Постанова № 439704, 22.01.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2007 р.

Справа № 7/321-3907

14 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрій”, м. Кременець, вул. 107 Кременецької дивізії, 1, Тернопільської області, 47000

до відповідача: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кременець, вул. У. Самчука, 6, Тернопільської області, 47000

за участю представників сторін:

позивача: Кучмак Валентина Захарівна –доручення від 20.07.06р.;

Ткач Анатолій Пилипович –довіреність від 21.08.06р.;

відповідача: Мельник Галина Степанівна - довіреність № 12/10 від 09.01.07р.;

Книгницький Василь Іванович –довіреність № 128/0 від 15.01.07р..

Суть справи:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрій” звернулося з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000842300/0 та № 0000851700/0 від 25.04.2006р. прийнятих Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву від 15.10.2006р.про збільшення позовних вимог з врахуванням розгляду скарг товариства поданих в порядку апеляційного оскарження, а саме просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000842300/2 та № 0000851700/2 від 10.10.2006р..

Суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду, як такої що подана у відповідності до ст.ст. 49,137 КАС України.

Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 16.01.2007р. по 22.01.2007р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт планової комплексної документальної перевірки № 00011/2300/31276026 від 25.04.2006р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту 4.2.2., п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181) , прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2006р., якими сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Аграрій”, визначено суми податкових зобов’язань:

1/ № 0000842300/0 визначене податкове зобов’язання за платежем: 151590 грн. податку на додану вартість та 184503 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту № 00011/2300/31276026 від 25.04.2006р. оформленого за результатами планової документальної перевірки проведеної на предмет дотримання товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. стало порушення товариством пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме: безпідставно віднесено до податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість за липень 2005р. суму 362866 грн. ПДВ, яка в січні –березні була включена товариством до складу податкового кредиту скороченої декларації і дана сума в серпні 2006р була скоригована платником у зв’язку з поверненням коштів покупцем продукції до суми 145450 грн. ПДВ. Просить суд врахувати, що згідно п. 5.1. ст. 5 Закону 2181 платник податку повинен був подати уточнюючий розрахунок до скороченої податкової декларації з податку на додану вартість, що ним зроблено не було, а тому податковою інспекцією дану суму виключено з податкового кредиту та проведено донарахування податкового зобов’язання. Підставу для проведення донарахування податку в сумі 6140 грн. ПДВ., крім даних зазначених в акті, представники в процесі розгляду справи не пояснили.

Позивач не погоджується з доводами інспекції, посилаючись на те, що товариство у 2005р. не мало права застосовувати спеціальний режим по ПДВ, тобто подавати скорочену декларацію, оскільки за даними річної звітності питома вага частини сільськогосподарської продукції у валовому доході не перевищувала 50%, а тому ним правомірно перенесена сума податкового кредиту з скороченої декларації в загальну бюджетну. Також, просить суд звернути увагу на те, що будь - яких зауважень до загальної податкової декларації з перенесеними даними з скороченої декларації у податкової інспекції не було і нормами законодавства не передбачено подання у таких випадках уточнюючих розрахунків. Щодо донарахованої суми податку 6140 грн., пояснень представники не надали, оскільки вважають недоведеним даний факт актом перевірки. який не містить посилань на первинні документи, у зв’язку з чим не можливо встановити яким чином розрахована дана сума чи з вартості виконаних робіт чи збільшення основних засобів.

2/ № 0000851700/0 визначено податкове зобов’язання за платежем: 4541,22 грн. податку з доходів найманих працівників та 9082,44 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту № 00011/2300/31276026 від 25.04.2006р. стало порушення товариством п. 6.3.2. ст. 6, п. 8.1.1. ст. 8. п. 9.1.1. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі Закон України), а саме: не утримано та не перераховано в доход бюджету з суми 3912 грн. доходів виплачених 508,56 грн. податку; встановлено неправомірне надання працівнику соціальної пільги при його звільненні з підприємства на суму 365,25 грн. та не утримано і не перераховано в доход бюджету 3675,36 грн. податку з доходів виплачених фізичним особам за оренду земельної ділянки (паїв), в результаті чого донараховано податок в сумі 4541,22 грн. та застосовано 9082,44 грн. штрафу на підставі пп. 17.1.9, п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.

В процесі судового розгляду справи , позивач погодився з проведеними нарахуваннями щодо 508,56 грн. та 365,25 грн. податку, проти донарахування 3675,36 грн. податку та застосованих санкцій на підставі п. 9.1.1. ст. 9 Закону України заперечує, посилаючись на не доведення даного факту матеріалами перевірки, оскільки в акті перевірки не відображено по якій сільській раді та з яких фізичних осіб не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів за оренду земельних ділянок (паїв), відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи та договори оренди земельних ділянок, в яких визначається розмір орендної плати і який є підставою для нарахування, виплати, утримання та перерахування до бюджету суми податку. Також, звертає увагу суду на те, що донарахування податку та застосування штрафних санкцій здійснено інспекцією непрямим методом і тільки на підставі показів бухгалтера, а оскільки такий метод проведення перевірки не був вказаний в посвідченні на перевірку, а тому і не міг бути застосований.

