Постанова № 43963472, 28.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа№ 911/5427/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Жук Г.А.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Грищенко О.М.

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Малого колективного підприємства «Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2015 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

Малого колективного підприємства «Україна»

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та МКП «Україна» про стягнення курсової різниці.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2015 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач МКП «Україна» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2015 в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 28.04.2015 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. на лікарняному, для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою суду від 28.04.2015 справу було прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшли заперечення стосовно поданої апеляційної скарги, в якій представник зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги до суду від представника позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження, оскільки відповідачем при подачі апеляційної скарги був пропущений строк її подання та не надано відповідного клопотання щодо поновлення такого строку.

Колегія суддів, розглянувши доводи даного клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, представники апелянта не були присутніми в судовому засіданні суду першої інстанції 25.02.2015.

Згідно копії поштового конверту з відбитку штемпеля органу поштового зв`язку, що міститься в матеріалах справи, вказане рішення суду від 25.02.2015 представнику апелянта було судом направлено 10.03.2015.

Відповідно до відтиску штампу поштового відділення апеляційна скарга була направлена на адресу Господарського суду Київської області 19.03.2015.

Згідно із ч.1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апелянтом був пропущений строк подання апеляційної скарги з поважних причин, а тому з власної ініціативи відновила МКП «Україна» строк на подання апеляційної скарги.

Представник позивача в судові засідання на вказану дату з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача - 1 та 2 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

19.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Малим колективним підприємством «Україна» були укладені договори поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом в сумі та на умовах, передбачених договором.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням МКП «Україна» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, в грудні 2008 ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з МКП «Україна» суми заборгованості та штрафних санкцій (пені, штрафу) за період із 16.10.2008 до 24.12.2008.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 позовні вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» були задоволені у повному обсязі, а саме - стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - 16494,08 грн. основного боргу за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008; 759,17 грн. пені; 8030,68 грн. штрафу; 8949,26 грн. суми індексації ціни товару; 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 позовні вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» були задоволені у повному обсязі, а саме - стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 7870,99 грн. - основного боргу за договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, 362,28 грн. - пені, 4679,24 грн. - штрафу, 4270,59 грн. інфляційних, 171,83 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Постанови ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області від 03.04.2009 було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06.03.2009 та наказу Господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11.03.2009.

15.11.2012 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено угоду №15-11/12-141 та угоду №15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даних угод, встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Малим колективним підприємством «Україна» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08Х від 19.02.2008, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням МКП «Україна» грошового зобов'язання згідно договорів поставки.

Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договорів поставки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №15-11/12-141 та №15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, 21.12.2012 між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» був укладений договір поруки №21-12-2012-45, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Малим колективним підприємством «Україна» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору.

Пункт 3.1. - відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 2000 грн.

Пунктом 4.1. угоди передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області по справі №51/11-09 від 10.06.2013, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення господарського суду, змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області у справі №51/11-09 від 06.03.2009 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агроситез» на її правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

Ухвалою Господарського суду Харківської області по справі №53/13-09 від 12.06.2013, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення господарського суду, змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області у справі №53/13-09 від 11.03.2009 з

ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на її правонаступника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду мотивував свої вимоги тим, що зважаючи на те, що відповідачами так і не було виконане зобов`язання згідно наказів Господарського суду Харківської області, та договорів поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, просив стягнути з відповідачів солідарно 2000 грн. - заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) та з. відповідача - 2 стягнути курсову різницю в розмірі 26541,81 грн.

Відповідач - 2 заперечуючи проти заявлених вимог, мотивує це тим, що відсутність у ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» права на стягнення з МКП «Україна» заборгованості (індексації товару, оцінки вартості товару, курсової різниці), оскільки таке право не передбачене угодами № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 від 15.11.2012 року, а також просить суд припинити провадження в частині стягнення 2000 грн. заборгованості на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК05/02/08-Х та №ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., угоди №15-11/12-141 та №15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012, договору поруки № 21-12-2012-45 від 21.12.2012 оскільки з даного приводу було винесено рішення Господарським судом Київської області від 30.09.2013 у справі № 911/2921/13, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Крім того відповідач вказує на сплив позовної давності в зв'язку з тим, що ТОВ «ПК «Трейдсервісгруп» стягнув з МКП «Україна» заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 та № 53/13-09 від 19.02.2009.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, докази, надані представниками сторін як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному розмірі.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначалося вище, Господарським судом Харківської області був встановлений факт неналежного виконання відповідачем - 2 умов договорів поставки від 19.02.2009 та постановлені рішення про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з відповідачів на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (з урахуванням ухвал про заміну кредитора правонаступником), які є чинним та у встановленому законом порядку не скасовані та не змінені та по яким видані відповідні накази та відкриті виконавчі провадження.

Отже, факт наявності чи відсутності основного боргу у відповідача перед позивачем, з урахуванням норм чинного законодавства України, не підлягає новому доведенню у даному судовому процесі.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Пунктом 2.7 договору сторони передбачили порядок зміни ціни товару та сум платежів за договором у разі зростання офіційного курсу долару США до гривні на момент оплати товару, у зв'язку із тим, що умови договорів, за якими позивач придбав товар відпущений відповідачу, містить аналогічні умови, або умови розрахуватися за цей товар в іноземній валюті, яку позивачу потрібно купувати.

Згідно з п. 2.7 договору, вартість товару, яку покупець сплачує постачальнику, визначена на день підписання договору, тому у випадку якщо на дату платежу курс долару США збільшиться більш ніж на 2 % від курсу на дату укладення договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП, де А1 - офіційний курс долару США на дату платежу; АО - офіційний курс долару США на дату укладення договору, СП - сума платежу.

