Постанова № 43963519, 27.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа № 917/2080/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І. В.

секретар судового засідання Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Полтава (вх.№1925 П/3)

на рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.15 р. у справі № 917/2080/14

за позовом Дочірнього Підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 52 013,47 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.01.15 р. по справі № 917/2080/14 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" 38316,10 грн. основного боргу, 5526,97 грн. пені, 916,44 грн. 3% річних, 5117,71 грн. інфляційних, 1419,97 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.15 р. по справі № 917/2080/14 за позовом Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та в задоволенні позовних вимог відмовити. Також просить стягнути з позивача судовий збір в розмірі 913,00 грн. та витрат на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

В обґрунтування викладених вимог відповідач вказує на те, що позивач, як туроператор, порушив строк прийняття пропозиції, який передбачений п. 4.6 договору, що є у відповідності до ч. 1 ст. 645 ЦК України, підставою для звільнення відповідача - турагента, від зобов'язань, які він взяв на себе, направляючи позивачу листа бронювання. При цьому, відповідач зазначає, що позивач не надав копії заявок бронювань № 113827 від 27.07.2013 та № 113830 від 27.07.2013, які є доказом виникнення зобов'язань по бронюванню туру між відповідачем та позивачем, а також посилається на те, що туристична послуга не надавалась ні відповідачем, ні позивачем і жодних документів від туристів позивачу не передавалося.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

27.04.2015 відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу без участі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Також, відповідач повідомив про те, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами в судовому засіданні 27.04.2015.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2013 року між позивачем - ДП "А.Е.Т. Джоін ап!" (надалі - туроператор) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - турагент) було укладено Агентський договір № 3585 (далі - Договір), відповідно до умов якого турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення Договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, що визначені договором, із забезпечення надання туроператором турпродукту.

Згідно з п. 3.1.1. договору туроператор зобов'язався оформляти та видавати турагенту у порядку, передбаченому цим договором, завірені печаткою (в тому числі електронним підписом та печаткою) туроператора документи (ваучери (путівки), страхові поліси, проїзні документи) на кожну групу туристів (туриста), обов'язок по наданню яких покладений на туроператора.

За пунктом 3.3.1. Договору турагент зобов'язався реалізувати заброньований турпродукт туристу від імені, під контролем та в інтересах Туроператора.

Згідно п. 3.3.4. Договору турагент зобов'язується своєчасно подавати туроператору замовлення на бронювання туристичних послуг, замовлених туристами.

Згідно умов договору, туроператор створює туристичний продукт та надає пакет документів, що підтверджує право туристів на отримання даних послуг (ваучери (путівки), страхові поліси, проїзні документи), а турагент, в свою чергу, реалізовує турпродукт (а саме, комплекс послуг по розміщенню, перевезенню, харчуванню туриста) шляхом укладання договору з туристом про надання туристичних послуг.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання умов договору відповідач 27.07.2013р. забронював туристичні продукти у позивача за номерами замовлень 113830 (далі - замовлення 1) та 113827 (далі - замовлення 2). Відповідно до замовлення 1, відповідач забронював туристичний продукт для туристів ОСОБА_3, ОСОБА_4 до складу якого входило перебування в Греції, авіа переліт за напрямком Київ- Салоники-Київ, проживання в готелі XENIOS PORT MARINA - (3* Кассандра) з 23.08.2013-30.08.2013, розміщення: 2AD, послуги харчування AI та додаткові послуги (груповий трансфер Аеропорт - готель Аеропорт, страхування, візова підтримка). Згідно із замовленням-2 відповідач забронював туристичний продукт для туристів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до складу якого входило перебування в Греції, авіа переліт за напрямком Київ- Салоники-Київ, проживання в готелі XENIOS PORT MARINA - (3* Кассандра) з 23.08.2013-10.09.2013, розміщення: 2AD+1СНD, послуги харчування AI та додаткові послуги (груповий трансфер Аеропорт - готель Аеропорт, страхування, візова підтримка), (а.с.115-116).

Як зазначає позивач, у зв'язку з цим він виставив відповідачу рахунки за замовленням 1 від 08.08.2013 на суму 12443,40 грн. та за замовленням 2 від 08.08.2013 на суму 25872,70 грн. на оплату вказаних туристичних послуг. Замовлення 1 та замовлення 2 було підтверджено позивачем 8 серпня 2013 року, що підтверджується копіями підтверджень від 8 серпня 2013 року витягом системи "Jоіn Uр Оnlіnе" (а.с.23-24, 115, 116, 55-57). Виконання туроператором договірних зобов'язань позивач підтверджує завіреними копіями ваучерів по замовленню туристичного продукту № 113827 та № 113830 (а.с.25-26).

Таким чином, позивач, посилаючись на умови п. 5.1, 5.1.1, 5.1.2 договору, вважає, що у відповідача з 08.08.2013 виник обов'язок зі сплати туристичного продукту за вказаними замовленнями, які не були оплачені відповідачем в установлений договором строк.