В процесі апеляційного оскарження прийнятих інспекцією рішень № 0000842300/0 та № 0000851700/0 від 25.04.2006р., податковою інспекцією за результатами розгляду скарг позивача прийняті податкові повідомлення –рішення № 0000842300/2 та № 0000851700/2 від 10.10.2006р. якими підтверджені підстави та сума визначеного податкового зобов’язання за попереднім рішенням та встановлено новий граничний строк його сплати: 10 –день від дня їх одержання.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”(далі Порядок), шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

1/ Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень № 0000842300/0 та № 0000842300/2 посилається на акт перевірки № 00011/2300/31276026 від 25.04.2006р., який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення підприємцем п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ зазначеного в рішенні, оскільки:

1. відповідно до п. 11.29. ст. 11. Закону про ПДВ, сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію виготовлену на давальницьких умовах із сільськогосподарської сировини, в яких, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній (податковий) період, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства, залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на придбання матеріально –технічних ресурсів виробничого призначення. Встановлення порядку акумуляції та використання зазначених коштів віднесено даною нормою закону до повноважень Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України, на виконання п. 11.29. ст. 11. Закону про ПДВ постановою від 26.02.1999 року № 271 затверджено „Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” (далі Порядок акумуляції коштів), яка застосовується з урахуванням вимог постанови КМ України „Про затвердження Порядку визначення критерію, за яким на сільськогосподарських товаровиробників поширюється спеціальний режим обкладення податком на додану вартість та фіксованим сільськогосподарським податком” від 01.03.2002р. № 233.

Відповідно до п. 4 Порядку акумуляції коштів, с/г товаровиробник за результатами окремого обліку складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності, в установлені законодавством терміни для звітності, подається до органу державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ подається довідка про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період. Визначена сума податкових зобов’язань, відповідно до даної декларації (різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною с/г товаровиробником від покупців та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам), не підлягає сплаті до бюджету, а перераховується відповідно до абз. 2. п. 4. Порядку акумуляції коштів з поточного на окремий рахунок. Для даних цілей, установи банків, на виконання п. 2 постанови КМУ від 26.02.1999 року № 271 відкривають на балансовому рахунку № 2604 „Цільові кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності” окремий аналітичний рахунок у порядку встановленому „Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків затверджена постановою № 492 від 12.11.2003 року . При цьому, у платіжному дорученні на перерахування сум ПДВ в рядку „Призначення платежу” мало бути зазначено: „Відповідно до п. Постанови КМУ від 26.02.99 року № 271 за податок на додану вартість з операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва”. Таким чином, на банки покладено функцію контролю цільового використання с/г підприємствами з даного рахунку коштів для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення, шляхом перевірки оформлення та прийняття до виконання розрахункових документів.

Як випливає з акту перевірки, доказів поданих в процесі розгляду справи, та не заперечується інспекцією, що:

- товариство, згідно п. 5.1. Статуту, довідки Тернопільського обласного управління статистики , включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 31276026, в якій його діяльність, відповідно до Державного класифікатора України затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 01.11.0 –вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва;

- в 2004р. товариство перебувало на спеціальному режимі обкладення податком на додану вартість , як сільськогосподарський товаровиробник за даними попереднього звітного 2003року;

- в період з січня по червень 2006р. товариство, відповідно до Порядку акумуляції коштів, подавало в податкову інспекцію, як сільськогосподарське підприємство скорочені податкові декларації по ПДВ, не маючи на те підстав, оскільки за даними річного звіту 2004 року, обсяг суми виручки від реалізованої сільськогосподарської продукції власного виробництва за вирахуванням ПДВ, що залишається у їх розпорядженні відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, не перевищувала 50% загальної суми валового доходу товариства;

- за даними скорочених декларацій позивачем відповідно до норм Закону про ПДВ сформовано податковий кредит, сума якого станом на червень складала 362866 грн.;

- починаючи з липня 2006р. товариство включило дану суму податкового кредиту в загальну бюджетну податкову декларацію за липень 2005р.і суму коригування податкового кредиту відобразила в Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ, яка зареєстрована в податковій інспекції 22.08.2005р.;

- при подачі податкової декларації за серпень 2005р., у зв’язку з поверненням ТзОВ „Золочівагро” коштів в сумі 1087083,33 грн. в тому числі 217416,67 грн. ПДВ, позивач скоригував податковий кредит (362866 грн. –217416,67 грн. ПДВ), у зв’язку з чим залишалася сума податкового кредиту сформована по скороченій декларації в сумі 145450 грн., з врахуванням якої платник сформував податкові зобов’язання за серпень 2005р.і дана декларація зареєстрована в податковій інспекції 20.09.2005р..

