Рішення № 43975264, 30.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/164/14-ц Провадження № 22-ц/773/553/15 Головуючий у 1 інстанції: Турак О.В. Категорія: 50 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі - Лимарю Р.С.,

за участі: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представник третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та визначення розміру заборгованості за аліментами,

за апеляційними скаргами відповідача відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, третьої особи ОСОБА_3 на рішення Турійського районного суду від 24 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Турійського районного суду від 24 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та визначення розміру заборгованості за аліментами задоволено частково.

Визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції в частині визначення заборгованості за аліментами ОСОБА_3 за 2012 рік.

Визначено розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 150004.50 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції на користь ОСОБА_1 487.20 грн. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі відповідач відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що в даному випадку позивач мала оскаржувати дії державного виконавця. Також вказує, що висновок суду першої інстанції про визначення заборгованості по сплаті аліментів не відповідає фактичним обставинам справи.

У поданій апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом невірно визначено суми доходу від підприємницької діяльності з яких слід сплатити аліменти. Також вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в долученні до матеріалів справи документів та аудиторського звіту, що підтверджують витрати пов'язані із веденням підприємницької діяльності.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримали, покликаючись на доводи, викладені в них.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційні скарги заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просили апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Турійського районного управління юстиції перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки в розмірі 1/3 частини доходу боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття. З свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 слідує, що він є підприємцем (Т.1, а. с. 59), та перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку становить 20% (ІІ група), що стверджується свідоцтвом платника єдиного податку (Т.1. а. с. 60). Згідно податкової декларації єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 його загальна сума доходу за 2012 рік склала 698630 грн., а сума доходу - 22324 грн. (Т.1, а. с. 86-87).

З довідки державного виконавця відділу ДВС Турійського районного управління юстиції від 08 листопада 2013 року вбачається, що виконавцем проведений перерахунок заборгованості за аліментами, відповідно до якого за період з січня по грудень 2012 року нараховано аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в розмірі 12843.04 грн., сплачено 18648.01 грн., переплата 5809.97 грн. (Т.1, а.с. 5).

Судом встановлено, що державним виконавцем розрахунок проведений згідно звіту про здійснення відрахувань та виплат підприємцем ОСОБА_3, акту перевірки вірності стягнення аліментів від 04 листопада 2013 року, Книги обліку доходів, відповідно до яких аліменти нараховувались, виходячи із суми доходу підприємця ОСОБА_3 за 2012 рік - 22324 грн.: І квартал 7808 грн., ІІ квартал 7467 грн., ІІІ квартал 8396 грн., ІV квартал - 1346 грн. При цьому аліментів нараховано та сплачено 12000 грн. (по 3000 грн. за кожен квартал 2012 року) (Т.1, а. с. 13, 16).

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що документально підтверджений розмір сплачених податків та витрат підприємця ОСОБА_3 за 2012 рік, понесених ним на здійснення підприємницької діяльності, згідно наданих первинних документів становить 207767,29 грн., а розмір його доходу за 2012 рік, виходячи із задекларованої ним загальної суми доходу 698630,00 грн. Після утримання податків та за відрахуванням витрат, понесених ним на здійснення підприємницької діяльності, становить сума доходу відповідно становить 490862,71 грн.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, позивач має право звернутися до суду як з позовом до державного виконавця, так і в порядку судового контролю за виконання судового рішення. А тому доводи відповідача, третьої особи в цій частині не заслуговують на увагу.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у постанові пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року N 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".

Відповідно до п.п. 1.16 Постанови КМУ від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства.

Пунктом 13 вказаної Постанови передбачено, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником. (п. 14.1.27 ст. 14 ПК України).

Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.11 року за № 1534/20272, не передбачено декларування витрат, пов'язаних із провадженням господарської діяльності підприємця.

В судовому засіданні встановлено, що сума доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за 2012 рік становить 22324 грн., що підтверджується податковою декларацією. З наданих третьою особою суду доказів встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 було понесено витрати, зокрема на спалу єдиного податку, пенсійного збору та придбання товарів для торгівлі.

Таким чином, дохід фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за 2012 рік з якого повинні утримуватися аліменти становитиме суму доходу з мінусом єдиного податку, пенсійного збору та всіх витрат на придбання товарів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини доходу і сплачено ним аліментів на суму 18648.01 грн., при доході 22324 грн., а отже заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_3 немає.

На встановлені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не дав юридичної оцінки зібраним доказам, а тому ухвалив рішення в порушення вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для визнання дій державного виконавця незаконними у суду першої інстанції не було. Відповідно відсутні і підстави для нарахування заборгованості за аліментами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України колегія суддів оцінює висновки №7374 судово - економічної експертизи в сукупності інших доказів по справі, які наявні в матеріалах справиі приходить до висновку, що дані висновки судово-економічної експертизи не можуть братись судом до уваги, оскільки як було роз'яснено експертом в судовому засіданні, в них не було враховано всіх витрат щодо придбання товарів, не враховано виплату заробітної плати працівникам, не визначено суми обов'язкових платежів, не викладено у висновку конкретних сум обов'язкових платежів.

Колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи вище встановлені обставини справи не можуть прийматися до уваги і висновки аудиторського звіту, які не спростовують встановлених в судових засіданнях обставин справи.

За правилами ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, із-за порушення судом норм матеріального і процесуального права, не повного з'ясування судом обставин справи, рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 60, 317, 219, 383 ЦПК України, на підставі ст. 195 СК України, постанови КМ України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги відповідача відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, третьої особи ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Турійського районного суду від 24 лютого 2015 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та визначення розміру заборгованості за аліментами - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: