Постанова № 43963543, 29.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29 квітня 2015 року Справа № 903/1/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. , судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С.,

за участю представників сторін:

Позивача - не з’явився;

Відповідача - не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" на рішення господарського суду Волинської області від 11.03.15 р. у справі №903/1/15

за позовом комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (м.Дніпропетровськ)

до спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" (Волинська область, м.Луцьк)

про стягнення 257 434, 03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.03.2015 р. у справі №903/1/15 (суддя Кравчук А.М.) задоволено частково позов комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" про стягнення 257 434, 03 грн. (арк..справи 195-199).

Стягнуто з спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" на користь комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради : 222 005 грн. 77 коп. - основного боргу згідно договору №508 від 01.02.2011 р., 7 385 грн. 70 коп. - пені, 8 096 грн. 05 коп. - 3% річних, 45 542 грн. 82 коп. - інфляційних втрат, 5 660 грн. 60 коп. - в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього 288 690 грн. 94 коп. У позові на суму 6 600 грн. 06 коп. відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, однак позивачем здійснено помилку в розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому позов підлягає частковому задоволенню. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - спільне українсько-швейцарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" подав через господарський суд Волинської області апеляційну скаргу (арк.справи 205-208).

В скарзі апелянт зазначає, що позивач, всупереч умовам договору не надав відповідачу належним чином оформлені та підписані відповідною особою оригінали рахунків та актів здачі-приймання теплової енергії за Договором №508 від 01.02.2011 р., а тому у відповідача відсутні правові підстави сплачувати грошові кошти за постачання теплової енергії.

Висновки суду про отримання рахунків відповідачем, що підтверджується реєстрами вважає безпідставними, оскільки останні не підтверджені відповідними доказами, судом також не досліджено ким здійснені відповідні написи та чи мала особа право підписувати ці документи.

Крім того судом не дана належна оцінка здійснених відповідачем платежів у січні-лютому 2015 р. за Договором №508 від 01.02.2011 р. на загальну суму 34928,90 грн.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на норми ст.129 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.207, 525, 526, 530, 538, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 93 ГПК України.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Волинської області по справі 903/1/15 від 11.03.2015р., прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог до спільного українсько-швейцарського товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р. апеляційну скаргу українсько-швейцарського підприємства ТОВ "Луцькенергоком" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 204).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 29.04.2015р. представники сторін не з’явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду скарги сторони повідомлені у встановленому законом порядку (арк.справи 218, 219).

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст.102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.02.2011р. комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (теплопостачальне підприємство) та спільне українсько-швейцарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №508 (арк.справи 25-28), згідно п.2.1 якого теплопостачальне підприємство бере на себе зобов’язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов’язується одержувати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами), в терміни та на умовах, передбаченими договором.

Відповідно п.3.2 договору, обсяг теплової енергії для потреб визначений додатком №1, визначається розрахунковим способом з використанням "Норм та вказівок", є динамічною величиною, яка змінюється під впливом температурних показників та інших суттєвих факторів, які сторони в момент укладення договору не в змозі передбачити. Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку № 3 до договору (п.3.3).

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування (п.3.4).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що зміна обсягів теплової енергії, визначених додатком №1, здійснюється на підставі письмового звернення споживача, при наданні останнім документального підтвердження необхідності таких змін та оформляється додатковою угодою.

До 10 числа місяця, наступного за розрахунковим отримати від позивача рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу позивача. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним позивачем обсягом поставленої теплової енергії, відповідач зобов'язаний направити на адресу позивача мотивоване заперечення (з контрразрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю позивача) в письмовому вигляді протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього Договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з позивачем (п.п. 4.2.2, 4.2.4).

Теплопостачальне підприємство, відповідно п.п.5.2.3 договору, зобов'язане при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти відповідача про це письмово з доданням проекту відповідної додаткової угоди до договору.

Як встановлено п.п.6.6-6.10 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку № 3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердження відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії. Споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити авансовий платіж у розмірі 80% вартості теплової енергії за розрахунковий період, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується. Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію впродовж 5 календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов'язане направити його споживачу не пізніше 10 календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів. Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою вважати такий акт за відповідний розрахунковий період підписаний з боку споживача.

Згідно п.п.7.1, 7.2 договору, тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором, затверджені рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.05.09р. за №1345, який складає 744,50 грн. за 1 Гкал теплової енергії.

Пунктом 9.4.4 встановлено, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором відповідач, на вимогу позивача, зобов'язаний виплатити йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.п.11.1, 11.2 цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 01.02.2014р., а в числі проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, кількість пролонгацій необмежена.

Зміна або припинення цього договору вчинюється у письмовій формі, та будуть дійсними лише, якщо оформлені в письмовій формі, належним чином, підписані уповноваженими представниками обох сторін. У разі зміни або припинення договору зобов'язання сторін за ним здійснюються або припиняються з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди про їх зміну або припинення уповноваженими представниками обох сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку сплати за спожиту теплову енергію. Зміни та доповнення, додатки, додаткові угоди до цього договору є невід'ємною частиною договору, мають юридичну силу, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін (п.п. 12.1, 12.2, 12.4).

Пунктом 13.3 договору сторони, керуючись ст.259 ЦК України, за взаємною згодою, збільшили загальний строк позовної давності до 5 років щодо прав та обов'язків, набутих сторонами за цим договором.

05.10.2011р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №508 від 01.02.2011 року згідно якої змінено тариф для розрахунків за договором: теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) 890,26 грн. за 1 гкал (без ПДВ), 1068,31 за 1 гкал (з ПДВ) (арк.справи 138).

22.01.2014р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №508 від 01.02.2011р. згідно якої змінено тариф для розрахунків за договором: теплова енергія для потреб інших споживачі (крім населення) 751,74 грн./гкал (без ПДВ), 902,09 грн./гкал (з ПДВ) (арк.справи 146).

31.07.2014р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №508 від 01.02.2011р. згідно якої змінено тариф для розрахунків за договором: теплова енергія для потреб інших споживачі (крім населення) 1045,91 грн./гкал (без ПДВ), 1255,09 грн./гкал (з ПДВ) (арк.справи 149).

11.12.2014р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №508 від 01.02.2011р., згідно якої до п.п.7.1, 7.2 договору викладені в наступній редакції: тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28.11.2014р. №649.

Тариф для розрахунків, з врахуванням вимог ст.20 ЗУ "Про теплопостачання" за цим договором складає: для потреб інших споживачів (крім населення) - 1238,94 грн./гкал (без ПДВ), 1486,73 грн./гкал (з ПДВ) (арк.справи 151).

Вищевказані додаткові угоди підписані сторонами, скріплені їх печатками, отримані відповідачем, що підтверджується листами позивача (арк.справи 136-137, 140-142, 145, 147-148, 150, ).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору про постачання теплової енергії №508 від 01.02.2011 року.

Апелянт, посилаючись на передбачену договором умову здійснення розрахунків - виставлення рахунків, на ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, вважає, що у нього відсутнє зобов’язання щодо оплати наданих послуг, оскільки позивач не надав належним чином оформлені та підписані відповідною особою оригінали рахунків та актів здачі-приймання теплової енергії.

Посилання відповідача на порушення позивачем на зазначені норми є необгрунтованим, оскільки, як вже було відмічено судом першої інстанції, рахунки підписані уповноваженою особою позивача та скріплені печаткою ПАТ "Теплоенерго", акти здачі-приймання теплової енергії представниками обох сторін та скріплені їх печатками (арк.справи 101-117).

Зі змісту пунктів 4.2.2, 6.6 - 6.10 договору №508 від 01.02.2011 р. про постачання теплової енергії вбачається, що відповідач взяв на себе обов'язок самостійно отримувати рахунки та акти здачі-приймання теплової енергії від позивача та оплачувати отримані послуги у встановлені договором строки.

Отримання відповідачем рахунків та актів виконаних робіт підтверджується реєстрами виставленнях рахунків (арк.справи 55-67).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач за період з січня 2013 року по лютий 2015 року надав послуги відповідачу на загальну суму 316458 грн. 94 коп., що стверджується виставленими позивачем рахунками, актами здачі-приймання теплової енергії за договору № 508 від 01.02.2011 року, реєстром виставлених рахунків за період з січня 2013 року по листопад 2014 року, податковими накладними, розрахунком основної суми заборгованості станом на 23.02.2015 року (арк.справи 8, 29-80).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково на суму 94453 грн. 17 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (арк.справи 11-24) у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 222 005 грн. 77 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п.9.4.4 договору №508 від 01.02.2011р. боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 8 495 грн. 30 коп. 3% річних.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача та розрахунок, здійснений місцевим господарським судом, погоджується з останнім, враховуючи строки виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті наданих послуг, п.6.8 договору № 508 від 01.02.2011р., та вважає підставними 3% річних в сумі 8 096 грн. 05 коп., нарахованих за період: рахунок № 177 на суму 33 060 грн. 52 коп., за період з 12.02.2013 року по 28.05.2013 року - 87 грн. 12 коп.; рахунок № 177 на суму 23 060 грн. 52 коп., за період з 30.05.2013 року по 23.02.2015 року - 1 203 грн. 57 коп.; рахунок № 1058 на суму 26 951 грн. 59 коп., за період з 12.03.2013 року по 23.02.2015 року - 1 581 грн. 65 коп.; рахунок № 1896 на суму 26 962 грн. 49 коп., за період з 15.04.2013 року по 23.02.2015 року - 1 506 грн. 94 коп.; рахунок № 2877 на суму 1 493 грн. 08 коп., за період з 22.04.2013 року по 16.05.2014 року - 44 грн. 79 коп..;- рахунок № 8573 на суму 13 721 грн. 18 коп., за період з 21.11.2013 року по 23.02.2015 року - 518 грн. 77 коп.; рахунок № 9477 на суму 20 339 грн. 70 коп., за період з 11.12.2013 року по 23.02.2015 року - 735 грн. 57 коп.;- рахунок №10416 на суму 32 527 грн. 32 коп., за період з 16.01.2013 року по 23.02.2015 року - 1 080 грн. 09 коп.; рахунок № 548 на суму 31 550 грн. 98 коп., за період з 16.02.2013 року по 23.02.2015 року - 952 грн. 45 коп.; рахунок № 1204 на суму 24 808 грн. 24 коп., за період з 12.03.2013 року по 09.06.2014 року - 73 грн. 97 коп.; рахунок № 1204 на суму 14 808 грн. 24 коп., за період з 11.06.2014 року по 08.12.2014 року - 220 грн. 30 коп.; рахунок № 3055 на суму 5 609 грн. 34 коп., за період з 13.05.2014 року по 29.07.2014 року - 35 грн. 96 коп.; рахунок № 8173 на суму 7 965 грн. 31 коп., за період з 17.11.2014 року по 03.12.2014 року - 11 грн. 13 коп.; рахунок № 9031 на суму 29 028 грн. 90 коп., за період з 22.12.2014 року по 19.01.2015 року - 34 грн. 52 коп.; рахунок № 9031 на суму 14 028 грн. 90 коп., за період з 21.01.2015 року по 28.01.2015 року - 9 грн. 22 коп.

Колегія суддів погоджується про безпідставність нарахування позивачем 3% річних згідно рахунку №2115 від 31.03.2014 року на суму 66 грн. 45 коп., оскільки датою отримання відповідачем рахунку є 07.07.2014 року (реєстр виставлених рахунків за березень 2014 року, арк.справи 64), в той час як погашення боргу за рахунком №2115 здійснено 05.06.2014р. Фактичну дату отримання рахунку позивачем не доведено.

Крім того, позивач посилаючись на рахунок №9981 від грудня 2014 року нараховує 134 грн. 89 коп. 3% річних. Проте, даний рахунок, реєстр виставлених рахунків за грудень 2014 року, з якого вбачалася б дата отримання даного рахунку, позивачем не додані, що позбавляє можливості здійснити перерахунок заявленої суми.

Тому, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду Волинської області про відмову у позові на суму 399 грн. 25 коп. 3% річних у зв'язку з помилкою в нарахуванні.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 49081 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача та розрахунок, здійснений місцевим господарським судом, колегія суддів погоджується з останнім. Оскільки, враховуючи строки виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті наданих послуг, п.6.8 договору №508 від 01.02.2011р., індекс дефляції, вважає підставними 45542 грн. 82 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період: рахунок №177 на суму 33 060 грн. 52 коп., за період з 12.02.2013 року по 28.05.2013 року - -0,03 грн.; рахунок №177 на суму 23 060 грн. 52 коп., за період з 30.05.2013 року по 23.02.2015 року - 5562 грн. 81 коп.; рахунок №1058 на суму 26 951 грн. 59 коп., за період з 12.03.2013 року по 23.02.2015 року - 6 534 грн. 93 коп.; рахунок №1896 на суму 26 962 грн. 49 коп., за період з 15.04.2013 року по 23.02.2015 року - 6 537 грн. 57 коп.; рахунок №2877 на суму 1 493 грн. 08 коп., за період з 22.04.2013 року по 16.05.2014 року - 0 грн. 00 коп.; рахунок №8573 на суму 13 721 грн. 18 коп., за період з 21.11.2013 року по 23.02.2015 року - 3 447 грн. 16 коп.; рахунок №9477 на суму 20 339 грн. 70 коп., за період з 11.12.2013 року по 23.02.2015 року - 5 008 грн. 53 коп.; рахунок № 10416 на суму 32 527 грн. 32 коп., за період з 16.01.2013 року по 23.02.2015 року - 7 928 грн. 75 коп.; рахунок № 548 на суму 31 550 грн. 98 коп., за період з 16.02.2013 року по 23.02.2015 року - 7 417 грн. 59 коп.; рахунок № 1204 на суму 24 808 грн. 24 коп., за період з 12.03.2013 року по 09.06.2014 року - 969 грн. 39 коп.; рахунок № 1204 на суму 14 808 грн. 24 коп., за період з 11.06.2014 року по 08.12.2014 року - 1 443 грн. 83 коп.; рахунок № 3055 на суму 5 609 грн. 34 коп., за період з 13.05.2014 року по 29.07.2014 року - 242 грн. 29 коп.; рахунок №8173 на суму 7 965 грн. 31 коп., за період з 17.11.2014 року по 03.12.2014 року - 0 грн. 00 коп.; рахунок № 9031 на суму 29 028 грн. 90 коп., за період з 22.12.2014 року по 19.01.2015 року - 450 грн. 00 коп.; рахунок № 9031 на суму 14 028 грн. 90 коп., за період з 21.01.2015 року по 28.01.2015 року - 0 грн. 00 коп..