Підтвердженням правомірності дій позивача щодо перенесення з скороченої декларації сум податкового кредиту до загальної декларації є податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2005р., відповідність даних яких, податкова інспекція перевіряє на підставі п. 7. „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість” затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005р. № 213 і в разі встановлення порушень при формуванні податкових зобов’язань на протязі 30 днів проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну). Матеріалами справи встановлено, що податковою інспекцією така перевірка не проводилася ні по даних декларації за липень ні за серпень, тобто не було виявлено фактів суми заниження податкового зобов’язання задекларованого у податкових деклараціях, так як і не встановлено факту неправомірного його формування при подачі скорочених декларацій.

Також, слід зазначити, що податковою інспекцією не наведено жодної норми закону порушеної платником при складанні податкових декларацій та формуванні податкових зобов’язань, що не відповідає Порядку оформлення результатів перевірок, згідно якого в акті повинні зазначатися чіткий зміст фактів порушення податкового законодавства та вказують конкретні пункти, статті порушених норм законодавчих актів (п.п. 1.6., 1.7. порядку).

При таких обставинах, матеріалами перевірки та в процесі розгляду спору, податкова інспекція не довела порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, яка регулює порядок формування податкового кредиту.

Не довела податкова інспекція і неправомірність включення платником в березні 2005р. до податкового кредиту 6140 грн. податку. Посилаючись в акті на порушення платником пп. 7.4.4. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ (дана норма в спірному рішенні не зазначена), яка передбачає відшкодування податків сплачених у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)і не підлягають амортизації, за рахунок інших джерел і які не включаються до складу податкового кредиту, інспекція не довела, які саме суми податку з придбаних матеріальні цінностей, робіт, послуг, безпідставно включені до податкового кредиту, що не дає можливості суду встановити чи відносяться вони до складу валових витрат та чи підлягають амортизації. Доводи інспекції, не підтверджені належними доказами, спростовуються п. 2.2. акту перевірки, згідно якого при перевірці правильності визначення платником валових витрат, порушень не встановлено.

Не підтверджує правомірність вимог податкової інспекції і Експертний висновок Науково –дослідного Експертно –криміналістичного центру № 6/90 від 15.06.2006р., на який вони посилаються як доказ у справі, оскільки відповідно до ст.. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу, при цьому ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а тому давши оцінку висновку, суд встановив, що він не підтверджує факту порушення позивачем норм Закону про ПДВ зазначених в спірному рішенні.

2/ Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000851700/0 та № 0000851700/2 то вимоги позивача не підлягають до задоволення, так як правомірність визначеного зобов’язання підтверджується матеріалами справи, та частково визнанні позивачем щодо нарахованого 873,81 грн. податку та застосованих санкцій, а тому правомірність визнаної суми донарахування судом не доводиться.

Доводи позивача, в частині донарахування 3675,36 грн. податку з доходів виплачених фізичним особам за оренду земельної ділянки (паїв), до уваги не приймаються, так як:

- відповідно до пп. 8.1.1., 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України, на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку (фізичної особи), покладено обов’язок утримувати податок від суми такого доходу та сплачувати його в доход бюджету. Податковим агентом платника податку –орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), відповідно до п. 9.1.1. п. 9.1. ст. 9 Закону України, є орендар.

Позивач не заперечує факту, що він являється орендарем земельних паїв фізичних осіб сіл Підгайці та Піщатинці, та що ним виплачена орендодавцям, а саме відділком що знаходиться в с. Катеринівка, орендна плата. Доказом виплати орендної плати підтверджується платіжними відомостями за жовтень –грудень 2005р., актом перевірки від 18.04.2006р., результати якого відображені в загальному акті комплексної перевірки в п.2.6. у відповідності до Порядку оформлення результатів перевірки, та який підписаний без заперечень посадовими особами товариства.

Доводи позивача щодо того, що з орендодавцями не укладено договорів оренди, а тому відсутня підстава такого нарахування податку, судом відхиляються, оскільки користування землею в Україні є платним, а підставою нарахування податку є фактична виплата орендарям доходу від оренди, що відповідачем доведено первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000842300/0 від 25.04.2006р. та № 0000842300/2 від 10.10.2006р. прийняті Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією в частині застосування до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрій” 151590 грн. податку на додану вартість та 184503 грн. штрафних санкцій.

3.В частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000851700/0 від 25.04.2006р. та № 0000851700/2 від 10.10.2006р. в позові відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя