Ухвала суду № 43962376, 30.04.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.04.2015 Справа № 908/2938/15

Cуддя Ніколаєнко Р.А., розглянувши матеріали заяви

боржника – товариства з обмеженою відповідальністю “Бренд Бенд”, м. Запоріжжя, вул.Кірова, 109

про порушення справи про банкрутство,

встановив, що заява підлягає поверненню з огляду на таке.

Згідно зі ст.95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.12.2011 № 4212-VІ (далі – Закон “Про відновлення платоспроможності...”) якщо вартості майна – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За положеннями абз.3 ч.1 ст.15 Закону “Про відновлення платоспроможності...” господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що при розгляді питання щодо прийняття заяви боржника та підстав для порушення справи про банкрутство в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини 4 якої суб’єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також відповідно до приписів абзацу 4 статті 1 Закону “Про відновлення платоспроможності...” суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином, господарський суд зобов’язаний при з’ясуванні підстав для порушення справи про банкрутство, визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені розрахунковими або виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника.

Ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлений порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, порядок ліквідації юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації, додержання яких є обов’язковим до прийняття рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Тобто, передумовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є здійснення встановлених вказаними нормами заходів та встановлення за результатами їх вжиття недостатності вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

При цьому відповідні обставини мають бути підтвердженими поданими доказами на момент подання заяви.

Зокрема, ч.7 ст.111 ЦКУ передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового органу. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній період.

Ч.8 ст.111 ЦКУ встановлено, що після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Разом з тим, матеріали заяви не містять доказів належного виконання божником вимог ЦКУ, зокрема стосовно подання звітності до податкового органу.

З матеріалів заяви слідує, що проміжний ліквідаційний баланс для проведення відповідної перевірки до податкового органу боржником не направлявся.

В доданій до заяви довідці вих.№ 06/04-8 від 06.04.2015 йдеться про те, що ТОВ “Бренд Бенд” не завершило розрахунків з кредиторами, а тому ліквідаційний баланс ще не складався та не затверджувався. Однак, таке розуміння вимог до складення проміжного ліквідаційного балансу та подання його для податкової перевірки є невірним.

Проміжний ліквідаційний баланс має бути складений та затверджений за результатами розгляду вимог кредиторів та розрахунків з ними незалежно від того, чи вистачило для того активів.

Окрім того, матеріали заяви, що стосуються дебіторської та кредиторської заборгованості, є суперечливими та не підтвердженими поданими доказами.

Так, в акті інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами від 20.01.2015 вказується про існування заборгованості за довгостроковими векселями, що не підтверджена кредиторами, в розмірі 7281410,96 грн.

Проте, будь-яких пояснень та документального підтвердження з цього приводу матеріали заяви не містять.

Більш того, відповідні фінансово-господарські операції, знов таки, мають бути перевірені органом податкової служби.

Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

Наявність вказаних обставин на момент порушення провадження у справі, що мають бути підтверджені відповідним доказами, має істотне значення, оскільки є підставою та передумовою для звернення ліквідатора із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст.95 Закону “Про відновлення платоспроможності...”.

Заявником порядок добровільної ліквідації належно не дотримано.

Таким чином, за поданими матеріалами неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможності, недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

Матеріали заяви не дозволяють зробити висновок про правомірність та обґрунтованість подання заяви про порушення справи про банкрутство за ст.95 Закону “Про відновлення платоспроможності...”, що виключає підстави для прийняття заяви порушення провадження у справі господарським судом.

Поряд з вищевикладеним зазначається, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

На підставі викладеного, керуючись абз.3 ч.1 ст.15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.12.2011 № 4212-VІ, суд

У Х В А Л И В :

Заяву з доданими до неї матеріалами (на 99 аркушах) повернути заявнику без розгляду.

Суддя Р.Ніколаєнко