Нарахування позивачем інфляційних втрат згідно рахунку № 2115 від 31.03.2014р. на суму 1123 грн. 43 коп. є безпідставним, оскільки датою отримання відповідачем рахунку є 07.07.2014 року (реєстр виставлених рахунків за березень 2014 року, арк.справи 64), в той час як погашення боргу за рахунком № 2115 здійснено 05.06.2014 року, фактичну дату отримання рахунку позивач не довів.

Зважаючи на зазначене, у позові на суму 3 538 грн. 78 коп. інфляційних втрат у зв'язку з помилкою в нарахуванні відмовлено правомірно.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як передбачено ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п.9.4.4 Договору в разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за цим договором відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити йому пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню в сумі 10047 грн. 73 коп.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, колегія суддів погоджується про підставність 7385 грн. 70 коп. пені, враховуючи строки виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті наданих послуг, п.6.8 договору № 508 від 01.02.2011 року, нарахованих за період: рахунок № 10416 на суму 32 527 грн. 32 коп., за період з 16.01.2013 року по 15.07.2014 року - 2 583 грн. 47 коп.; рахунок № 548 на суму 31 151 грн. 00 коп., за період з 16.02.2013 року по 16.08.2014 року - 2 770 грн. 30 коп.; рахунок № 1204 на суму 24 808 грн. 24 коп., за період з 12.03.2013 року по 09.06.2014 року - 414 грн. 25 коп.; рахунок № 1204 на суму 14 808 грн. 24 коп., за період з 11.06.2014 року по 12.09.2014 року - 865 грн. 77 коп.; рахунок № 3055 на суму 5 609 грн. 34 коп., за період з 13.05.2014 року по 29.07.2014 року - 239 грн. 74 коп.; рахунок № 8173 на суму 7 965 грн. 31 коп., за період з 17.11.2014 року по 03.12.2014 року - 103 грн. 88 коп.; рахунок № 9031 на суму 29 028 грн. 90 коп., за період з 22.12.2014 року по 19.01.2015 року - 322 грн. 19 коп.; рахунок № 9031 на суму 14 028 грн. 90 коп., за період з 21.01.2015 року по 28.01.2015 року - 86 грн. 10 коп.

Нарахування позивачем пені згідно рахунку № 2115 від 31.03.2014 року на суму 412 грн. 78 коп. є безпідставним, оскільки датою отримання відповідачем рахунку є 07.07.2014 року (реєстр виставлених рахунків за березень 2014 року, арк.справи 64), в той час як погашення боргу за рахунком № 2115 здійснено 05.06.2014 року, фактичну дату отримання рахунку позивач не довів. Крім того, позивач посилаючись на рахунок №9981 від грудня 2014 року нараховує пеню в сумі 1297 грн. 59 коп. Проте, даний рахунок, реєстр виставлених рахунків за грудень 2014 року, з якого вбачалося б дата отримання даного рахунку, позивачем не додані, що позбавляє можливості здійснити перерахунок заявленої суми.

Тому, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що у позові на суму 2 662 грн. 03 коп. пені слід відмовити у зв'язку з помилкою в нарахуванні.

Твердження скаржника, що судом не дана належна оцінка здійснених відповідачем платежів у січні-лютому 2015 р. за Договором №508 від 01.02.2011 р. на загальну суму 34928,90 грн. спростовується матеріалами справи, оскільки платежі, здійснені відповідно до платіжних доручень №604 від 20.01.2015р. на суму 15000 грн. та №620 від 29.01.2015р. на суму 14028,90 грн., враховано як в розрахунках позивача, так і в перерахунку суду. З платіжного доручення №646 від 18.02.2015р. на суму 5900,00 грн. вбачається, що оплату здыйснено на розрахунковий рахунок, який не відповідає обумовленому в договорі та рахунках, виставлених відповідачу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" на рішення господарського суду Волинської області від 11.03.15 р. у справі № 903/1/15 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.