Рішення № 43962360, 27.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/50/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 Справа № 908/1202/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Комунального підприємства "Макіївтепломережа" (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, буд. 72-А; тел. 77764)

про стягнення суми 3 724 992,75 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Данилевський О.М. (дов. № 14-89 від 18.04.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 3724992,75 грн., із яких:3194430,00 грн.- сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 530562,75 грн. - 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1202/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/50/15, призначено судове засідання на 24.03.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 21.04.2015 р., 27.04.2015 р.

27.04.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просив стягнути з відповідача суму 3194430,00 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 530562,75 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані слідуючими обставинами. Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2579/11 від 30.09.2011 р. поставив відповідачу протягом жовтня 2011 р. - 31 грудня 2012 р. природний газ на загальну суму 170108202,45 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Однак, розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились несвоєчасно. Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі №5006/24/102/2012 з відповідача стягнуто суму основного боргу, а також пеню, 7% штрафу, суму інфляційних втрат та 3% річних за цим договором за період прострочення виконання зобов'язання з 14 листопада 2011 року по 10 жовтня 2012 р. Також у справі №905/142/14 розглядається спір про стягнення основного боргу, пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, нарахованих по 30.12.2013 р. Оскільки відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу, позивач звертається з вимогою про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих за період прострочення з 31.12.2013 р. по 01.09.2014р. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

У судові засідання представник відповідача не з'явився. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, в тому числі письмового відзиву на позов, від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходженням відповідача згідно з позовною заявою є м. Макіївка Донецької області. Ухвали суду відповідачу поштою на адресу, зазначену в позовній заяві, не направлялися, оскільки відповідно до листа ЗД УДППЗ «Укрпошта» від 30.03.2015 р. № 04-16-416 припинено приймання та пересилання поштових відправлень на територію Донецької області, про що складено відповідні акти. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (зі змінами внесеними Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14) інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Враховуючи обмеженість строку розгляду спору, встановленого ст. 69 ГПК України (27.04.2015 р. є останнім днем вирішення спору в справі з урахуванням ст.51 ГПК України), суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та Комунальним підприємством «Макіївтепломережа» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2579/11, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 1V кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.11.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

У подальшому до договору укладались додаткові угоди.

У матеріалах справи маються підписані сторонами за період із жовтня 2011 р. по квітень 2012р., та з жовтня 2012р. по грудень 2012 р. копії актів приймання-передачі природного газу за договором № 14/2579/11 від 30.09.2011 р.

До матеріалів справи позивачем долучений реєстр прийнятих платежів на користь позивача від відповідача за період із 01.10.2011 р. по 31.03.2015 р. включно.

Обґрунтовуючи вимоги несвоєчасністю розрахунків за поставлений у період із жовтня 2011 р. по квітень 2012р., та з жовтня 2012р. по грудень 2012 р. включно природний газ за договором № 14/2579/11 від 30.09.2011 р., позивач у лютому 2015 р. звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача 3194430,00 грн.- сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 530562,75 грн.-3% річних, нарахованих за період прострочення з 31.12.2013 р. по 01.09.2014р..

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням Комунального підприємства «Макіївтепломережа» є м. Макіївка Донецької області. Відповідно, справа за позовом до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» стосовно виконання договору № 14/2579/11 від 30.09.2011 р., підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

На дату надходження позовної заяви 25.02.2015 р. і порушення провадження справа буда підсудна господарському суду Запорізької області.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 даного Закону).

Як слідує із матеріалів справи, сторонами у договорі № 14/2579/11 від 30.09.2011 р. обумовлено порядок та умови здійснення оплати за поставлений природний газ. Відповідно до п. 6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Акт приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Як слідує з матеріалів справи та інформаційної бази «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі №5006/24/102/2012 з відповідача стягнуто суму 512947,23 грн. інфляційних, 3% річних у розмірі 1741059,86 грн., пеню у розмірі 742625,90 грн., штраф у розмірі 810870,66 коп. У постанові апеляційної інстанції також указано, що відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 07.05.2012 р. у справі №5006/7/17/2012 провадження по справі в частині стягнення заборгованості за природний газ за жовтень 2011р. за договором №14/2579/11 від 30.09.11 р. в сумі 9624844,34 грн. було припинено у зв'язку з повною оплатою суми боргу. І на момент звернення позивача із позовом у справі №5006/24/102/2012 сума основного боргу за період листопад-грудень 2011р., січень-квітень 2012 р. становила 97583612,11 грн. На момент прийняття рішення у справі №5006/24/102/2012 відповідач погасив суму основного боргу 97583612,11 грн., що підтверджено копіями виписок з рахунку за 16.10.12 р., 21.11.2012р., копіями платіжних доручень: №9 від 16.10.12 р. на суму 1883300 грн.00 коп., №9 від 21.11.12 р. на суму 890571,56 грн., №1 від 30.11.12 р. на суму 59728770,53 грн., №1 від 30.11.12 р. на суму 35080970 грн., №174 від 11.12.12 р. на суму 0,02 грн.

У силу приписів ст. 35 ГПК України факт порушення грошових зобов'язань відповідачем щодо оплати за поставлений у період із жовтня 2011 р. по квітень 2012р. природний газ суд вважає встановленим..

Підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками Акти приймання-передачі газу у жовтні 2012 р. на суму 3 975575,63 грн., у листопаді 2012 р. на суму 15424380,40 грн., у грудні 2012 р. на суму 26473220,61 грн. , а також реєстр прийнятих платежів на користь позивача від відповідача за період із 01.10.2011 р. по 31.03.2015 р. включно свідчать, що відповідачем порушено грошові зобов'язання також і за цими актами. Погашення заборгованості відбулося: за зобов'язаннями жовтня 2012 р.: 14.12.2012 р. суми 2 583035,29 грн., 31.01.2013 р. суми 1392540,31 грн.; за зобов'язаннями листопада 2012 р. : 31.01.2013 р. суми 3286250,86 грн., 27.02.2013 р. суми 3991983,10 грн., 17.05.2013 р. суми 7030738,33 грн.; 29.07.2013 р. суми 1115408,10 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012 р. : 29.07.2013 р.- суми 125546,63 грн.

У провадженні суду перебуває справа №905/142/14 грн. про стягнення 26347673,98 грн. основного боргу за грудень 2012 р., а також донарахованих 2609035,93 грн. пені, 3030309,89 грн. штрафу, суму 1325407,08 грн. 3% річних та 58098,92 грн. за цим договором за період прострочення виконання зобов'язання з 11 жовтня 2012 р. по 30.12.2013 р. На час вирішення спору у справі №908/1202/15-г рішення у справі №905/142/14 не прийнято.

Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором № 14/2579/11 від 30.09.2011 р. підтверджений матеріалами справи.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 3194430,00 грн. інфляційних, нарахованих за період січень 2014 р.- липень 2014 р. включно та суму 530562,75 грн. 3% річних за період із 31.12.2013 р. по 01.09.2014 р. включно.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював перерахування позивачу грошових коштів несвоєчасно та не в повному обсязі. Основний борг за зобов'язаннями грудня 2012 р. у розмірі 26347673,98 грн. у період 31.12.2013 р. - 01.09.2014 р. не був сплачений (погашений).

Умовами договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних за період із 31.12.2013 р. по 01.09.2014 р. включно є правильним, тому суд стягує відповідача заявлену суму 530562,75 грн. 3% річних за період із 31.12.2013 р. по 01.09.2014 р. включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних, судом встановлено, що розрахунок позивачем здійснений невірно. У заявлений період січень-липень 2014р. сукупний індекс інфляції становив 112,01324006, на суму боргу 26347673,98 грн. втрати від інфляції становлять 3165209,33 грн., тому саме ця сума стягується з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, Гірницький район, вул.Лебедєва, буд.72 «А», код ЄДРПОУ 31534547) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 3 165 209 (три мільйони сто шістдесят п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 33 коп., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суму 530562 (п'ятсот тридцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 75 коп. - 3% річних, суму 72506 (сімдесят дві тисячі п'ятсот шість) грн. 73 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05 травня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.