Вказані обставини стали підставою звернення відповідача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 38316,10 грн. суми основного боргу за агентським договором № 3585 від 24.01.2013р., а також пені в розмірі 7263,26 грн., 5117,71 грн. - інфляційних, 1316,40 грн. - 3 % річних, нарахованих в зв'язку порушенням відповідачем грошового зобов'язання.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. При цьому, обставини щодо здійснення позивачем простроченого підтвердження замовлення турпродукту, згідно договору, суд вважав такими, що не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань з оплати замовлення, оскільки підставою для звільнення від оплати замовлення є своєчасна ануляція або відмовлення від замовленого тур продукту згідно з умовами п. 6.2.3 договору.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду належних доказів направлення позивачеві відмови (ануляції) від замовленого туристичного продукту, свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати туристичних послуг не виконав, рахунок за замовлений турпродукт в сумі 38316,10 грн. не оплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті турпродукта в сумі 38316,10 грн. визнана судом першої інстанції обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, зважаючи на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, умови пункту 6.2.2. договору, яким сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по оплаті турпродукта, турагент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню в розмірі 1% від вартості туристичного продукту, за кожен день прострочки, суд першої інстанції, після проведення власного перерахунку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо заявленої пені, стягнувши з відповідача за період з 14.12.2013 по 01.10.2014р. суму пені в розмірі 5526,97 грн.

Крім того, керуючись ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції визнав правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 916,44 грн. 3% річних, 5117,71 грн. інфляційних.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки висновки суду щодо задоволення позовних вимог ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, судом не з'ясована правова природа агентського договору, не застосовані відповідні норми матеріального права до спірних правовідносин, не досліджено належним чином умови укладеного між сторонами договору, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а прийняв їх як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, що призвело до неправомірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 24.01.2013 року між ДП "А.Е.Т. Джоін ап!" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Агентський договір № 3585, за умовами якого турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, що визначені договором, із забезпечення надання туроператором турпродукту.

Пунктом 3.3.1., 3.3.4. договору передбачено, що турагент зобов'язаний реалізувати заброньований турпродукт туристу від імені, під контролем та в інтересах туроператора. Турагент зобов'язується своєчасно подавати туроператору лист бронювання туристичних послуг, замовлених туристами.

Відповідно до пункту 5.1. договору турагент здійснює повну оплату замовленого турагентом турпродукту відповідно до виставленого туроператором рахунку в розмірі ціни турпродукту, встановленої в наданих турагенту прайсах (або в прайсах, розміщених на сайті туроператора).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 27.07.2013 забронював туристичні продукти у позивача за замовленням № 113830 (замовлення 1) для туристів ОСОБА_3, ОСОБА_4 до складу якого входило перебування в Греції, авіа переліт за напрямком Київ- Салоники-Київ, проживання в готелі XENIOS PORT MARINA - (3* Кассандра) з 23.08.2013-30.08.2013, розміщення: 2AD, послуги харчування AI та додаткові послуги (груповий трансфер Аеропорт - готель Аеропорт, страхування, візова підтримка).

Також, відповідач 27.07.2013 забронював у позивача туристичні продукти за замовленням № 113827 (замовлення 2) для туристів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до складу якого входило перебування в Греції, авіа переліт за напрямком Київ- Салоники-Київ, проживання в готелі XENIOS PORT MARINA - (3* Кассандра) з 23.08.2013-10.09.2013, розміщення: 2AD+1СНD, послуги харчування AI та додаткові послуги (груповий трансфер Аеропорт - готель Аеропорт, страхування, візова підтримка), (а.с.115-116).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату туристичних послуг від 08.08.2013р. № 113827 на суму 25872,70грн., та № 113830 на суму 12443,40грн.(а.с. 27-28).

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, не сплатив вартість туристичного продукту, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач посилається на відсутність підстав для оплати виставлених позивачем рахунків, оскільки підтвердження замовлення від позивача у встановлений договором строк він не отримував, та послуги позивачем не надавались.

Частинами першою та другою статті 297 Господарського кодексу України передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Пунктами 4.2., 4.4., 4.5. агентського договору передбачено, що за умовами даного договору, Турагент, після погодження із туристом істотних умов договору про туристичне обслуговування, заповнює Лист бронювання (встановленого туроператором) у двох екземплярах. Лист бронювання в даному випадку вважається офертою. Після належного оформлення листа бронювання, турагент направляє його засобами електронного, факсимільного чи поштового зв'язку або оформлює його в системі он-лайн бронювання на сайті туроператора.

