Ухвала суду № 43963928, 07.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 876/6164/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Гуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

13 травня 2014 року управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТзОВ) «Пролісок», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №2 за березень-квітень 2014 року в розмірі 19318 грн. 38 коп.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2014 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, СТзОВ «Пролісок» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не навів доказів на підтвердження факту реорганізації с/с «Пролісок» у СГ ТзОВ «Пролісок».

Крім того, зазначає, що законодавчі положення про відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій в даному випадку не можуть застосовуватися, оскільки ОСОБА_1 ніколи не був найманим працівником відповідача, перебував у трудових відносинах з відповідачем, а отже, відповідач не може компенсувати вищевказані витрати. Вказана особа була учасником колективного підприємства «Пролісок» і трудовий стаж обчислювався на зазначеному підприємстві.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує заборгованість перед УПФ України в Миколаївському районі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень-квітень 2014 року, яка є узгодженою.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Судом першої інстанції встановлено, що СТзОВ «Пролісок» зареєстроване як юридична особа. Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі направлялися поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового направлення на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на березень та квітень 2014 рок.

Вказані суми СТзОВ «Пролісок» добровільно не відшкодовано, а відтак, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 5044, 95 грн.

Так, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Абзацом 4, п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 вказаного Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За змістом пунктів статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно до ч.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон - N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 6.3 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 - разі ліквідації або зміни власника підприємства суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Пенсійному фонду вносять правонаступники.

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Пенсійним органом відповідачу надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Вказані розрахунки отримані відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення. Однак, ним не вживались належні заходи щодо відшкодування вказаних витрат, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд не бере до уваги покликання апелянта на відсутність у справі доказів факту реорганізації с/с «Пролісок» у СГ ТзОВ «Пролісок», а також те, що громадянин ОСОБА_1 ніколи не був найманим працівником відповідача, з огляду на наступне.

На підставі довідки відповідача від 25.11.2013 року №83 встановлено, що СГ ТзОВ «Пролісок» реорганізовано з с/с «Пролісок» 16.02.2000 року, який в свою чергу реорганізовано 22.03.1996 року з ВСГК «Карпати». При реорганізації с/с «Пролісок» у СГ ТзОВ «Пролісок» 16.02.2000 року код ЄДРПОУ не змінював, а залишився незмінним - 23971060.

Згідно довідок, виданих СГ ТзОВ «Пролісок» ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом, що підтверджує його працю найманим працівником у вказаному товаристві.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 813/3473/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Гуляк