Рішення № 43961899, 27.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.15р. Справа № 904/2812/15

За позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-РУДА", м.Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Зубик Н.В. - довіреність № 01/3-1390 від 05.11.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда", м.Жовті Води, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 495725,01грн., яка складається з наступного:

1) за договором №298/1 від 23.12.2013р. в сумі 427190,27грн., з яких:

- 380000,00грн. заборгованості за договором;

- 25840,00грн. втрат від інфляції;

- 2092,59грн. три відсотки річних;

- 19257,68грн. пені.

2) за договором №299/05 від 23.12.2013р. в сумі 68534,74грн., з яких:

- 60715,80грн. заборгованості за договором;

- 4051,83грн. втрат від інфляції;

- 373,06грн. три відсотки річних;

- 3394,05грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 01/3-208 від 04.02.2015р. ухвалою суду від 03.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.04.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.04.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 08.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.04.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 10.04.2015р.

27.04.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, про що подав відповідну заяву, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 27.04.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013р. між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальний) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №298/01 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі по тексту - договір).

ДВГРЗ НСНС України організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 1-єї оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварії. Виконавець здійснює постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів замовника. Об'єкти замовника, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, визначеному в додатку № 1, який узгоджується обома сторонами (п. 1 договору).

Замовник зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування (п. 3.11. договору).

Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації та загрози її виникнення у кількості 1-єї оперативної одиниці складає помісячно по 125956,79грн. (п. 4.1 договору).

Перерахування коштів проводиться щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з наданими виконавцем розрахунками та підписаними сторонами актами виконання умов договору (п. 4.3. договору).

Оплата за виконані аварійно-рятувальні роботи проводиться за фактичними витратами на їх виконання додатково до фінансування загону на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування на підставі наданих підтверджувальних документів, узгоджених замовником (п. 4.5. договору).

Договір укладається на невизначений термін та вступає в дію з 01.01.2014р. (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було надано послуги в період з 01 серпня 2014р. по 31 грудня 2014р. на загальну суму 380000,00грн., що підтверджується актами, підписаними сторонами договору:

- акт №546-ф від 30.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 95000,00грн.;

- акт №604-ф від 31.10.2014р. за жовтень 2014р. на суму 95000,00грн.;

- акт №666-ф від 30.11.2014р. за листопад 2014р. на суму 95000,00грн.;

- акт №728-ф від 31.12.2014р. за грудень 2014р. на суму 95000,00грн.;

та виставив рахунки:

- рахунок №546-ф від 30.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 95000,00грн.;

- рахунок №604-ф від 31.10.2014р. за жовтень 2014р. на суму 95000,00грн.;

- рахунок №666-ф від 30.11.2014р. за листопад 2014р. на суму 95000,00грн.;

- рахунок №728-ф від 31.12.2014р. за грудень 2014р. на суму 95000,00грн.

Позивач зазначає, що відповідач свого обов'язку щодо сплати наданих послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 380000,00грн., що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

23.12.2013р. між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальний) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №299/05 на виконання платних послуг (далі по тексту - договір на виконання платних послуг).

Пунктом 1 договору на виконання платних послуг визначено предметом цього договору виконання підрозділами виконавця платних послуг згідно з чинним законодавством України та Галузевих "Правил Безпеки..." на об'єктах за викликом замовника.

Пунктом 2 договору визначено перелік платних послуг, які виконавець виконує на об'єктах замовника.

Пунктом 3 договору визначено, що замовник зобов'язаний сплачувати, відповідно до умов договору, виконавцю витрати, що пов'язані з виконанням робіт, з надання платних послуг.

Оплата за виконання платних послуг проводиться протягом 15 календарних днів після підписання акта виконаних робіт. Замовник зобов'язаний при відсутності обґрунтованих заперечень підписати акт виконаних робіт впродовж 5 календарних днів з моменту надання акту виконавцем.

