Рішення № 4397126, 23.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2009 р.

Справа № 30/41-09-1076

За позовом: Міністерство транспорту та зв’язку України

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”

До відповідача: Одеська міська рада

Про визнання права власності

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Подорян Д.В.- довіреність №73\27\14-09 від 12.01.2009р.

Від третьої особи: Облапова В.К.- довіреність №029п\7-504 від 11.12.2008р.

Від відповідача: Граніна І.В.- довіреність №76\исх-гс від 30.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Міністерство транспорту та зв’язку України , за участю третьої особи на стороні позивача - Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за ДП „Одеський морський торговельний порт” права власності на об’єкт основних фондів –будівлю Дитячого комбінату №105 (учбово-лікувальне), загальною площею 2031,7 кв.м, інвентарний №07877, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 59-А.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 02.06.2009р. позивач виключив з позовних вимог вимогу щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

В ході розгляду справи позивач уточнив правовий статус третьої особи по справі та зазначив, що ДП „Одеський морський торговельний порт” у даній справі є третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору повністю підтримує позов Міністерства транспорту та зв’язку України.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №789\2006 від 06.06.2006р., Міністерство транспорту та зв’язку України є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтрансзв’язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформації, користування радіочастотним ресурсом України. Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

ДП „Одеський морський торговельний порт”, згідно Статуту, є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту України. ДП „Одеський морський торговельний порт” є правонаступником всіх прав і обов’язків ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” в результаті реорганізації ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” шляхом приєднання його до ДП „Одеський морський торговельний порт”.

Згідноп.4.2. розділу 4 Статуту майно Порту є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ОД №003345, виданого Одеською міською радою 20.03.2001р. Одеському морському торговому порту у постійне користування надано земельні ділянки загальною площею 2,1746 га для експлуатації дитячих дошкільних установ, у тому числі, земельну ділянку площею 1,1477 га за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 59-а. На зазначеній земельній ділянці було побудовано будівлю Дитячого комбінату №105, яка з 1970 р. рахується на балансі ДП „Одеський морський торговельний порт” .

З метою оформлення права власності на зазначену будівлю у січні 2009р. Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до Одеської міської ради з відповідним листом, але, отримало відмову. Такі дії відповідача позивач вважає порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, тому звернувся до суду за захистом.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Крім того, позивач зазначив, що ч.1 ст.4, ч.8 ст.3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав підлягають обов’язковій державній реєстрації. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Позивач також звернув увагу суду на те, що в період існування СРСР , згідно вимог ст.11 Конституції СРСР 1977р. , державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою. Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. за №1452-ХХІІ підприємства союзного підпорядкування з прийняттям цього Указу переходять до державної власності України. Відповідно до Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991р. майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування , розташовані на території України є державною власністю України.

Крім того, позивач зазначив, що згідно ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, яке належить державі.

За таких обставин, керуючись ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за ДП „Одеський морський торговельний порт” право власності на об’єкт основних фондів –будівлю Дитячого комбінату №105 (учбово-лікувальне), загальною площею 2031,7 кв.м, інвентарний №07877, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 59-А.

Третя особа –ДП „Одеський морський торговельний порт” повністю підтримує позов Міністерства транспорту та зв’язку України. Представник ДП підтвердив , що на балансі Порту утримується спірний об’єкт нерухомості з 1970р. Згідно статуту ДП майно Порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Спірний об’єкт знаходиться у задовільному технічному стані , що підтверджується Актами періодичного огляду технічного стану будівлі (споруди) ДП „Одеський морський торговельний порт” . За користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об’єкт Порт сплачує земельний податок.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 все майно, розташоване на території України, яке на момент розмежування власності було зареєстроване як житловий та не житловий фонд рад народних депутатів, було передано в комунальну власність, тобто у власність адміністративно-територіальних одиниць. В Одеській області розмежування власності здійснено на основі рішення виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області”. Згідно Додатку до цього рішення місту Одеса передано житловий і не житловий фонд місцевих рад народних депутатів. Перелік державного майна, переданого у власність м. Одеси підтверджено рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11.01.1992р. №2 „Про порядок оформлення і передачі державного майна в комунальну власність міста”. На підставі зазначеного, відповідач вважає, що спірне майно є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів введення спірного об’єкту в експлуатацію. Відповідно ж до п.1.12 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, право звернення в органи місцевого самоврядування за проведенням реєстрації прав власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію.

Розглянув матеріали справи суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав:

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР, згідно вимог ст.11 Конституції СРСР 1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР”, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з’явилися нові об’єкти та суб’єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України „Про власність” власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб’єкт такого права. Пункт 1 ст.32 Закону України „Про власність” визначає суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п.2 цієї ж статті суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. за №1452-ХХІІ підприємства союзного підпорядкування з прийняттям цього Указу переходять до державної власності України. Відповідно до Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991р. майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування, розташовані на території України є державною власністю України.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності „ покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту ДП „Одеський морський торговельний порт”, останнє є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту України. Згідноп.4.2. розділу 4 Статуту майно Порту є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту ДП „Одеський морський торговельний порт” дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно та за іншими позовами, пов’язаними з охороною права власності .

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи Одеська міська рада в супереч названим нормам закону створила реальні умови, які обмежують права держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та ДП „Одеський морський торговельний порт ” у здійсненні ними своїх прав на спірне майно.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).

Крім того, суд вважає за необхідне, при вирішенні даного спору, звернутися до приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями (далі по тексту Положення). Відповідно до п. 1.3 Положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно з пунктом 1.1 це Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Приписами п. 1.2 Положення встановлено, що воно діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Порядок подання документів на реєстрацію прав власності врегульований п. 2.1 Положення, яким встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Враховуючи обов’язковість дотримання суб’єктами цивільного обігу зазначеного Положення, яким встановлено, що державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомості є обов’язковим елементом при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов’язаних з реалізацією права власності, суд звертає увагу відповідача, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв’язку України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об’єкт на виконання приведених вище законодавчих положень, так і позбавляє даного суб’єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об’єкту, на який просить визнати право власності Міністерство транспорту та зв’язку України, до комунальної власності суду надано не було.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання права державної власності за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за ДП „Одеський морський торговельний порт” право власності на об’єкт основних фондів –будівлю Дитячого комбінату №105 (учбово-лікувальне), загальною площею 2031,7 кв.м, інвентарний №07877, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 59-А, обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту та зв’язку України у повному обсязі.

Слід зауважити, що в ході розгляду справи судом було встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності САВ №817426 , виданого 08 травня 2008р. виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконкому Одеської міської ради №305 від 20.03.2008р., територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать не житлові приміщення першого поверху загальною площею 437,0 кв.м, відображені у технічному паспорті від 09.01.2008р., які розташовані у будівлі за №59-а по вул..Генерала Петрова у м. Одесі. Але, зазначені приміщення є зовсім іншим об’єктом нерухомості, що убачається з технічних паспортів об’єктів, а також за результатами фото фіксації об’єктів . Відповідач по справі також не заперечує, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником іншого об’єкта, який розташований за такою ж поштовою адресою.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Міністерства транспорту та зв’язку України - задовольнити.

2.Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” (код ЄДРПОУ 01125666) право власності на об’єкт основних фондів –будівлю Дитячого комбінату №105 (учбово-лікувальне), загальною площею 2031,7 кв.м, інвентарний №07877, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 59-А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 24 липня 2009р.

Суддя Рога Н. В.