір купівлі-продажу артезіанської свердловини з башнею Рожновського, яка розташована на території та використовується для забезпечення майнового комплексу з птахівництва в селі Немовичі Сарненського району Рівненської області по вулиці 17 вересня 50 та складається з артезіанської свердловини, яка введена в експлуатацію в 1986р; пожежного резервуару, який введений в експлуатацію в 1986 р.; водонапірної башти, яка введена в експлуатацію 1986 року та резервуару який введений в експлуатацію в 1990р. (договір 2).

В оскаржуваному рішенні суду від 17.02.2009р. зазначено, що предметом купівлі-продажу обох осопрюваних договорів є нерухоме майно.

Проте, як вбачається із тексту договору 2, предметом цього договору є виробниче устаткування.

Стаття 181 Цивільного кодексу України передбачає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Поряд із цим, згідно ч. 2 п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Отже, оскільки виробниче устаткування, що є предметом договору 2, не пов'язане фундаментом із землею; резервуари та башта, з яких воно складається, можливо переміщувати у просторі без зміни їх призначення та властивостей, то право власності на таке майно (яке не відноситься до нерухомого) не підлягає державній реєстрації, а відтак угода на його відчуження не потребує нотаріального посвідчення.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорювані договори були укладені від імені СДП «Діброва»ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»Бурячинським Олександром Миколайовичем, який був призначений директором цього дочірнього підприємства 10 липня 2000р. згідно протоколу № 19 засідання правління ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів».

На підставі вищевказаного рішення правління, Бурячинський О.М. власним наказом Сільськогосподарського дочірнього підприємства «Діброва»№ 1-к від 01.08.2000р. призначив себе директором дочірнього підприємства по сумісництву.

Відповідно до ч.З ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно п.8.1 Статуту СДП «Діброва»ВАТ «Сарненських КХП», Засновник призначає керівника Підприємства та укладає з ним контракт. Управління підприємством здійснює його керівник. Всі рішення засновника є обов'язковими для виконання керівником підприємства.

Виходячи із положень вказаної норми закону та статуту, колегія суддів вважає протокол засідання Правління ВАТ «Сарненський КХП»№ 19 від 10.07.2000р., достатнім та належним доказом виконання Бурячинським О.М. трудових обов'язків керівника ДП «Діброва». Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відсутності контракту, укладеного із Бурячинським О.М. не може свідчити про неналежність повноважень останнього, як помилково зазначено судом першої інстанції, оскільки частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що контракт є лише особливою формою трудового договору, укладання якого оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ст.24 КЗпП).

Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно відсутності у директора дочірнього підприємства необхідного обсягу цивільної дієздатності, спростовується матеріалами справи та не відповідає приписам ст. 92 ЦК України, якою передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також однією із підстав визнання оспорюваних договорів недійсними, суд першої інстанції, зазначає відсутність згоди розпорядника майна на відчуження майна, яке є предметом спірних договорів купівлі-продажу. В обґрунтування даного висновку судом першої інстанції була покладена ухвала Арбітражного суду Рівненської області від 27 грудня 2000р. у справі № 16/71-3-2 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», якою було введено процедуру розпорядження майном боржника ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Рибака Василя Івановича. Цією ж ухвалою, зокрема, пунктом 7, було вжито заходи до забезпечення вимог кредиторів ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», а саме накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належать боржникові ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»; зобов»язано боржника передати цінні папери, валютні цінності на зберігання банку Сарненському відділенню ТВБВ «Україна»: заборонено посадовим особам або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо майнових активів боржника ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»; заборонено власнику майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи боржника ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»; заборонено боржнику ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»без згоди розпорядника майна Рибака В.І. укладати та здійснювати угоди: пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, з внесенням зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарських товариств, або розпоряджатися нерухомістю іншим чином; пов»язані з одержанням і видачею позик (кредитів), поручительством, видачею гарантій, уступкою вимоги, переведенням боргу, а також передачею в довічне управління майна боржника; щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Проте, зміст вказаної ухвали свідчить про те, що заборона відчуження, без згоди розпорядника майна Рибака В.І., стосується виключно майна, що належить боржникові - ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів». В той же час майно, яке є предметом спірних договорів купівлі-продажу не належить ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», оскільки було передано останнім до статутного фонду його дочірнього підприємства «Діброва». А відтак, є власністю самого Дочірнього підприємства «Діброва»як окремої юридичної особи, що підтверджується власне як пунктом 1.6 Статуту ДП «Діброва», яким передбачено, що підприємство є власником майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому Засновником так і Рішенням Третейського суду при Рівненській облспоживспілці від 25.02.2005 року по справі № 28/05 (зареєстрованому в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.03.2005р.).

