Рішення № 43975760, 24.04.2015, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/424/15-ц

провадження у справі № 2/0285/343/15

24 квітня 2015 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участі секретаря судових засідання ОСОБА_1 та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: не прибув, представник не прибув,

відповідач-1: не прибула,

відповідача-2: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, який уточнював в процесі розгляду справи. В остаточному варіанті позовної заяви (а.с.71-74, 116-117) позивач звернувся до відповідача 1 - ОСОБА_3 та відповідача 2 - ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНА» з вимогами про відшкодування матеріальної, а саме: просить стягнути на його користь з відповідача-1 завдану йому майнову шкоду в розмірі 39760,74 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 570,00 грн., витрати позивача, пов'язані з явкою до суду в сумі 2320,00 грн. та суму сплачено судового збору - 897,61 грн.; з відповідача-2 - 50000,00 грн. страхового відшкодування та витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП в розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.05.2014 року відбулася ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 (далі - відповідач-1), яка керувала ТЗ Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2 (далі - позивач), який керував ТЗ Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2. Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05.06.2014 р. ОСОБА_3 визнано винною за ст. 124 КУпАП за вчинене адміністративне правопорушення по вказаній ДТП. Відповідно до висновку № 297/14 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.05.2014 р. вартість матеріального збитку завданого позивачу станом на момент ДТП становить 115178 грн. 42 коп.; проводити повноцінне відновлення автомобіля економічно недоцільно, оскільки середня ринкова вартість такого автомобіля на момент пошкодження (ДТП) становить 115178,42 грн. Оскільки позивач ОСОБА_2 вважає, що його автомобіль підлягає ремонту та не визнає його фізично знищеним, він звернувся до експерта - автотоварознавця для визначення вартості свого автомобіля за мінусом вартості залишків ТЗ після ДТП і згідно висновку № 297/1/14 від 25.12.2014 р. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного позивачу внаслідок пошкодження у ДТП з визначенням вартості складових частин придатних для вторинного використання становить 89760,74 грн. Тобто, сума різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 89760,74 грн. Згідно полісу №АС/3946886 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між СК «Україна» та ОСОБА_4, забезпеченим ТЗ є автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить 50000,00 грн. Страхувальником за вищевказаним полісом є ОСОБА_4, особою, відповідальність якої застрахована в даному випадку є відповідачка-1, а потерпілим - є позивач. Протиправна поведінка відповідачки-1 полягає в порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП. Вина відповідачки встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення. 29.12.2014 р. Збитки позивача плягають в пошкодженні його майна - автомобіля, про що зроблено висновки експертного автотоварознавчого дослідження. Позивач звертався до відповідачки-1 з листом - претензією про відшкодування шкоди (на адресу АДРЕСА_1, оскільки у вищевказаній постанові суду вказана саме така адреса проживання відповідачки-1), але відповіді не отримав, остання ігнорує листи, повідомлення та телефонні дзвінки, тому відповідно до норм ЦПК України позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Оскільки вартість матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП становить 89760,74 грн., а страхова сума передбачена полісом становить 50000,00 грн. то, відповідно, різниця між страховою сумою та вартістю матеріального збитку становить - 39760 грн. 74 коп. Оскільки відповідальність заподіювана шкоди - відповідачки-1 ОСОБА_3 була застрахована у відповідача-2 - ПАТ «СК «УКРАЇНА» то 04.12.2014 р. позивачем було подано до відповідача-2 заяву про виплату страхового відшкодування та ряд необхідних документів. Цінний лист було отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 22.01.2005 року позивачем було надіслано до ПАТ «СК «УКРАЇНА» запити, коли буде виплачено страхове відшкодування та чи зверталася ОСОБА_3 або ОСОБА_4 до ПАТ «СК «УКРАЇНА» з повідомленням про настання 02.05.2014 р. ДТП. Відповіді позивач не отримав. І станом на 17.03.2015 р. ні письмового повідомлення, ні страхового відшкодування позивач не отримав. Окрім того, пошкоджений автомобіль було перевезено з місця ДТП до с. Плотича Тернопільського району Тернопільської обл., вартість послуг евакуатора склала 1600 грн. 00 коп. Вартість експертного автотоварознавчого дослідження від 30.05.2014 р. (висновок 297/14) становить 570 грн. 00 коп. Відповідно, усі витрати щодо евакуації ТЗ з місця ДТП, витрати на експертизу, підлягають відшкодуванню відповідачами. З відповідачки-1 також слід стягнути на користь позивача судовий збір та витрати, пов'язані з прибуттям до суду.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, в письмовій заяві поданій до суду 16.04.2015 року (а.с.127), представник позивача просив розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач-1 - ОСОБА_3 у судові засідання не прибувала, участі представника не забезпечила, про час і місце судового розгляду була повідомлена вчасно та належним чином щоразу, що підтверджується матеріалами справи. Надіслала на адресу суду письмові заперечення на позов та пояснення (а.с.90-94,105), які зводяться до того, що вона вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права. Позивач на підтвердження завданих матеріальних збитків посилається на висновок експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_2, при цьому в матеріалах справи міститься 2 таких висновки, виконавець яких не попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, що ставить під сумнів його об'єктивність під час проведення вказаної оцінки вартості матеріального збитку. До висновків не надаються документи, що підтверджують право даного суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи експерта - автотоварознавця ОСОБА_5, в тому числі, відповідного свідоцтва на право здійснення відповідних експертиз. Зазначені висновки по одній і тій же ситуації та відносно одного і того ж транспортного засобу проведені в різний період часу, в них містяться розбіжності в розмірах вартості матеріального збитку, що в свою чергу свідчить про сумнівність таких висновків та взагалі їх відповідності чинному законодавству України. Таким чином, висновки про визначення вартості матеріального збитку не можуть братися до уваги при визначенні судом вартость збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. Разом з тим, будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених матеріальних збитків позивачем не надано. А тому, позовні вимоги в частині відшкодування матеріально збитку не підлягають до задоволення, як і в частині понесених витрат на проведення відповідних досліджень. Щодо заявлених до відшкодування проведених приватним підприємцем ОСОБА_6 робіт по послугах перевезення автомобіля, то з наданого до матеріалів справи Акту прийому виконаних робіт від 02.05.2014 р. неможливо ідентифікувати виконавця робіт, не надано доказів дійсності виконання робіт, відсутній відповідний договір на виконання робіт із даним суб'єктом підприємницької діяльності, його правовстановлюючі документи та не підтверджено право на проведення таких робіт, не надано прайсу про вартість робіт та їх обгрунтованість, розрахунку наданих послуг. А тому, жодним чином не підтверджено факт укладення та реального виконання договору по евакуації автомобіля позивача з місця ДТП, як і настання правових наслідків та витрат позивача, понесених на перевезення автомобіля. Відтак позов в цій частині не підлягає до задоволення. Витрати по сплаті судового збору і витрати, пов'язані з явкою до суду - також не підлягають до стягнення з відповідачки-1, а тому, враховуючи вищевикладене, остання просила в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

