Рішення № 43963157, 28.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р.Справа № 922/1756/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Гроссу Г.В., дов. № 38-2071/471 від 10.05.12 р.;

відповідача - ОСОБА_1, ФОП особисто,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в сумі 52713,49 грн., інфляційні втрати в сумі 10521,07 грн., 3% річних в сумі 996,91 грн., 5268,55 грн. пені та судовий збір в сумі 1827,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 124 від 01.11.08 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.04.15 р. по 28.04.15 р., для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

28.04.15 р. відповідач надав заяву про зменшення розмірі штрафних санкцій, в якій просив зменшити пеню, 3% річних та інфляційні у зв'язку зі складною ситуацією у державі та скрутним економічним становищем.

Крім того, 28.04.15 р. відповідач надав заяву про надання розстрочки, в якій просив розстрочити сплату основного боргу у розмірі 52713,49 грн. строком на шість місяців рівними частинами щомісяця до 25 числа кожного місяця, починаючи з травня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти розстрочки виконання рішення, на умовах запропонованих відповідачем не заперечував. Заяву про зменшення розмірі штрафних санкцій залишив на розгляд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.04.15 р. позовні вимоги визнав, просив розстрочити виконання рішення та зменшити розмір штрафних санкцій.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.11.08р. між КП "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна станція) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) було укладено договір № 124 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір)(а.с. 27-30), відповідно до умов якого, Енергопостачальна організація (КП "Харківські теплові мережі") взяла на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі п.10.4, договір кожен рік продовжувався, зокрема, на 2014 та 2015 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2013-2014 р.р., Розпорядження Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 р.р. та спірного договору здійснив постачання теплової енергії у нежитлові приміщення будівлі за адресою: АДРЕСА_2, які займає відповідач.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення від 01.10.13 р. № 171/312, від 21.10.14 р. № 171/1440 та відключення від 14.04.14 р. № 171/111 опалення до приміщень відповідача за адресою: АДРЕСА_2, підписаними та скріпленими печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача житлового будинку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 15-16).

На підставі зазначеного, відповідачу постачалась теплова енергія, відповідно до умов договору.

Згідно з п.5.1 договору, облік теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

За умовами п.6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.4 договору, відповідач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно сплачує КП "Харківські теплові мережі" вартість, зазначеної в додатку 1 до договору (а.с. 31) кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:

- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за приладами комерційного обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Суд зазначає, що відповідач здійснював розрахунки за приладами комерційного обліку.

Відповідач отримав рахунки за спожиту теплову енергію, що підтверджується відповідними рахунками, які були підписані відповідачем (а.с. 18-19). Втім, відповідач рахунки у повному обсязі не оплачував. Таким чином, у відповідача перед КП "Харківські теплові мережі" утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 52713,49 грн., яка на даний час є несплаченою.

Наявність заборгованості на вказану суму підтверджується документально належними доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, рахунками-фактурами, та не заперечується відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, відповідно до п.6.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за приладами комерційного обліку.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач, станом на момент розгляду справи, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 52713,49 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 28-го числа кожного поточного місяця (за період з січня 2014 року по лютий 2015 року) прострочив виконання зобов'язання за договором № 124 від 01.11.08 р. щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 52713,49 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви про надання розстрочки сплати основного боргу у розмірі 52713,49 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до 4.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи надання позивачем згоди на розстрочку виконання рішення за умовами, які визначені відповідачем, суд вважає за необхідне, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити та розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 28.04.15 у справі № 922/1756/15 на шість місяців рівними частинами щомісяця до 25 числа кожного місяця, починаючи з травня 2015 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5268,55 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7.2.3 договору, у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 5268,55 грн. пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 10521,07 грн. та 3% річних в сумі 996,91 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В статті 83 ГПК України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3).

В підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач, в обґрунтування свого клопотання про зменшення штрафних санкцій, посилається на скрутне фінансове становище, проте, жодних доказів в підтвердження зазначених обставин не надав, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Враховуючи відсутність доказів існування виняткових обставин в розумінні пункту 3 статті 83 ГПК, які можуть стати підставою для зменшення розміру неустойки, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій відсутні. Суд також зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, отже, вони не можуть бути зменшенні на підставі пункту 3 статті 83 ГПК, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61060, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, б. 11, код ЄДРПОУ 31557119) основний борг в сумі 52713,49 грн., інфляційні втрати в сумі 10521,07 грн., 3% річних в сумі 996,91 грн., 5268,55 грн. пені та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Розстрочити сплату основного боргу у розмірі 52713,49 грн. строком на шість місяців за наступним графіком:

- до 25 травня 2015 року - 8785,58 грн.;

- до 25 червня 2015 року - 8785,58 грн.;

- до 25 липня 2015 року - 8785,58 грн.;

- до 25 серпня 2015 року - 8785,58 грн.;

- до 25 травня 2015 року - 8785,58 грн.;

- до 25 вересня 2015 року - 8785,59 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя Т.В. Інте