Рішення № 43963347, 27.04.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" квітня 2015 року Справа № 927/1466/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Чернігівської міської ради

14000, вул. Магістрацька, 7, м.Чернігів;

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виробничо-комерційне підприємство "Пегас"

15517, вул. Центральна,4, с.Левоньки, Чернігівський р-н;

до відповідача-2: Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області

в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції

14021, вул. Любецька, 40-а, м.Чернігів;

за участю:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача-2: Комунального підприємства "Чернігівське міське бюро

технічної інвентаризації"

пр.Перемоги,33, м.Чернігів, 14000;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача-1: Пілеко Тамари Михайлівни

м.Чернігів, вул. Пархоменка, б.5, кв.11;

про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.03.2014р. та визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.03.2014р.;

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача-1: Новик М.С.- представник, Примакова В.М.- директор;

відповідача-2: не з'явились;

третьої особи на стороні відповідача-1: не з'явились;

третьої особи на стороні відповідча-2: не з'явились;

в с т а н о в и в:

Чернігівська міська рада звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пегас" та Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.03.2014.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.11.2014 прийнято заяву позивача та з її врахуванням, суд розглядає спір виходячи з наступного предмету спору: про визнання недійсним свідоцтво про право власності від 05.03.2014, виданого ТОВ "ВКП "Пегас"; - визнання недійсним рішення Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського МУЮ від 05.03.2014 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на виставковий майданчик автомобілів у складі приміщення охорони, літ "А", загальною площею 6,7 кв.м., площадку загальною площею 982 кв.м., огорожу загальною площею 279 кв.м. за ТОВ "ВКП "Пегас".

Відповідач-1 у своїх запереченнях на позов зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, що засвідчує визнання державою права власності на конкретне нерухоме майно за конкретною особою, не зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій або нести відповідальність, і не є обов'язковим до виконання, а відтак не породжує прав та обов'язків; оскільки свідоцтво про право власності видається на підставі відповідного акту, то воно не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу в розумінні ст.12 ГПК України, який може бути оскаржено до Господарського суду, в зв'язку з чим даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.

Крім того, відповідач зазначає, що вимога про визнання недійсним рішення Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 05.03.2014 вже була предметом розгляду і Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 18.09.2014 по справі №825/2781/14 про відмову КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради у позові до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ТОВ ВКП "Пегас" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2014.

Враховуючи вказане, відповідач-1 просить суд, на підставі ст.12, ст.58 та ст.80 ГПК України, припинити провадження у справі №927/1466/14.

В судовому засіданні 03.11.2014 від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.

У своїх письмових поясненнях від 03.12.2014 третя особа на стороні відповідача гр. Пілеко Т.М. просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.11.2014р. провадження у даній справі №927/1466/14 зупинено до розгляду Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги у справі №825/2781/14 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р., якою відмовлено КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради у позові до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ТОВ ВКП "Пегас" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2014р.

У зв'язку з надходженням від позивача апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 03.11.2014р. матеріали справи було направлено до Київського апеляційного господарського суду супровідним листом від 14.11.2014р.

Враховуючи, що 14.04.2014р. матеріали справи №927/1466/14 повернулись на адресу господарського суду Чернігівської області, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.04.2015 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 27.04.2015.

Представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями №1400603369469 від 20.04.2015, №1400603369450 від 20.04.2015, №1400603369485 від 20.04.2015, №1400603369310 від 20.04.2015.

Від позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю присутності його представника в даному судовому засіданні через участь в Деснянському районному суді.

Вказане клопотання позивача відхиляється судом, враховуючи наступне.

Так, пункт 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 зазначає, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством та установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

З огляду на наведене, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи через необґрунтованість доводів (оскільки позивач мав право направити необмежену кількість повноважних представників у судове засідання), з урахуванням відсутності перешкод для розгляду справи по суті за наявними у справі доказами, а також з метою недопущення затягування вирішення спору (беручи до уваги, що строк вирішення спору по даній справі закінчується 29.04.2015).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його думку при проведенні державної реєстрації виставкового майданчика, як нерухомого майна, відповідачами були порушені норми ст.176, 181, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», постанови КМУ від 1710.2013 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Даний позов подано позивачем до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Пегас» та відповідача-2 - управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників відповідача-1, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 27.04.2015 суд, відповідно до п. 1 ст.80 ГПК України, припинив провадження у справі № 927/1466/14 в частині позову Чернігівської міської ради до відповідача-2 - Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, оскільки такі вимоги не підвідомчі господарським судам, про що винесена відповідна ухвала.

Слід також зазначити, що оспорюване рішення Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 05.03.2014 вже було предметом розгляду в адміністративному суді та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. у справі №825/2781/14 про відмову КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради у позові до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ТОВ ВКП "Пегас" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2014р.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості закону по справі, у якій вони постановлені. Тому вони обов'язкові для виконання на території України всіма фізичними і юридичними особами, яких ці рішення стосуються.

Обов'язковий характер судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності.

Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судового рішення для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законодавством.

Набрання рішенням суду в цивільній, адміністративній або господарській справі законної сили виключає можливість провадження в цивільній або господарській справі з тих самих правовідносин між тими самими особами. Але цей факт не позбавляє заінтересованих осіб можливості звернутися до суду за захистом прав і охоронюваних законом інтересів, спір про які не був розглянутий і вирішений.

Обов'язковими до виконання в Україні є рішення судів судової системи України.

Пунктом 72 рішення від 25.07.2002, що чинне з 06.11.2002, у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява № 48553/99), Європейський суд з прав людини визначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Стосовно позовних вимог позивача до відповідача-1 суд зазначає наступне:

Частиною 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Главою 29 Цивільного кодексу України визначені способи захисту права власності, зокрема статтею 386 (звернення до суду з позовом про заборону вчинення дій, що порушують право власності) та статтею 387 (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Разом з тим, ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись до суду з позовом та визначаючи відповідачем-1 у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство «Пегас», позивачем не враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» не приймало оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та не видавало свідоцтва про право власності на нерухоме майно - виставковий майданчик автомобілів у складі приміщення охорони, літ "А", загальною площею 6,7 кв.м., площадку загальною площею 982 кв.м., огорожу загальною площею 279 кв.м. за ТОВ "ВКП "Пегас".

З огляду на наведені вище законодавчі положення, вимога про визнання недійсним свідоцтво про право власності та про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що заявлена позивачем до відповідача-1- ТОВ «ВКП «Пегас», як до особи яка, на думку позивача, порушує його право власності, не є належним способом захисту цивільного права (ст. 15 ЦК України).

А тому суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог до відповідача-1 - ТОВ «ВКП «Пегас» та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд покладає витрати по судовому збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» відмовити.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна 17.06.08

Повний текст рішення підписано 05 травня 2015року.

17.0попопопорпропо6.Повнирішення підписано08

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

.