Станом на дату укладення договору (19.02.2008), офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, складав 5,050000 грн. із розрахунку за 1 долар США.

Відомості про офіційний курс Національного банку України взяті з офіційного сайту (порталу) Національного банку України.

Відповідно до листа НБУ №24-211/113 від 23.03.1999 по курсу гривні до іноземних валют, Національний банк України повідомив всіх користувачів, що актуальну інформацію про курс гривні до іноземних валют можна отримати в мережі Інтернет.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і за умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати.

Відповідно до листа Управління ДВС ГУЮ у Харківській області, заборгованість згідно наказу Господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11.03.2009, в тому числі й згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, становить 14 583 грн.

Станом на 26.08.2014 офіційний курс Національного банку України складав 13,66 грн. /дол. США.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, заборгованість (індексація ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 становить 24 863 грн. 29 коп.

Відповідно до листа ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківській області, заборгованість згідно наказу Господарського суду Харківської області у справі №51/11-09 від 06.03.2009, в тому числі й згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, становить 5000 грн.

Станом на дату укладення договору (19.02.2008), офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, складав 5,050000 грн. із розрахунку за 1 долар США.

У Рішенні Господарського суду Харківської області від 16 лютого 2009 року у справі №51/11-09, позивачем було застосовано вимогу про індексацію товару, виходячи із того, що станом на дату складання позову (24.12.2008 року) офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, складав 7,87 грн. із розрахунку за 1 долар США

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, заборгованість (індексація ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року становить 3 678 грн. 52 коп.

Сума дооцінки вартості товару (курсової різниці) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року станом на 26.08.2014 року становить 28 541 грн. 81 коп.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. № 27-45/12 від 27.12.2012, котра була одержана останнім 29.12.2012, проте залишена без виконання.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами та оскаржуючи прийняте судом першої інстанції рішення, подавав заяву про застосування позовної давності до вказаних вимог, обґрунтовуючи її тим, що ТОВ «ПК «Трейдсервісгруп» стягнув з нього заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 та № 53/13-09 від 19.02.2009.

Проте, колегія суддів не приймає дане твердження до уваги, та зазначає, що заявляючи в рамках даної справи позовні вимоги про стягнення курсової різниці, позивачем така сума вимог визначалася станом на 26.08.2014 та була скерована тим, що на дану дату відповідачем так і не було виконане належним чином зобов`язання зі сплати основної суми боргу, визначеної рішеннями Господарського суду Харківської області, а тому, виходячи із приписів норм ЦК України щодо порядку визначення позовної давності, її нарахування до вимог, що визначені датою 26.08.2014 закінчується відповідно 26.08.2017, в той час як до суду позивачем заява була подана 18.12.2014.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Позивачем додано до матеріалів справи виписку по рахунку ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», з якого вбачається, що відповідач 2 частково сплачує заборгованість, так остання сплата до звернення позивачем із даним позовом до суду відбулась 08.12.2014 на суму 500 грн., таким чином строк позовної давності переривався з моменту добровільного виконання відповідачем 2 зобов'язань зі сплати заборгованості.

Стосовно заперечення відповідача - 2 стосовно того, що позивач не має прав на звернення до суду із вимогою про стягнення з нього курсової різниці за умовами договорів поставки, колегія суддів зазначає наступне.

15.11.2012 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено угоду №15-11/12-141 та угоду №15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даних угод, встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Малим колективним підприємством «Україна» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08Х від 19.02.2008, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням МКП «Україна» грошового зобов'язання згідно договорів поставки.

Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3% - річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договорів поставки.

Крім того, п. 2.1 додаткових угод до договорів поставки було зазначено суми зобов`язання, що відступається, та було зроблено застереження, що таке зобов`язання не обмежується визначеною сумою в угодах.

Твердження відповідача - 2 в апеляційній скарзі про те, що справа не підсудна Господарському суду, оскільки місцезнаходження МКП «Україна»: Харківська обл., Сахновщинський р-н, смт. Сахновщина, не приймаються до уваги колегією суддів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2,3 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Враховуючи те, що позивач звернувся із позовом до двох відповідачів: МКП «Україна» та ТОВ «ПК «Трейдсервісгруп», місцезнаходження якого: Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, позивач правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства України звернувся із позовом до Господарського суду Київської області, за місцезнаходженням одного із відповідачів.

Щодо посилання апелянта на те, що провадження по справі в частині солідарного стягнення з відповідача - 1 та 2 заборгованості в розмірі 2000 грн. підлягає припиненню, адже рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2013 було відмовлено у задоволені даних вимог, не приймається до уваги колегію суддів, оскільки вказаним вище рішенням суду відмовлялося у задоволенні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 2000 грн. пені за неналежне виконання умов договорів поставки, в той час як в рамках даного позову заявлена вимога про солідарне стягнення з відповідачів 2000 грн. курсової різниці.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що ні відповідач-2, ні відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за угодою №15-11/12-141 та №15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, а заперечення відповідача спростовуються наявними в суду матеріалами справи, а тому судом першої інстанції позовні вимоги правомірно були задоволені в повному обсязі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007, за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/5427/14, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлена сума витрат на послуги адвоката в розмірі 2000 грн. є співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою, правомірною, та підлягаючею задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», а тому апеляційна скарга Малого колективного підприємства «Україна» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Малого колективного підприємства «Україна» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого колективного підприємства «Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2015 у справі № 911/5427/14- без змін.

Матеріали справи № 911/5427/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

Г.А. Жук