Постанова № 43963850, 30.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 1230/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Мікули О.І.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Демчик О.І.,

представника відповідача Олексюка Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби ( тепер Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулося до суду з позовом до Тернопільської ОДПІ Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення № 0006541530 від 03.09.2012 року.

Позивач посилався на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №1558/7/15-30/31729918 від 29.05.2012 року, щодо порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п.п. 4.1.4. «а»п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 9.2. рішення Тернопільської міської ради № 5/33/1 від 30.03.2010 року «Про грошову оцінку земель Тернополя» та п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством ніби то занижено суму сплати орендної плати на 364914,53 грн., суперечать чинному законодавству.

Протягом періоду, який підлягав перевірці, позивач здійснював обчислення орендної плати за земельні ділянки на основі укладених договорів оренди з Тернопільською міською радою від 28.09.2007 року та від 11.02.2009 року. При цьому, позивачем здійснено обчислення орендної плати за земельні ділянки відповідно до ст. 21 Закону України «По оренду землі» з врахуванням індексів інфляції та коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельних ділянок. Суми орендної плати відображено у деклараціях з плати за землю, які були подані до податкового органу з врахуванням коефіцієнтів індексації, що діяли в роках, за які проводилась невиїзна позапланова документальна перевірка.

Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Концерн Галнафтогаз», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про повне задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує змістом позовної заяви.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу підхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що Тернопільською об'єднаною ДПІ Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення та справляння орендної плати за землю ПАТ «Концерн Галнафтогаз» за період з 01.06.2010 року по 31.03.2012 року». За результатами проведеної перевірки складено акт № 1558/7/15-30/31729918 від 29.05.2012 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п.п. 4.1.4. «а»п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 9.2. рішення Тернопільської міської ради № 5/33/1 від 30.03.2010 року «Про грошову оцінку земель Тернополя» та п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено суму сплати орендної плати за червень-грудень 2012 року на 364914,53 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0006541530 від 3.09.2012 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб по актах перевірок, усього на 438216,93 грн., в тому числі за основним платежем -364914,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -73302,40 грн.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплата орендної плати за землю орендарем має здійснюватися з урахуванням діючого коефіцієнту індексації грошової оцінки землі. А тому, зміна коефіцієнту індексації грошової оцінки землі має наслідком автоматичну зміну розміру орендної плати.

З такою позицією суду колегія суддів суду апеляційної інстанції погодитися не може.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XIІ «Про плату за землю» (далі - Закон № 2535-XIІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону № 2535-XIІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону № 161-XIV зі змінами, внесеними Законом № 309-VI, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договорів оренди землі, укладених позивачем із міською радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 26 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону № 2535-XIІ законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону № 2535-XIІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21 Закону № 161-XIV, статті 30 Закону № 2535-XIІ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Так в рішенні від 11червня 2013 року в аналогічній справі колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погодилась з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року в справі №2а-8575/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якої позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0006541530 від 3.09.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.І. Мікула