Рішення № 43963152, 28.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р.Справа № 5023/583/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків про стягнення 1604237,61 грн. за участю представників сторін:

позивача - Конопля О.М., довіреність № 01-12юр/9730 від 12.11.2014 року;

відповідача - Юдін М.В., довіреність № 249/810 від 25.11.2014 року;;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" (відповідача) на свою користь заборгованості в розмірі 1604237,61 грн., яка складається з: 3% річних у розмірі 396108,34грн., пені у розмірі 1069732,89грн, індексу інфляції у розмірі 138396,38грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №1.01 про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами 03 січня 2008 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з КП КГ "Харківкомуночиствод" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" пеню в розмірі 1069732,89 грн., 3% річних у розмірі 396108,34 грн., індекс інфляції у розмірі 138396,38 грн., та судовий збір у розмірі 32084,75 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014р. (судді: Пуль О.А., Лакіза В.В., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 лютого 2015 року рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року у справі №5023/583/12 господарського суду Харківської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Сусловій В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2015 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви та розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2015 року продовжено строк вирішення спору до 02 травня 2015 року та розгляд справи було відкладено на 21 квітня 2015 року.

21 квітня 2015 року у судовому засіданні була оголошена перерва до 28.04.2015 року о 10:00 год. у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів по справі.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи був продовжений 28.04.2015 року.

У судовому засіданні 28 квітня 2015 року були присутні представники сторін.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, встановив наступне.

03 січня 2008 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір №1.01 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію, а споживач, в свою чергу, сплачувати вартість спожитої електричної енергії на встановлених договором умовах.

Слід зазначити, що у зв'язку із реорганізацією Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (яке є повним правонаступником), згідно рішення Харківської міської ради Харківської області від 12 січня 2011 року №132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", сторони 01 жовтня 2011 року уклали додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03 січня 2008 року. Даною додатковою угодою у договорі №1.01 та у всіх додатках, які є його невід'ємною частиною, слова "найменування Споживача Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" замінили "найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Вказана додаткова угода набрала чинності з 01 жовтня 2011 року.

Пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

За порушення умов п.п.2.3.3, 2.3.4 договору споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня погашення заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. 8,9 п. 8.1 ПКЕЕ) - п.4.2.1 договору.

Пунктом 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 5 вказаного додатку до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".

Відповідно до п.6 додатку №2 до договору для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Розрахунковим періодом вважається період з 1 числа місяця до числа наступного місяця (п.1 додатку №2 до договору).

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за використану електроенергію з грудня 2008 року по грудень 2011 року, за останнім виникла заборгованість, яка була предметом розгляду у справах № 5023/4029/11, № 15/37-09, № 33/22-09, № 33/187-08, № 33/195-08, № 58/30-09, № 49/193-10, № 33/234-10, № 5023/010/11, № 5023/538/11, № 5023/1310/11, № 5023/2085/11, № 5023/3424/11, № 5023/4149/11, № 5023/5356/11, № 5023/6526/11, № 5023/7340/11, № 5023/7763/11, № 5023/8869/11, № 5023/9973/11.

Дослідженням матеріалів справи також було встановлено, що на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", Кабінетом Міністрів України 11.06.2012 року було прийнято постанову № 517 від «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

За умовами п. 1 вказаної постанови, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншим учасникам розрахунків з погашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання приписів вказаної постанови між Управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (сторона третя), КП "Харківводоканал" (сторона четверта), АК "Харківобленерго" (сторона п'ята), Державним підприємством "Енергоринок" (сторона шоста) та Публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (сторона остання) було укладено договори про організацію взаєморозрахунків: 18/21, 26/21 від 21 серпня 2012 року, №517У/184 від 29 жовтня 2012 року, №517Е/335, №517Е/333, №517Е/337 від 13 грудня 2012 року, №101/21 від 14 грудня 2012 року; №167Е/119 від 17 вересня 2013 року; №1191/30, №1193/30, №1194/30, №1195/30, №1196/30 від 11 грудня 2014 року, №1351/30 від 12 грудня 2014 року.

Зі змісту договорів про організацію взаєморозрахунків вбачається, що предметом цих договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.1 ст.14 "Про державний бюджет України на 2013 рік" і Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 2 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків. Послідовність виконання сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків передбачено в п.п. 3-10 цих договорів.

Відповідно до п.7 договорів про організацію взаєморозрахунків відповідач зобов'язався перераховувати на рахунок позивача кошти для погашення заборгованості за електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року.

Також умовами укладених договорів про організацію взаєморозрахунків сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Вищезазначеними договорами про організацію взаєморозрахунків сторони також погодили, що після виконання цього договору вони не будуть мати одна до одної жодної претензій стосовно предмету договору.

Одже, матеріали справи свідчать, що заборгованість за спірний період відповідачем була погашена наступним чином.

За жовтень, листопад, грудень 2008, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 та січень 2011 борг за електричну енергію погашений договором про організацію взаєморозрахунків № 517е/184 від 29.10.2012 року .

