Постанова № 43971195, 23.06.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р. Справа № 2a-1933/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс Плюс»

до відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області; відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

про визнання нечинними та скасування постанов: від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження, від 31.05.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 29.10.2010 року про арешт коштів боржника та від 29.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 19519071,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс Плюс»(надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі Відповідач-1) відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі Відповідач-2) про визнання нечинними та скасування постанов: від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження, від 31.05.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 29.10.2010 року про арешт коштів боржника та від 29.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 19519071.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.05.2010 року Відповідачем-2 у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»було відкрите виконавче провадження ВП №19519071 про стягнення з позивача коштів у сумі 98504,65 грн. на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в місті Калуші від 23.03.2010 року №160, яке не вступило в законну силу, так як відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 року визнане недійсним. У звязку з цим, постанови відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження, від 31.05.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 29.10.2010 року про арешт коштів боржника та від 29.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні суперечать закону та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що 06.06.2011 року на адресу ТОВ «ТрансКомСервіс Плюс»з відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції надійшли постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про передачу матеріалів виконавчого провадження ВП №19519071 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області. Інших документів, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про накладення арешту на майно та кошти боржника тощо на адресу позивача не надходило. Крім того, на адресу ТОВ «ТрансКомСервіс Плюс з управління Пенсійного фонду в місті Калуші не надходило його рішення від 23.03.2010 року № 160.

Вказане виконавче провадження відкрите всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження»за борговим документом рішенням управління Пенсійного фонду України в місті Калуші від 23.03.2010 року, яке не набуло чинності, так як постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 року визнане недійсним. У звязку з викладеним, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача-1 та Відповідача-2 проти позову заперечили та, кожен окремо, пояснили суду, що постановою відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 31.05.2010 року було відкрите виконавче провадження ВП №19519071 про стягнення з ТОВ «ТрансКомСервіс Плюс»боргу в сумі 98504,65 грн. на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в місті Калуші від 23.03.2010 року за № 160. У ході виконання вказаного боргового документа відділом ДВС винесені постанови: від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження, від 31.05.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 29.10.2010 року про арешт коштів боржника та від 29.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

29.04.2011 року винесена постанова про передачу матеріалів вказаного виконавчого провадження до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області на підставі відповідного рішення начальника відділу ДВС головного управління від 28.03.2011 року.

Про те, що виконавче провадження ВП №19519071 про стягнення з ТОВ «ТрансКомСервіс Плюс»боргу в сумі 98504,65 грн. було відкрите на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в місті Калуші від 23.03.2010 року за № 160, яке не вступило в законну силу, оскільки оскаржувалося позивачем, підрозділам державної виконавчої служби не було відомо.

На адресу позивача відділом ДВС направлялися усі процесуальні документи, винесені в ході реалізації виконавчого провадження ВП №19519071, в тому числі, постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти боржника тощо. Однак, доказів про їх направлення позивачу немає, так як вони скеровувалися боржнику простою кореспонденцією.

У відповідній графі рішення пенсійного органу від 23.03.2010 року за № 160 вказано, що воно набрало законної сили 14.04.2010 року. У звязку з цим, відкриття виконавчого провадження постановою від 31.05.2010 року та прийняття інших, оскаржуваних позивачем рішень у ході його виконання, вважають законними, тому в задоволенні позову просили відмовити.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши докази, установив наступне.

Постановою відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 31.05.2010 року відкрито виконавче провадження ВП №19519071 про стягнення з ТОВ «ТрансКомСерівс Плюс»98504,65 грн. боргу на користь управління Пенсійного фонду України в місті Калуші на підставі рішення пенсійного органу від 23.03.2010 року за № 160 (а.с. 73).

Відповідно до постанов відділу ДВС від 31.05.2010 року та від 29.10.2010 року в ході виконання провадження ВП № 19519071 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження і прийнято рішення про арешт коштів боржника (а.с. 74, 81).

Згідно постанови органу ДВС від 29.04.2011 року, у звязку з несплатою боржником на користь управління Пенсійного фонду України в місті Калуші коштів у сумі 98504,65 грн. добровільно, державною виконавчою службою прийнято рішення про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 9850,46 грн. (а.с. 88).

Оглядом у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження ВП № 19519071 установлено, що письмові документи, які б підтверджували направлення оскаржуваних рішень вказаного органу виконавчої служби на адресу позивача, у ньому відсутні (а.с. 69-91).

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2010 року ВП № 19519071 винесена на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в м. Калуші від 23.03.2010 року за №160 (а.с. 70).

Разом з тим, як установлено в судовому засіданні, 02.06.2010 року ТОВ «ТрансКомСервіс Плюс»звернулося з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду про визнання нечинним рішення пенсійного органу від 23.03.2010 року № 160. Постановою суду від 09.11.2010 року в справі № 2а-2081/10/0970 позов задоволено повністю та вказане рішення визнано недійсним (а.с. 113-118).

Відповідно до зазначеної постанови, у ході розгляду адміністративної справи № 2а-2081/10/0970, органами ПФУ суду не подано доказів направлення позивачу рішення про застосування штрафних санкцій від 23.03.2010 року № 160.

Рішення суду першої інстанції не вступило в законну силу в звязку з його оскарженням до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2010 року ВП №19519071 про стягнення з позивача на користь УПФУ в м. Калуші боргу в сумі 98504,65 грн. винесена на підставі рішення пенсійного органу від 23.03.2010 року № 160, яке у встановленому законом порядку не набуло чинності.

Згідно вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади, організацію і порядок провадження виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника регламентовано Законом України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі Закон), в чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень редакції цього Закону.

Статтею 11 Закону визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до вимог статті 11-1 Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до вимог статті 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 указаної статті встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частиною 1 статті 24 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до частини 5 цієї статті копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Згідно частини 6 вказаної статті за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк (частина 7 статті 24 Закону).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання.

Аналогічні норми щодо відкриття виконавчого провадження, провадження виконавчих дій та прийняття рішень в ході примусового стягнення з боржника коштів, установлені Законом України «Про виконавче провадження»в діючій на момент розгляду даної справи судом редакції цього Закону за № 2677-VI від 04.11.2010 року.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що рішення управління Пенсійного фонду України в місті Калуші від 23.03.2010 року за № 160 не набрало законної сили в звязку з його оскарженням в суді. Також, воно не було допущено до негайного виконання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами в судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження та інші рішення, винесені в ході його виконання, прийняті органами державної виконавчої служби всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження»та безпідставно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що постанова відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 19519071, котра була винесена на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в місті Калуші від 23.03.2010 року за №160, яке не набрало законної сили, суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, слід визнати протиправними та скасувати постанови вказаного відділу ДВС від 31.05.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 29.10.2010 року про арешт коштів боржника та від 29.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 19519071, оскільки вони прийняті безпідставно. Тому, вимоги позивача є правомірні та обґрунтовані, а позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь ТОВ «ТрансКомСервіс Плюс»необхідно стягнути з Державного бюджету України понесені товариством судові витрати в сумі 3,40 грн.

З метою забезпечення виконання рішення суду, заходи забезпечення адміністративного позову необхідно залишити до набрання постановою суду законної сили.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 118, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції: від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження, від 31.05.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 29.10.2010 року про арешт коштів боржника та від 29.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 19519071.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс Плюс»(код ЄДРПОУ 34519563) зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 «а», м. Івано-Франківськ, 76000, судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Заходи забезпечення адміністративного позову залишити до набрання постановою суду законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ОСОБА_4

Постанова в повному обсязі складена 25.06.2011 року.