Постанова № 4396673, 10.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.09Справа №2а-3223/09/10/0170 17:05 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участюпредставників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Володькін С.А., представник по довіреності №2285/9/10/0 від 04.05.2006 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Гліцинія-2001" - звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000352200/2 від 31.12.2008 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 67515грн.99коп. Заявою від 26 березня 2009 року, що надана у судовому засіданні 27.03.2009 року, позивач уточнив свої вимоги та просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим від 12.03.2009 року №0000352200/3, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на загальну суму 67515грн.99коп. Заявою від 06.04.2009 р., що надійшла до суму 08.04.2009 р., позивач знову уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК від 30.09.2008 року №0000352200/0, від 28.10.2008 року №0000352200/1, від 31.12.2008 року №0000352200/2, від 12.03.2009 року №0000352200/3, якими позивачу визначена сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" на загальну суму 67515грн.99коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ЗАТ «Гліцинія-2001» з нерезидентом Фірма "RTI Holding Gmb" (Австрія) був укладений кредитний договір (з наступними доповненнями), згідно з яким нерезидентом (кредитором) позивачу (позичальнику) надано фінансовий кредит на комерційній основі в сумі 5700000 доларів США з оплатою відсотків за користування кредитом. На виконання вимог зазначеного договору позивач 04.03.2008 р. перерахував Фірмі "RTI Holding Gmb" відсотки в сумі 89130,00 доларів США, що на дату перерахування за курсом НБУ складає 450106грн.49коп., без утримання податку з доходів нерезидентів. Позивач вважає, що неутримання зазначеного податку при нарахуванні та перерахуванні відсотків відповідає вимогам Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, якою передбачено, що відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави будуть оподатковуватися у цій другій Державі; такі відсотки можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають. При цьому позивач посилається на лист Фірми "RTI Holding Gmb" від 17.01.2007 р., згідно з яким нерезидентом було обрано місцем оподаткування відсотків країну свого резидентства Австрію. Однак відповідач під час проведення перевірки (акт №2204/23-1/31683355/122 від 29.09.2008 р.) дійшов висновку, що зазначені проценти на підставі п.«а» п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та ст.11 зазначеної Конвенції повинні оподатковуватися в Україні за ставкою 5% від валової суми процентів, у зв'язку з чим позивачу донарахована сума не утриманого податку та застосовані штрафні санкції. Позивач не згоден з висновком податкового органу та вважає, що він суперечить вимогам статі 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, згідно з якими сторони договору позики можуть самостійно вибирати, де будуть оподатковуватися відсотки з джерелом їх походження з України в Австрії або в Україні. Позивач в обґрунтування своїх вимог також посилається рішення Господарського суду АР Крим від 05.08.2008 року по адміністративній справі №2-16/191-2008А, яким задоволено позов ЗАТ «Гліцинія-2001» до ДПІ у м. Ялта АР Крим та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007 р., що прийняте з аналогічних підстав за тією ж самою угодою з зазначеним нерезидентом. Позивач також зазначив, що дане рішення набрало законної сили після розгляду справи Севастопольським апеляційним адміністративним судом, ухвалою від 17.12.2008 р. якого апеляційну скаргу ДПІ у м. Ялта АР Крим залишено без задоволення, постанову Господарського суду АР Крим без змін.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 27.03.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність донарахування податку на прибуток в зазначеній сумі та застосування штрафних санкцій тим, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення останнім п.«а» п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: при виплаті нерезиденту суми процентів за договором позики позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок на доходи нерезидента. Відповідач вважає, що згідно з пунктом 1 статті 11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно проценти, що перераховані позивачем нерезиденту, повинні оподатковуватися в розмірі 5% від валової суми процентів, оскільки зазначена Конвенція лише зменшує ставку для резидентів Австрії, але не змінює сам порядок оподаткування відсотків. Звільнення від сплати податку на відсотки зазначеною Конвенцією (стаття 23) передбачено лише стосовно позики, що надана, гарантована або застрахована від імені другої Договірної держави уповноваженим на те органом, однак відповідно до вимог угоди, укладеної між позивачем та нерезидентом, зазначена угода не гарантована та не застрахована від імені уповноваженого органу Республіки Австрія. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про те, що нараховані та перераховані позивачем на користь нерезидента відсотки по кредитному договору повинні оподатковуватися податком на доходи нерезидента по ставці 5% від валової суми процентів, у зв'язку з чим було прийняте податкове повідомлення-рішення про донарахування податку та застосування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство “Гліцинія” (код ЄДРПОУ 31683355, юридична адреса: 98658, АР Крим, м. Ялта, поштове відділення Ореанда, пансіонат «Гліцинія», адмін.корпус, каб.№2) зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 21 листопада 2001 року, про що до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України внесено запис 11461200000001224 (а.с.51), що підтверджено довідкою Головного управління статистики в АР Крим від 21.11.2001 р. №09/2-5/2456 (а.с.52), є платником податків і зборів (обовязкових платежів).

Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №2204/23-1/31683355 від 29 вересня 2008 р. (а.с.8-10).

У висновках даного акту (а.с.10, зворотній бік) зазначено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток), що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на доходи з джерелом їх походження з України за 1 квартал 2008 року на суму 22505грн.33коп.

Акт планової документальної перевірки №2204/23-1/31683355 від 29 вересня 2008 р. став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000352200/0 від 30.09.2008 року (а.с.80), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 22505грн.33коп. (з зазначенням назви платежу "податок на прибуток іноземних юридичних осіб"), застосовані штрафні санкції в сумі 45010грн.66коп. на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі Закон №2181), всього на суму 67515грн.99коп.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону №2181.

За результатами розгляду апеляційних скарг позивача Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим, Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим та Державною податковою адміністрацією України згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352200/1 від 28.10.2008 року (а.с.79), №0000352200/2 від 31.12.2008 року (а.с.78) та №0000352200/3 від 12.03.2009 року (а.с.77) по податку на прибуток без зміни нарахованих сум.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

В акті перевірки (а.с.8, зворотній бік а.с.9) відповідачем зазначено, що між позивачем ЗАТ «Гліцинія-2001» - та нерезидентом - Фірма "RTI Holding Gmb" укладено Договір позики №1 від 01.12.2003 року, згідно з яким (з урахуванням наступних доповнень) нерезидент (кредитор) надає позивачу (позичальнику) фінансовий кредит на комерційній основі в загальній сумі 5700000,00 доларів США: перша частина позики складає 1700000,00 доларів США, друга частина позики 4000000,00 доларів США.

Договором передбачено нарахування процентної ставки за користування кредитом:

- на першу частину позики фіксована: 8% річних,

- на другу частину позики плаваюча ставка LIBOR Overnight в доларах США на дату нарахування процентів.

Нарахування відсотків за користування позикою здійснюється в наступному порядку:

- перша частина позики відсотки нараховуються для кожного траншу окремо з дня надання позики до закінчення терміну позики. Сплата відсотків здійснюється в валюті позики за рахунок Позикодавця одночасно з поверненням суми Першої частини позики;

- друга частина позики відсотки нараховуються на суму наданої позики за фактичну кількість днів, на протязі яких здійснювалося користування позикою. День нарахування відсотків є днем повернення другої частини позики. Розрахунок відсотків за користування позикою здійснюється виходячи з фактичної кількості календарних днів у року. Оплата відсотків здійснюється у валюті позики одночасно з поверненням суми другої частини позики.

Представником позивача на підтвердження зазначених обставин під час розгляду справи у суді надано кредитний договір №1 від 01.12.2003 року (а.с.17-18) та реєстраційне свідоцтво Головного управління Національного банку України в Автономній Республіці Крим №215 від 10.12.2003 р. про реєстрацію зазначеного договору (а.с.19). Матеріалами справи підтверджено та представниками сторін не оспорюється реєстрація зазначеного договору та доповнень до нього в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Актом перевірки та платіжним дорученням в іноземній валюті №3 від 04.03.2008 року з відміткою Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с.13) також підтверджено, що 04 березня 2008 року позивач перерахував на користь нерезидента 89130,00 доларів США відсотки за користування позикою, зокрема:

- 88637,25 доларів США за користування першої частиною позики,

- 492,75доларів США за користування другою частиною позики.