За лютий 2011 року оплата проводилася частково платіжним дорученням № 18253 від 30.05.2014 року в сумі 10 000 грн., решта боргу сплачена договорами про організацію взаєморозрахунків від 11 та 12 грудня 2014 року за №№ 1191/30; 1193/30; 1194/30; 1195/30; 1196/30; 1351/30.

Березень, квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2011 року погашений договорами про організацію взаєморозрахунків № 517е/184 від 29.10.2012 року, № 1351/30 від 12.12.2014 року, №26/21 від 21.08.2012 року, № 18/21 від 21.08.2012 року.

За жовтень 2011 року оплата проводилася частково платіжними дорученнями № 4900 та 2273 від 07.06.2012 в сумі 500 000 грн., решта боргу сплачена договором про організацію взаєморозрахунків № 517е/184 від 29.10.2012 року.

Проте, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати, позивач, в порядку п.4.2.1. спірного договору за вищевказаний період нарахував штрафні санкції у розмірі 1604237 грн., в тому числі, 1069732,89 грн. суми нарахованої пені за період з травня по листопад 2011 року, 396108,34 грн. суми 3% річних за період з листопада 2008 року по листопад 2011 року та 138396,38 грн. суми інфляційних втрат з жовтня 2008 року по жовтень 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове відмову у позові, виходячи з наступного.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас в статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, окремою та обов'язковою підставою (умовою) застосування до учасника господарських відносин відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, яка, у розумінні вищевказаної норми, полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електричну енергію, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача, що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, за заборгованість, погашену на виконання вищевказаних договорів.

Крім того, відсутність вини з боку Комунального підприємства "Харківводоканал" підтверджується вжиттям останнім всіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року.

Також, суд вважає, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, отриману за періоди, на які були нараховані суми 3% річних, інфляційних та пені, що є предметом розгляду у даній справі відповідно до договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008року.

При цьому, як вбачається з укладених між сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків, строк виконання зобов'язання за цим договором пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, а тому суд вважає, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на здійснення розрахунків за електричну енергію. При цьому, прострочення оплати на умовах укладеного договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а розрахунки за поставлену електричну енергію відбулися у порядку та строки, передбачені вказаним договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що договорами про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після його виконання вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені та виключає застосування до нього наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення строків оплати за поставлену електричну енергію та КРЄ за договором № 1.01 від 03.01.2008р., оплати за яким були здійснені в межах порядку і строки, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків.

Отже, для стягнення неустойки у вигляді пені та застосування судом наслідків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за поставлену електричну енергію була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 1063150,66 грн., 3% річних у розмірі 394808,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 138186,44 грн., нарахованих на суму боргу з електричної енергії, що увійшли до предмету та сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків не підлягають задоволенню, оскільки вказані кошти були сплачені у межах порядку та строків, встановлених наведеними договорами взаєморозрахунків.

Щодо стягнення пені у розмірі 6582,23 грн., 3% річних у розмірі 1299,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 209,94 грн., нарахованих на заборгованість за спожиту електроенергію, яка не увійшла до предмету укладених договорів про організацію взаєморозрахунків та сплачена відповідачем переліченими вище платіжними дорученнями, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки вказана вартість електричної енергії, сплачена відповідачем з порушенням строків визначених в п.5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору №1.01. від 03.01.2008 року, а тому наслідки, передбачені умовами договору №1.01. від 03.01.2008 року, ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у цій частині застосовуються на загальних підставах.

Отже, слід врахувати факт сплати відповідачем частини заборгованості, поза межами порядку та строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, за місяці, включені позивачем в структуру бази для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за спірний період.

Як вбачається з матеріалів справи, частина заборгованості, а саме: 10000,00 грн. за лютий 2011 року, 500000,00 грн. за жовтень 2011 року, сплачена відповідачем, поза межами строків визначених умовами договору №1.01. від 03.01.2008 року.

В матеріалах справи містяться розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем на вимогу суду, в яких, крім іншого, відокремлено нарахування вказаних сум в залежності від оплати суми електричної енергії, проведеної відповідачем на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та поза їх межами.

Перевіривши вказані розрахунки, зокрема нарахування пені, 3% річних та інфляційних на суму боргу, яка була погашена відповідачем поза межами договорів про організацію взаєморозрахунків, перевіривши періоди нарахування відповідачем вказаних сум, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача 6582,23 грн. пені, 1299,52 грн. суми 3% річних, 209,94 грн. інфляційних втрат. Тобто, задоволенню підлягають суми санкцій, нараховані позивачем на суму електричної енергії, яка сплачена відповідачем самостійно, поза межами договорів про організацію взаєморозрахунків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на проведення відповідних оплат заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м.Харків, вул.Шевченко, 2, п/р 26004010085522 у АТ «Банк Золоті Ворота» у м.Харкові, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 6582,23 грн. пені, 1299,52 грн. 3% річних, 209,94 грн. інфляційних, 161,83 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 1063150,66 грн., 3% річних у розмірі 394808,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 138186,44 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 5023/853/12