Відповідно до пункту 4.6. договору, у разі можливості задоволення всіх істотних умов турагента, туроператор (не пізніше ніж на п'ятий день з дати отримання листа бронювання) направляє засобами електронного, факсимільного чи поштового зв'язку турагенту підтвердження замовлення, що в даному випадку є акцептом, тобто підтвердженням бажання укласти договір. Також акцептом в даному випадку може бути виставлений туроператором рахунок на сплату відповідних послуг турагентом. Підтвердження замовлення також може бути оформлено Ттроператором на сайті туроператора в системі он-лайн бронювання.

Відповідно до статей 640, 643 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Як вже зазначалося, положення агентського договору передбачають оферту з конкретним строком для надання відповіді - п'ять днів (пункт 4.6. агентського договору).

Тобто, момент укладення договору пов'язаний з моментом одержання оферентом відповіді про прийняття його пропозиції укласти договір на запропонованих умовах.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 645 ЦК України, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Проте, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів надсилання на адресу відповідача підтвердження оферти в передбачений агентським договором строк, ані засобами поштового, ані факсимільного, ані електронного зв'язку, ані в системі он-лайн бронювання.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 27.07.2013 відповідач - турагент направив лист бронювання позивачу - туроператору, а погодження отримав лише 08.08.2013, тобто через 12 днів після направлення оферти.

Отже, колегія суддів констатує, що позивач не вчинив дій для укладення договору протягом встановленого строку (протягом п'яти днів), не надіслав підтвердження замовлення на адресу відповідача в передбачений агентським договором спосіб.

Враховуючи положення статей 640, 643 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що оферта відповідача є такою, що не акцептована позивачем, а договір про надання туристичних послуг за замовленнями відповідача туристичних продуктів № 113827 та № 113830 є неукладеним та не породжує для сторін прав та обов'язків.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладені в постанові від 24.12.2014 у справі № 910/11750/14.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 4.8 договору лише після фактичного отримання турагентом підтвердження замовлення турагент має право на укладання договору з туристом на туристичне обслуговування. Але в зв'язку з тим, що підтвердження відповідачем - турагентом не було отримано в визначені договором терміни, договір на туристичне обслуговування між відповідачем - тур агентом та туристом не укладався, а отже послуги по наданню туристичного продукту позивача - туроператора для туристів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не здійснювалися.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач або зазначені туристи скористалися замовленнями № 113827 та № 113830, або те, що позивачем були понесені будь-які витрати, пов'язані з виконанням даних замовлень на загальну суму 38316,10 грн.

Надані позивачем документи, а саме: ваучери по замовленню туристичного продукту № 113827 та № 113830, рахунки № 113827 та № 113830 не можуть вважатися належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, оскільки вказані документи не підтверджують фактичного надання позивачем послуг за договором, тоді як п. 3.1.3 договору вимагає обов'язок туроператора своєчасно акцептувати замовлення тур агента.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом ч. 1 ст. 297 ЦК України правова природа агентського договору полягає в наданні комерційним агентом послуг другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

В даному випадку послуги позивачем надані не були, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано позивачем, тому обов'язку по оплаті виставлених позивачем рахунків на суму 38316,10 грн. у відповідача не виникло.

З огляду на необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 38316,10 грн., позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 5526,97 грн. 916,44 грн. 3% річних, 5117,71 грн. інфляційних також задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах та документах, які не можуть бути належними доказами по справі, що спростовується вищевказаним. В зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується заявлених відповідачем вимог про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн., колегія суддів відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як зазначено в п. 4 рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013, держава гарантує юридичній особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому, у відповідності до ст. 33 ГПК України відповідач повинен підтвердити документально понесені витрати на послуги адвоката, які пов'язані з даним господарським спором.

Так, до матеріалів справи позивачем додано договір про надання юридичних послуг від 03.02.2015, укладений між ОСОБА_1 (замовником) та ФОП ОСОБА_2 та додаткову угоду № 1 до даного договору.

Отже, статус особи, з якою укладено договір про надання юридичних послуг, як адвоката, не підтверджений матеріалами справи.

Також, з наданих відповідачем документів не вбачається ані переліку правової допомоги, яка надається виконавцем за договором, ані здійснення представництва інтересів замовника в даній справі, ані виготовлення процесуальних документів. Також, в матеріалах справи відсутній платіжні документи на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката в сумі в розмірі 3000,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі в розмірі 3000,00 грн., оскільки відповідачем не доведено, що витрати за договором та додатковою угодою до нього від 03.02.2015, на які посилається відповідач, надавались саме за послуги адвоката, матеріалами справи не підтверджена їх пов'язаність з розглядом даної справи в господарському суді, а також документально не обґрунтований розмір понесених витрат на правову допомогу.

З урахуванням викладеного колегія суддів відмовляє відповідачу в задоволенні вимог про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.15 р. у справі № 917/2080/14 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" (адреса місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 66-Б, кв. 6, м. Київ, 04075; ідентифікаційний код 31408096) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 30.04.2015

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.