Рішення № 43962664, 22.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/9597/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Арго"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 11 065,07 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Баженова А.А. - представник за дов.;

від відповідача: Онищенко І.П. - представник за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Арго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 11 065,07 грн. за договором поставки №11/11-18ПР-02 від 14.12.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 порушено провадження у справі №910/9597/14, призначено розгляд справи на 25.06.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014, на підставі ст. 79 ГПК України, провадження у справі №910/9597/14 зупинено до закінчення процесу реорганізації Дочірнього компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 в порядку статті 79 ГПК України поновлено провадження у справі №910/9597/14, розгляд справи призначений на 02.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва 02.03.2015, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 23.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва 02.03.2015, на підставі ст.ст. 4-6, 86 Господарського процесуального кодексу України, судом із власної ініціативи призначено колегіальний розгляд справи №910/9597/14.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 02.03.2015 справу №910/9597/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І., суддя Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва 02.03.2015 справу №9597/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І., суддя Полякова К.В., розгляд справи призначений на 23.03.2015.

У судовому засідання 23.04.2015, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.04.2015.

Судове засідання 15.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці.

Ухвалою від 14.04.2015 розгляд справи призначено на 22.04.2015 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У відзиві на позов відповідач просив суд припинити провадження у справі у звязку з зарахуванням зустрічних однорічних вимог на підставі заяви №31/26-2956 від 14.05.2014.

В судовому засіданні 22.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010 між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (продавець за договором) укладений договір №11/11-18 ПР-02 (далі - договір), за умовами якого, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 12,0 тис. куб.м. в тому числі по місяцях.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна за 1000 куб.м. - 2 957,93 грн.

Строк поставки газу з 01.01.2011 по 31.12.2011 включно.

Згідно п. 10.1 цього Договору, він набирає чинності з моменту його підписання, поширює дію на відносини що склались з 01.01.2011 і діє в частині поставки до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.12.2010, до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 3 073,97 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 31.12.2011 - до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 3 436,75 грн.

Додатковою угодою №3 від 11.07.2011 сторони погодили, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4 042,76 грн.

Додатковою угодою №4 від 30.08.2011 п. 1.2 Договору сторони погодили в наступній редакції: постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 до 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 94,733 тис. куб.м.

Додатковою угодою №5 від 19.10.2011 сторони погодили викласти п. 1.2 Договору в наступній редакції: постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.01.2011 по 10.10.2011 газ в обсязі до 51,233 тис. куб.м. в тому числі по місяцях.

Пункт 3.1 Договору викладений в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 502,33 грн.

Пункт 5.1 Договору, викладений в наступній редакції: строк поставки газу: з 01.01.2011 по 10.10.2011 включно.

Згідно п. 10.1 цього Договору, він набирає чинності з моменту його підписання, поширює дію на відносини що склались з 01.01.2011 і діє в частині поставки до 10.10.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення, в редакції додаткової угоди №5 від 19.10.2011ю

Відповідно до п. 4.1 Договорів, оплата за природний газ проводиться в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки;

- оплати у розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий природний газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим Договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 4.3).

Згідно п. 4.4 Договору, кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному Договору.

Згідно платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, позивач перерахував відповідачу 167 093,59 грн., при цьому, що фактично поставлено газу за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року, відповідачем поставив позивачу газ на суму 156 028,52 грн., тобто позивач перерахував на 11 065,07 грн. більше ніж отримав природного газу.

Таким чином, мала місце переплата у розмірі 11 065,07 грн.

Договір в частині поставки газу припинив свою дію 10.10.2011, тобто в цій частині - закінчився.

Крім того, до матеріалів справи доданий акти звірки розрахунків, які підписані обома сторонами та відповідно до яких станом на 01.11.2011 та станом на 31.10.2013 сальдо на користь позивача становить 11 065,07 грн. Тобто, даний акт звірки підтверджує факт наявності здійснення позивачем переплати за договорами в сумі 11 065,07 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 155 від 16.04.2014, яка залишена без відповіді та задоволення.

Доказів повернення попередньої оплати у розмірі 11 065,07 грн. відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

У свою чергу, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи, що попередня оплата проведена, а газ не поставлений, відповідно до положень ч. 1 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

Суд зазначає, про помилкове твердження позивача в частині того, що зазначені кошти є безпідставно отримані, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Верховний Суд України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 виклав правову позицію з приводу застосування ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень зазначеної статті, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Щодо твердження про зарахування однорічних зустрічних вимог згідно заяви №31/26-2956 від 14.05.2014 суд встановив наступне.

Відповідач направив позивачу зазначену заяву, згідно з якої змешує грошові зобов»язання ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Арго» на суму 11 065,07 грн. відповідно до договору від 30.08.2011 №11/Б-10ПР-02, що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2014 по справі №922/8/14 та зменшення грошових зобов»язань ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Арго» відповідно до договору №11/11-18 ПР-02 від 14.12.2010 в сумі 11 065,07 грн.

20.05.2014 ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Арго» оплатив суму 11 149,00 грн. на користь ДК «Газ Укрїни» НАК «Нафтогаз України» з призначенням платежу «самостійне виконання рішення, згідно наказу госп. Суду Х/о №922/8/14 виданого 24.04.2014».

Отже, наведене свідчить про факт прпинення зобов»язань позивача в сумі 11 149,00 шляхом самостійного виконання рішення та спростовує твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви №31/26-2956 від 14.05.2014.

Отже, позовні вимоги про стягнення 11 065,07 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Арго» (62371,Харківська обл., Дергачівський район, село Подвірки, вул. Свердлова, 43, код 21198294) кошти у розмірі 11 065,07 грн. (одинадцять тисяч шістдесят п»ять гривень 07 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.04.2015.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді І.І. Борисенко

К.В. Полякова