У своїй письмовій заяві, поданій до суду 15.04.2015 року (а.с.125) відповідачка-1 просила проводити розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечує та просить відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та поясненнях.

Відповідач 2 - ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНА» у судові засідання жодного разу не прибув, участі представника не забезпечив, про час і місце судового розгляду був щоразу повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи; про причини неявки суду не повідомляв. Заперечень на позов та заяв/клопотань до суду не подавав.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, вирішення її в точній відповідності з законом та з метою дотримання права відповідачів на участь у процесі прийняття рішення, судом було відкладено розгляд справи.

Однак, відповідачі своїм право на участь у процесі прийняття рішення не скористалися, в дане судове засідання не прибули повторно, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

З врахуванням вказаних обставин, з метою дотримання строків розгляду справи та недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі своїми процесуальними правами - суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та їх представників на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.05.2014 р. о 12 год. 00 хв. на автомобільній дорозі Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водіїв ОСОБА_3 (далі - відповідач-1), яка керувала ТЗ Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 (далі - автомобіль Volkswagen) (а.с.34), та водія ОСОБА_2 (далі - позивач), який керував автомобілем Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить позивачу на праві приватної власності (далі - автомобіль Renault) (а.с.7-11).

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.06.2014 р. року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у скоєнні ДТП, що сталася 02.05.2014 року (а.с.12).

Згідно полісу №АС/3946886 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.10.2013 року, між відповідачем-2 - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» та ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних (далі - Договір обов'язкового страхування) строком дії з 03.10.2013 року по 02.10.2014 року, за яким страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової події (ДТП) відшкодувати завдану страхувальником шкоду майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1. За умовами цього Договору обов'язкового страхування ліміт відповідальності за завдану шкоду майну становить 50000,00 грн.; безумовна франшиза складає 0,00 грн. (а.с.34).

Дані обставини не оспорювались сторонами у справі і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди, внаслідок вказаної ДТП позивач звернувся до експерта-автотоварознавця ОСОБА_5, який має кваліфікацію судового експерта, з правом проведення експертиз за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості дорожньо-транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», «Аварійного комісара», «Оцінювача», що підтверджено відповідними свідоцтвами (а.с.128-133).