У зв»язку з викладеним, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції шодо необхідності отримання згоди розпорядника майна при укладанні оспорюваних договорів, таким, що не відповідає матеріалам справи, оскільки майно, що є предметом цих договорів не входить до складу майнових активів ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», а відтак не підпадає під заборони встановлені ухвалою Арбітражного суду Рівненської області від 27 грудня 2000р. у справі №1б/71-Б-2.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відсутність згоди на укладання спірних договорів з боку ВАТ «Сарненський КХП»як Засновника Дочірнього підприємства «Діброва»також не може бути підставою визнання таких договорів недійсними, оскільки згідно абз.2 ч.З ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків коли юридична особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, то в такому випадку діє презумпція наявності повноважень у такої особи, за виключенням випадків, коли особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому третя особа визнається такою, що знала про такі обмеження, якщо вони встановлені безпосередньо законом або якщо, згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»відомості про такі обмеження внесені до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у встановленому цим законом порядку.

Представником позивача не подано суду належних доказів, зокрема виписки щодо даних ДП «Діброва»"ВАТ «Сарненський КХП», які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день укладання спірних договорів, зокрема про наявність обмежень щодо представництва від імені ДП «Діброва»ВАТ «Сарненський КХП».

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Будь-яких інших доказів в підтвердження того, що ТОВ «Діброва Агро»знало чи могло знати про обмеження повноважень директора ДП «Діброва»на укладання спірних договорів, позивачем, також не надано.

Згідно ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів враховуючи недоведеність позивачем вказаних обставин, а також з огляду на наявність при укладанні спірних договорів Протоколу № 2 засідання Спостережної ради відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»від 16.04.2004 року щодо надання згоди Дочірньому підприємству «Діброва»на реалізацію основних засобів (про що також зазначено і в тексті договору 1 від 12.05.2005р.), вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність дозволу Засновника не може бути підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави недійсності угод встановлені статтею 215 ЦК України, якими є недодержання в момент вчинення нравочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (п.п.1-3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (п.п 5,6).

Отже, оскільки при розгляді справи, в порядку ст. 99 Господарсько-процесуального кодексу України, апеляційною інстанцією не встановлено жодних обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, то підстав для задоволення позовних вимог не має.

Також в матеріалах справи знаходяться, надані відповідачем-1 та третьою особою наступні документи:

- договори купівлі-продажу майна №1, №2, №3 від 17.07.2008р., укладені між ТОВ «Діброва Агро»(продавець) та ТОВ «РАВ»(Продавець);

-рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2008р. по справі № 49/278, яке набуло законної сили;

-витяги Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»про реєстрацію права власності на нерухоме майно;

Зібрані по справі докази свідчать про те, що на день прийняття судом першої інстанції рішення та застосування реституції до відповідачів по даній справі № 14/272, право власності на майно за спірними договорами належало Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ»(третій особі), що не було з»ясовано судом і що призвело до прийняття незаконного рішення, яке грубо порушує як майнові права ТОВ «РАВ»так і ст. 321 Цивільного кодексу України та ст. 41 Конституції України.

З огяду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, порушив ст. 321 Цивільного кодексу України та ст. 41 Конституції України, а також неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, у зв"язку з чим рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.09 у справі № 14/272 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ "Діброва Агро " задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2009р. у справі № 14/272 скасувати. Прийняти нове рішення. У позові ДП «Сільськогосподарське підприємство «Діброва»ТзОВ «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»відмовити.

Стягнути з ДП «Сільськогосподарське підприємство «Діброва»ТзОВ «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд» ( ЄДРПОУ 30901984) на користь ТзОВ "Діброва Агро " ( ЄДРПОУ 33408585) 642,50 грв. держмита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Рівненської області видати наказ в порядку ст.. 116 ГПК України.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.

Головуючий-суддя Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко