Ухвала суду № 43963198, 30.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"30" квітня 2015 р.Справа № 922/1771/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянувши матеріали справи

за позовом Фабрика "Варіант" Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Комплект Інвест" (м. Мінськ) про стягнення 32 893,71 доларів США (еквівалент 762 825,30 грн.) за участю представників сторін:

позивача - Абдієва Д.І. (довіреність від 18.03.2015р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фабрика "Варіант" Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Комплект Інвест" про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів по договору поставки №871 від 10.12.2014. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 32 893,71 доларів США (еквівалент 762 825,30 грн.), з яких сума передоплати 29369,38 доларів США, що в перерахунку в національну грошову одиницю України становить 681093,93 грн., сума пені в розмірі 3524,33 доларів США, що в перерахунку в національну грошову одиницю України становить 81731,37 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки №871 від 10.12.2014 стосовно передання у власність позивача товару. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2015 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/1771/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2015 р. о 10:00 год.

29 квітня 2015 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов лист, в якому зазначив, що отримав від Фабрики "Варіант" Товариства з обмеженою відповідальністю позовну заяву (на російській та українській мовах) разом з додатками до неї.

Представник відповідача в судове засідання 30 квітня 2015 р. не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 р. № 2052-Ш з 26.11.2000р. для України вступила в дію Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлений особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконані всі умови, зазначені в частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного повідомлення про вручення або безпосередньо доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа закінчився термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і становить не менше шести місяців.

При цьому, враховуючи рекомендації Практичного посібника з застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у статті 15 Конвенції, розробленого Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, і яке по суті є узагальненням практики застосування зазначеної Конвенції судами держав - учасниць, в випадку, якщо на момент розгляду справи, призначеного в межах процесуальних строків, встановлених статтею 69 ГПК, сторона-нерезидент не з'явилася в судове засідання і не отримано жодного повідомлення про вручення або безпосередню доставку документів, суд, враховуючи приписи частини третьої статті 4 ГПК і статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", продовжує термін вирішення спору з одночасним відкладенням розгляду справи (стаття 77 ГПК ) в межах строків, передбачених частиною 2 статті 15 Конвенції.

Згідно роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N04-5/212 від 10.02.2004 р., N04-5/3248 від 10.12.2004 р., N04-06/57 від 30.04.2009 р., N04-06/159 від 09.11.2009 р.) у разі прийняття рішення судом у шестимісячний строк з дати направлення документа за відсутності доказів про вручення або безпосередньо доставку документа нерезиденту, таке рішення може бути скасоване на підставі статей 104, 111-10 ГПК у зв'язку з недотриманням вимог пункту "b" частини 2 статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Таким чином, термін вирішення даного спору відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах закінчується 24.09.2015 р.

Крім того, відповідно ст. 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в м. Києві 20 березня 1992 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №2889-ХII 19 грудня 1992 року, набула чинності для України 19 грудня 1992 року, ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Відповідно ст. 2 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в м. Києві 20 березня 1992 року, для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх об'єднань.

Відповідно ст. 3 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в м. Києві 20 березня 1992 року, господарюючі суб'єкти кожної з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав користуються на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав правовим і судовим захистом своїх майнових прав і законних інтересів, рівним із господарюючими суб'єктами цієї держави. Господарюючі суб'єкти кожної з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав мають на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав право без перешкод звертатися до судів, арбітражних (господарських) судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, зазначених у статті 1 цієї Угоди (в подальшому - компетентні суди), можуть виступати в них, порушувати клопотання, висувати позови та здійснювати інші процесуальні дії.

Згідно п. 1 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в м. Києві 20 березня 1992 року, Компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав: а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову. Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача; б) здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача; в) виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору; г) мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди; д) має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації; є) знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або той, хто надає послуги (виконує роботи), і спір стосується укладення, зміни і розірвання договорів.

Відповідно ст. 7 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в м. Києві 20 березня 1992 року, Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Рішення, винесені компетентним судом однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав у частині звернення стягнення на майно відповідача, підлягають виконанню на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав органами, призначеними судом або визначеними законодавством цієї держави.

Відповідно ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в м. Києві 20 березня 1992 року, цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами: а) цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб і підприємців визначається за законодавством держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, на території якої заснована юридична особа, зареєстрований підприємець; б) до відносин, що випливають з права власності, застосовується законодавство місця знаходження майна. Право власності на транспортні засоби, що підлягають внесенню до державних реєстрів, визначається за законодавством держави, де транспортний засіб внесений до реєстру; в) виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно визначається за законодавством держави, на території якої майно знаходиться в момент, коли мала місце дія або інша обставина, що стала підставою виникнення або припинення такого права. Виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається за законодавством місця здійснення угоди, якщо інше не передбачене угодою Сторін; г) форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення. Форма угод щодо будівель, іншого нерухомого майна і прав на нього визначається за законодавством місця знаходження такого майна; д) форма і строк дії доручення визначаються за законодавством держави, на території якої видане доручення; є) права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін; ж) права і обов'язки Сторін за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди. Це законодавство не застосовується, якщо дія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди, за законодавством місця розгляду спору не є протиправними; з) питання позовної давності вирішуються за законодавством держави, яке застосовується для регулювання відповідних відносин.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи, неявку у судове засідання представника відповідача, приймаючи до уваги принцип змагальності сторін, та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також враховуючи необхідність надання сторонами додаткових документів необхідних для повного та всебічного розгляду справи, суд вважає доцільним відкласти розгляд справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 38, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Розгляд справи відкласти на "02" червня 2015 р. о 10:30

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, площа Свободи 5, 8-й під'їзд, 2-й поверх, кабінет №218.

Запропонувати сторонам належним чином та в повному обсязі виконати вимоги попередньої ухвали суду від 27 березня 2015 р. по справі №922/1771/15.

Зобов'язати позивача в семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду офіційний переклад ухвали суду про відкладення розгляду справи з української мови на російську мову, правильність якого повинна бути посвідчена нотаріально.

Визнати явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Попередити сторони про відповідальність за ухилення від вчинення дій, покладених на них господарським судом.

Звернути увагу сторін на те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суддя Г.І. Сальнікова