Відповідно до висновку № 297/14 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.05.2014 р. вартість матеріального збитку станом на момент ДТП, завданого власнику автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 115178 грн. 42 коп. Як вбачається з даного дослідження проводити повноцінне відновлення автомобіля економічно недоцільно, оскільки середня ринкова вартість такого автомобіля на момент пошкодження (ДТП) становить 115178, 42 грн. (а.с.13-19).

Однак, позивач ОСОБА_2 вважає, що його автомобіль підлягає ремонту та не визнає його фізично знищеним, про що заявив суду у позовній заяві, а тому він звернувся до експерта - автотоварознавця для визначення вартості свого автомобіля за мінусом вартості залишків ТЗ після ДТП.

Згідно висновку № 297/1/14 від 25.12.2014 р. вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження у ДТП з визначенням вартості складових частин придатних для вторинного використання становить 89760,74 грн. Тобто, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 89760,74 грн. (а.с.30-31).

Вартість проведеного експертного товарознавчого дослідження склала 570,00 грн. і була сплачена позивачем (а.с.37).

Позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про виплату страхового відшкодування, подавши ряд необхідних документів, доказом чого є зазначена заява, яка знаходиться у ПАТ «СК «УКРАЇНА» в матеріалах справи про врегулювання страхового випадку. Вказане підтверджується копією опису до цінного листа від 04.12.2014 р. про надсилання документів з м. Тернополя, відділення поштового зв'язку № 6 до м. Києва, на адресу вул. Ревуцького 42Г, м. Київ, де 08.12.2014 р. цінний лист було отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 22.01.2005 року позивачем було надіслано до ПАТ «СК «УКРАЇНА» запити, коли буде виплачено страхове відшкодування та чи зверталася ОСОБА_3 або ОСОБА_4 до ПАТ «СК «УКРАЇНА» з повідомленням про настання 02.05.2014 р. ДТП (а.с.75-81).

Станом на день розгляду даної справи у суді позивач письмової відповіді, повідомлення, вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування від відповідача-2 не отримував, як і не отримав страхового відшкодування.

29.12.2014 р. позивач звертався до відповідачки-1 з листом - претензією про відшкодування шкоди в розмірі різниці між страховою сумою та вартістю матеріального збитку, що становить 39760 грн. 74 коп. на адресу АДРЕСА_1, оскільки у постанові суду вказана саме така адреса проживання відповідачки-1 (а.с. 38-47).

Станом на день розгляду даної справи у суді позивач письмової відповіді від відповідача-1 не отримав, як і не отримав відшкодування.

Дані обставини підтверджуються наданими позивачем та дослідженими у судовому засідання матеріалами справи.

Відносини між сторонами в сфері страхування регулюються: Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції з останніми змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення оцінки колісних транспортних засобів встановлено «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1074/839524 листопада 2003 р.

За змістом статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01 березня 2013 року, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. 3 п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01 березня 2013 року, у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

За змістом п. 36.1. ст. 36 цього Закону, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно із Законом України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми (ліміт відповідальності страховика) визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року - страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п. 36.4. ст. 36 цього Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статтей 1187, 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У своїх запереченнях на позов відповідача-1 ОСОБА_3 висловлює сумніви щодо розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2 - позивачу, внаслідок пошкодження його автомобіля у ДТП, ставить під сумнів правомірність визначення такого збитку у спосіб, обраний позивачем та висловлює думку про необхідність проведення судової експертизи по даній справі. При цьому, в запереченнях відповідача-1 на позов та в матеріалах справи відсутні клопотання останньої про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Тобто, усвідомлюючи своє право заявляти відповідні клопотання та подавати заяви, зокрема про призначення судової автотоварознавчої експертизи та наслідки відмови скористатись ним, відповідач-1 своїм правом не скористалася.

Суд був позбавлений можливості роз'яснити відповідачам у судових засіданнях право заявляти відповідні клопотання та подавати заяви, оскільки останні у судові засіданні жодного разу не з'являлись, явку представників не забезпечили. З врахуванням вказаних обставин, оскільки жодна із сторін своїм правом заявити відповідні клопотання, зокрема про призначення ти проведення судової автотоварознавчої експертизи, не скористалась - суд розглянув дану справу на підставі наявних у ній матеріалів та поданих доказів, встановивши розмір заподіяної шкоди, яка підлягає до відшкодування, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку № 297/14 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.05.2014 р. вартість матеріального збитку станом на момент ДТП завданого власнику автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 115178 грн. 42 коп.