Розрахунок перерахованої суми з зазначенням періоду нарахування та суми процентів по кожному траншу по першій і другій частинам позики підтверджено Відомостями про надходження та погашення позики згідно з договором позики №1 від 01.12.2003 року (а.с.43-44) та представником відповідача не оспорюється.

Під час розгляду справи представником позивача надано суду Підтвердження постійного місцезнаходження платника податків згідно з Конвенцією про подвійне оподаткування між Австрією та Україною (а.с.14-16), яке свідчить про те, що Фірма "RTI Holding Gmb" є резидентом Республіки Австрії. Зазначене Підтвердження засвідчене Австрійською податковою Адміністрацією, скріплене круглою печаткою Федерального міністерства іноземних справ та апостилем Федерального Міністерства фінансів Республіки Австрія. Як свідчить акт перевірки (а.с.9, зворотній бік) дане Підтвердження було надано позивачем працівникам відповідача під час проведення перевірки та, як зазначено в акті, «прийнято до уваги дійсною перевіркою».

В матеріалах справи також наявна Довідка від 17.01.2007 року, якою нерезидент повідомив позивача про те, що на підставі п.1 та 2 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно Фірма "RTI Holding Gmb" вибрала країною оподаткування процентів Австрію (а.с.42).

Крім того, зазначені обставини укладення договору, внесення в нього змін, реєстрація договору та змін до нього, перерахування суми нарахованих відсотків за користування позикою, надання Підтвердження постійного місця платника податків - Фірми "RTI Holding Gmb" - згідно з Конвенцією про подвійне оподаткування між Австрією та Україною, направлення нерезидентом на адресу позивача листа про вибір країни оподаткування - підтверджені рішеннями про результати розгляду апеляційних скарг позивача ДПІ у м. Ялта АР Крим (а.с.56-59), Державної податкової адміністрації в АР Крим (а.с.63-67) та Державної податкової адміністрації України (а.с.37-40), не заперечуються та не оспорюються представниками позивача та відповідача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що факт нерезидентства контрагента позивача по угоді - Фірми "RTI Holding Gmb" підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону про прибуток будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерел їх походження з України слід розуміти, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобовязаннями.

Резиденти або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності зобовязані утримати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1. цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п. 13.2. ст. 13 Закону про прибуток).

Пунктом 18.1 статті 18 Закону про прибуток визначено: якщо міжнародними договорами, ратифікованими Верховною радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статей 15, 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договорі України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 19 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованими Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (підписана 16.10.1997, ратифікована 17.03.1999, набула чинності 20.05.1999, далі Конвенція) проценти, що виникають в одній Договірній Державі сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов`язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов`язань (пункт 3 статті 11 Конвенції).

Статтею 11 Конвенції передбачена можливість для сторін договору позики між резидентом України та резидентом Австрії самостійно вибирати, де будуть оподатковуватися відсотки з джерелом їхнього походження з України - в Австрії або в України.

Таким чином, за аналізом змісту статті 19 Закону України "Про систему оподаткування", статті 18 Закону про прибуток порядок оподаткування процентів, отриманих резидентом Австрії з джерелом їхнього походження з України, регламентується винятково нормами Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що відповідно до зазначеної Конвенції сплачені нерезиденту відсотки мають оподатковуватись в Україні. Дійсно п. 2 ст.11 Конвенції передбачає можливість, але не обовязок сплати податку в Україні. Рішення про місце сплати податків повинен приймати сам платник податків - нерезидент. Відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надані докази того, що нерезидентом прийнято рішення про сплату податків за доход (відсотки), отриманий від позивача , в Україні.

В силу викладеного суд, приймаючи до уваги те, що Фірма "RTI Holding Gmb" є нерезидентом, який зареєстрований та розташований в Республіці Австрія, вважає, що відповідно до положень Конвенції, укладеної 16.10.97 р. між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно доход, зокрема, отриманий від позивача, підлягає оподаткуванню в Австрії. За таких обставин суд, керуючись п.18.1 ст.18 Закону про прибуток, приходить до висновку, що виплачені позивачем нерезиденту відсотки за користування кредитом у сумі 89130,00 доларів США не підлягали оподаткуванню у джерела виплати.

