Постанова № 4396768, 27.04.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2009 р.                     Справа № 2а-14526/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Курбай О.В.,

за участю представника позивача Ліщука А.В.,

представника відповідача Прядун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського фермерськогоо господарства «Мислина» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою до сільськогосподарського фермерського господарства «Мислина»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 3131,82 та пені в сумі 387, 50, а всього 3519, 32 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.2 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідач у рядку 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вказав, що середньооблікова чисельність працюючих за 2007 рік становила 11 чол., з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 0 осіб. Таким чином, норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів становить 1 особу, який відповідач не виконав.

Згідно частини першої статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року відповідач мав самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію сума якої визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Відповідно до частини 2 статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарську санкцію та пеню відповідач самостійно не сплатив.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що знала про те, що у господарстві повинен працювати інвалід, проте, інвалід у них не працював. Протягом 2007 року підриємством подано один звіт про нявність вакансії робочого місця для працевлаштування інваліда до Ковельського міськрайонного центру зайнятості. Більше таких звітів господарство не подавало, оскільки не було такої потреби. Зазначила, що їхне господарство займається виробництвом та переробкою м’ясних продуктів, а тому їм потрібні фізично здорові та сильні працівники, які б володіли певними навичками, пов’язані з їх діяльністю. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається із ч.1 ст.20 вказаного Закону, для підриємств, установ, організацій, у тому числі піприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Згідно п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботадавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п. 3.3. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Відповідач у своєму звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 28.03.2008 року у рядку 03 щодо кількості інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не вказав, що ним створено одне робоче місце на якому повинен працювати інвалід.

Відповідно до частини першої статті 17 закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда і зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача, що складає 3131,82.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму за весь їх строк. Відповідачу нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 387,50 грн.

Відповідно до пункту 2 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 70 від 31 січня 2007 року роботодавці самостійно обчислюють та сплачують суму адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що наступає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць. Сільськогосподарське фермерське господарство «Мислина»самостійно суму адміністративно-господарських санкцій не сплатило.

Оскільки відповідач інваліда у своєму штаті не мав, не повідомив Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність робочого місця на якому повинен працювати інвалід, інформував центр зайнятості про вакантні робочі місця для інвалідів лише один раз протягом 2007 року, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив всіх вищезгаданих заходів щодо обов’язку забезпечення працевлаштування інваліда, а тому позовні вимоги позивача є законними і обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

          Стягнути з сільськогосподарського фермерського господарства «Мислина»( с. Воля Ковельська Ковельського району Волинської області) на користь Держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет Ковельського району, код платежу 50070000, номер рахунку 31211230700156, ідентифікаційний код 21740379, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) адміністративно-господарські санкції в сумі 3131, 82 грн. (три тисячі сто тридцять одну гривню вісімдесят дві копійки) і пеню в сумі 387, 50 грн. (триста вісімдесят сім гривень п’ятдесят копійок), а всього 3519, 32 грн. (три тисячі п’ятсот дев’ятнадцять гривень тридцять дві копійки).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30 квітня 2009 року

Головуючий                               Т.М. Димарчук