Уданому експертному дослідженні визначено, що проводити повноцінне відновлення автомобіля економічно недоцільно, оскільки середня ринкова вартість такого автомобіля на момент пошкодження (ДТП) становить 115178, 42 грн.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не визнав автомобіль фізично знищеним, він звернувся до експерта - автотоварознавця для визначення вартості свого автомобіля за мінусом вартості залишків ТЗ після ДТП і згідно висновку № 297/1/14 від 25.12.2014 р. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження у ДТП з визначенням вартості складових частин придатних для вторинного використання становить 89760,74 грн.

Тобто, в даному випадку різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка підлягає до відшкодування позивачу становить 89760,74 грн., оскільки позивач у справі не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Таким чином, враховуючи, що різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка підлягає до відшкодування позивачу внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, що відбулась 02.05.2014 року становить 89760,74 грн., а цивільно-правова відповідальність відповідача-1 - ОСОБА_3 - особи, яку визнано винної у скоєнні цієї ДТП, застраховано у відповідача-2 - ПрАТ «СК «України» по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з обов'язковим лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 50000,00 грн., суд вважає, що розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на користь позивача складає 50000,00 грн.; в той час, як з відповідача-1 слід стягнути на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить: 89760,74 - 50000,00 = 39760,74 грн., оскільки розмір збитків, заподіяних позивачу виходить за межі ліміту відповідальності страховика.

Як вже зазначалось вище, вартість проведеного на замовлення позивача (з метою визначення розміру завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, у вчиненні якої рішенням суду визнано винним відповідача-1) експертного автотоварознавчого дослідження, яка була сплачена позивачем складає 570,00 грн.

Твердження відповідачки-1 про невідповідність наданих позивачем на підтвердження матеріального збитку висновків експерта вимогам чинного законодавства та щодо сумнівності повноважень обраного експерта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються відповідними свідоцтвами експерта-автотоварознавця ОСОБА_5, який має кваліфікацію судового експерта, з правом проведення експертиз за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості дорожньо-транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», «Аварійного комісара», «Оцінювача» (а.с.128-133).

За таких обставин, суд вважає, що вказана сума підлягає до стягнення з відповідача-1 - ОСОБА_3, а тому в цій частині позов задовольняє.

Щодо позивних вимог в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача витрат з евакуації транспортного засобу із місця ДТП в розмірі 1600,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

В матеріалах справи містяться акт прийому виконаних робіт від 02.02.2014 року (а.с.36) та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, платника єдиного податку ОСОБА_6 (а.с.134, 135), що дозволяє суду ідентифікувати виконавця вказаних робіт та встановити право ФОП ОСОБА_6 на проведення таких робіт.

Однак, позивачем не надано відповідний договір на виконання вказаних робіт по перевезенню із даним суб'єктом підприємницької діяльності, не надано розрахунку наданих послуг, рахунку-фактури до договору, відомостей про вартість виконаних робіт та інших доказів, що позбавляє суд можливості дійти висновку про факт укладення та реального виконання договору по евакуації автомобіля позивача з місця ДТП, як і щодо настання правових наслідків та витрат позивача, понесених на перевезення автомобіля, встановити їх обґрунтованість.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 матеріальної шкоди у вигляді витрат з евакуації транспортного засобу із місця ДТП в розмірі 1600,00 грн. відсутні, а тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Вимога позивача про стягнення витрат пов'язаних з явкою до суду в сумі 2320,00 грн. не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджується достатніми належними та допустимими доказами.

З наданих представником позивача чеків на пальне від 17.02.2015 року, 01.04.2015 року та від 15.04.2015 року на загальну суму 2319,95 грн. (а.с.188-120) не вбачається можливим встановити наявність чи відсутність заявлених позивачем до стягнення витрат, пов'язаних саме з його явкою та/або його представника саме до суду. Неможливо встановити особу платника, яка понесла такі витрати, а також що ці витрати пов'язані саме з прибуттям до суду, як і неможливо перевірити обгрунтованість розрахуку таких витрат.

Разом з цим, за змістом ст. 85 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Доказів понесення передбачених законом витрат сторона позивача суду не надала.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені останнім при подачі позову та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 1, 70).

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 56, 57-61, 84, 85, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 11,15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача-1 - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 39760 (тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят) гривень 74 копійки; витрати, понесені на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 570 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок та судовий збір в сумі 403 (чотириста три) гривні 31 копійка.

Стягнути з відповідача-2 - ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНА» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування за шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень та судовий збір в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено в повному обсязі та підписано 29 квітня 2015 року

Суддя Ю.Г. Романюк