Рішення № 43961913, 27.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.15р. Справа № 904/2865/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Агротрейд", с.Надточії, Харківський район, Харківська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник Мартинова О.В., довіреність №б/н від 23.04.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Агротрейд", с.Надточії, Харківський район, Харківська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз", смт.Ювілейне, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 44846,10грн. основної заборгованості; 16092,17грн. пені; 443,69грн. трьох відсотків річних.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 19.02.2015р. ухвалою суду від 03.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.04.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.04.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.04.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 10.04.2015р.

27.04.2015р. повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 23.04.2015р. отримано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, вимоги суду не виконав у повному обсязі, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач просить суд відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи господарський суд констатує наступне.

По-перше, копію позовної заяви та додані до неї документи відповідач отримав 02.04.2015р., тобто за 25 (двадцять п'ять) календарних днів до дати судового засідання;

По-друге, як підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 10.04.2015р., тобто за 17 (сімнадцять) календарних днів до дати судового засідання;

Таким чином, відповідач був завчасно обізнаний про дату судового засідання та про суть справи.

Отже, з метою належного виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі відповідач зобов'язаний був виконати вимоги суду.

Відповідач не надав суду належних доказів, які підтвердять поважність причин невиконання вимог суду.

Причину неявки представника відповідача в судове засідання пояснено зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, однак доказів на підтвердження суду не надано, принцип визначення пріоритетності судових засідань не пояснено. Враховуючи викладене господарський суд зазначає, що представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№б/н від 23.04.2015р. про відкладення розгляду справи відмовлено.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 27.04.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Агротрейд" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №375 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого за даним договором постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у видаткових накладних, виписаних на ім'я покупця, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна сума даного договору визначається сумою видаткових накладних на товар, що відпускається, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів, починаючи відлік відстрочки платежу з дати відвантаження товару зі складу постачальника.

Під датою відвантаження товару зі складу постачальника розуміється дата виписки документу "Видаткова накладна".

Пунктом 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих за даним договором сторони несуть майнову відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 7.3 договору визначено, що за прострочку оплати поставленої продукції покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 06.02.2016р. (пункт 8.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №185 від 10.10.2014р. на суму 17541,66грн.;

- видаткова накладна №283 від 15.10.2014р. на суму 2053,90грн.;

- видаткова накладна №325 від 17.10.2014р. на суму 11470,49грн.;

- видаткова накладна №491 від 24.10.2014р. на суму 2862,80грн.;

- видаткова накладна №634 від 31.10.2014р. на суму 10663,33грн.;

- видаткова накладна №149 від 10.11.2014р. на суму 253,92грн.;

Таким чином, загальна вартість поставленої продукції складає 44846,10грн. Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору за отриманий від позивача товар вчасно не розрахувався, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 44846,10грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 3.1 договору, строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 44846,10грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих за даним договором сторони несуть майнову відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 7.3 договору визначено, що за прострочку оплати поставленої продукції покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 10.11.2014р. по 19.02.2015р. (за кожною видатковою накладною окремо) на суму 16092,17грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його невірним, так як позивачем не дотримано вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Розмір пені визначений сторонами в договорі на рівні 0,3% є більшим, аніж подвійна облікова ставка НБУ, а отже застосовується подвійна облікова ставка НБУ.

Господарський суд здійснив перерахунок пені та визнав вимогу про стягнення пені такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 3404,93грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 443,69грн. за загальний період з 10.11.2014р. по 19.02.2015р. (за кожною видатковою накладною окремо).

Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його невірним.

Господарський суд здійснив перерахунок трьох відсотків річних та визнав вимогу про стягнення трьох відсотків річних такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 344,99грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1446,44грн., з урахуванням того, що 79,17% позовних вимог позивача судом задоволено.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" (52005, Дніпропетровська область, смт.Ювілейне, вул.Нижньодніпровська, буд.1; ідентифікаційний код 25008215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Агротрейд" (62418, Харківська область, Харківський район, с.Надточії, вул.Дачна, буд.39; ідентифікаційний код 37682048) 44846,10грн. (сорок чотири тисячі вісімсот сорок шість грн. 10 коп.) основної заборгованості; 3404,93грн. (три тисячі чотириста чотири грн. 93 коп.) пені; 344,99грн. (триста сорок чотири грн. 99 коп.) трьох відсотків річних; 1446,44грн. (одна тисяча чотириста сорок шість грн. 44 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.05.2015 року

Суддя І.В. Петренко