На підставі вище визначеного суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог п.«а» п.13.1, п.13.2. ст.13 Закону про прибуток, в результаті чого ним нібито занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 1 квартал 2008 р. в сумі 22505грн.33коп.

Суд також не погоджується з посиланням відповідача в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень на вимоги ст.23 Конвенції, оскільки зазначена стаття не встановлює обов'язковість оподаткування доходу резидента Австрії в Україні. Даною нормою лише передбачений механізм заліку податку, сплаченого резидентом Австрії в Україні при його добровільному бажанню у рахунок погашення податкових зобов'язань в Австрії.

З оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, також вбачається, що відповідачем нараховані штрафні санкції по податку на додану вартість - на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для нарахування відповідачем податкового зобовязання по податку на прибуток та застосування штрафних санкцій відсутні.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 року по адміністративній справі №2-16/191-2008А задоволено позов ЗАТ «Гліцинія-2001» до ДПІ у м. Ялта АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007 р. про визначення податкового зобовязання та штрафних санкцій за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» в сумі 121083грн.18коп. (а.с.20-22). Під час розгляду даної справи Господарським судом АР Крим встановлено, що 01.12.2003 року між ЗАТ «Гліцинія-2001» та нерезидентом Фірмою "RTI Holding Gmb" укладено кредитний договір, що зареєстрований в ГУ НБУ в АР Крим. В перевіреному періоді ЗАТ «Гліцинія-2001» за користування позиковими коштами нерезиденту було сплачено відсотки без утримання та сплати до бюджету податку на доходи нерезидента. Господарським судом АР Крим встановлено, що статус Фірмі "RTI Holding Gmb" як резидента Австрії підтверджено довідкою Федерального міністерства фінансів Австрії. Довідкою, що отримана ЗАТ «Гліцинія-2001» 25.01.2007 р., нерезидент (одержувач доходу) - повідомив, що місцем оподаткування відсотків їм обрано країну його резидента Австрію. На підставі встановлених обставин справи Господарський суд АР Крим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив адміністративний позов. Зазначений висновок також підтверджено ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 р. по справі №22-а-562/08 (а.с.23-26), якою зазначену постанову Господарського суду АР Крим залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Ялта АР Крим без задоволення.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень на постанови Ялтинського міського суду АР Крим від 17.10.2008 року по справі №3-15950/2008 та по справі №3-15949/2008 про притягнення до адміністративної відповідальності голову правління та головного бухгалтера позивача за порушення порядку ведення податкового обліку, яке встановлено під час проведення перевірки та підтверджено актом від 29.09.2008 р. Згідно тексту зазначених постанов (а.с.83, 84) під час проведення перевірки позивача відповідачем було встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за І півріччя 2007 р. на суму 307595,00грн., заниження податку на прибуток в ІІІ кварталі 2007 р. на суму 37518,00грн., заниження податку на доходи нерезидента за 1 квартал 2008 р. на суму 25505,33грн., порушення порядку нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища. В постановах зазначено, що посадові особи позивача свою вину в адміністративному правопорушенні визнали частково.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючі до уваги, що зазначені постанови Ялтинського міського суду АРК про притягнення посадових осіб позивача до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку за 2007 рік, передбаченої ст. 163-1 КпАП Украйни, не встановлюють факту та не підтверджують факту порушення позивачем, як суб'єктом господарювання і юридичною особою, порядку нарахування та отримання податку на доходи нерезидентів в першому кварталі 2008 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для нарахування відповідачем податкового зобовязання по податку на прибуток (за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб") і застосування штрафних санкцій відсутні.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 30.09.2008 року №0000352200/0, від 28.10.2008 року №0000352200/1, від 31.12.2008 року №0000352200/2, від 12.03.2009 року №0000352200/3 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 10 червня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 15 червня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 30.09.2008 року №0000352200/0, від 28.10.2008 року №0000352200/1, від 31.12.2008 року №0000352200/2, від 12.03.2009 року №0000352200/3, прийняті стосовно Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001".

3. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001" (код ЄДРПОУ 31683355, юридична адреса: 98658, АР Крим, м. Ялта, поштове відділення Ореанда, пансіонат «Гліцинія», адмін.корпус, каб.№2) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.