Договір вступає в дію з 01.01.2014р. і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного взаєморозрахунку між сторонами.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги, що підтверджується актами, підписаними сторонами договору:

- акт №1159 від 01.08.2014р. на суму 3114,94грн.;

- акт №1160 від 01.08.2014р. на суму 4159,91грн.;

- акт №1161 від 01.08.2014р. на суму 226,50грн.;

- акт №1222 від 19.08.2014р. на суму 260,38грн.;

- акт №1364 від 15.09.2014р. на суму 3955,92грн.;

- акт №1365 від 15.08.2014р. на суму 3485,74грн.;

- акт №1462 від 24.09.2014р. на суму 3683,46грн.;

- акт №1637 від 24.10.2014р. на суму 3368,75грн.;

- акт №1544 від 15.10.2014р. на суму 269,45грн.;

- акт №1736 від 13.11.2014р. на суму 229,12грн.;

- акт №1737 від 17.11.2014р. на суму 3377,82грн.;

- акт №1738 від 17.11.2014р. на суму 3834,89грн.;

- акт №1739 від 17.11.2014р. на суму 7500,24грн.;

- акт №2025 від 16.12.2014р. на суму 263,50грн.;

- акт №2026 від 16.12.2014р. на суму 3890,45грн.;

- акт №2027 від 16.12.2014р. на суму 3726,89грн.;

- акт №2028 від 16.12.2014р. на суму 3821,81грн.;

- акт №2029 від 16.12.2014р. на суму 3864,48грн.;

- акт №2030 від 16.12.2014р. на суму 894,77грн.;

- акт №2042 від 17.12.2014р. на суму 3354,89грн.;

- акт №2092 від 19.12.2014р. на суму 3431,89грн.;

та виставив рахунки:

- рахунок №1159 від 01.08.2014р. на суму 3114,94грн.;

- рахунок №1160 від 01.08.2014р. на суму 4159,91грн.;

- рахунок №1161 від 01.08.2014р. на суму 226,50грн.;

- рахунок №1222 від 19.08.2014р. на суму 260,38грн.;

- рахунок №1364 від 15.09.2014р. на суму 3955,92грн.;

- рахунок №1365 від 15.08.2014р. на суму 3485,74грн.;

- рахунок №1462 від 24.09.2014р. на суму 3683,46грн.;

- рахунок №1637 від 24.10.2014р. на суму 3368,75грн.;

- рахунок №1544 від 15.10.2014р. на суму 269,45грн.;

- рахунок №1736 від 13.11.2014р. на суму 229,12грн.;

- рахунок №1737 від 17.11.2014р. на суму 3377,82грн.;

- рахунок №1738 від 17.11.2014р. на суму 3834,89грн.;

- рахунок №1739 від 17.11.2014р. на суму 7500,24грн.;

- рахунок №2025 від 16.12.2014р. на суму 263,50грн.;

- рахунок №2026 від 16.12.2014р. на суму 3890,45грн.;

- рахунок №2027 від 16.12.2014р. на суму 3726,89грн.;

- рахунок №2028 від 16.12.2014р. на суму 3821,81грн.;

- рахунок №2029 від 16.12.2014р. на суму 3864,48грн.;

- рахунок №2030 від 16.12.2014р. на суму 894,77грн.;

- рахунок №2042 від 17.12.2014р. на суму 3354,89грн.;

- рахунок №2092 від 19.12.2014р. на суму 3431,89грн.;

Позивач зазначає, що відповідач свого обов'язку щодо сплати наданих послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 60715,80грн., що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 380000,00грн. за договором №298/1 від 23.12.2013р. та основного боргу в розмірі 60715,80грн. за договором №299/05 від 23.12.2013р., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати послуг передбачено умовами договорів та нормами законодавства.

З огляду на положення договорів, строк оплати послуг є таким, що настав.

Доказів оплати послуг у розмірі 380000,00грн. за договором №298/1 від 23.12.2013р. та у розмірі 60715,80грн. за договором №299/05 від 23.12.2013р. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за договором №298/01 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територіях від 23.12.2013р. у розмірі 19257,68грн. за загальний період з 11.10.2014р. до 31.01.2015р.

Господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за договором №298/01 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територіях від 23.12.2013р. є необґрунтованою, з огляду на те, що стягнення пені, як виду штрафної санкції умовами договору не передбачено.

Пунктом 5 договору №299/05 на виконання платних послуг від 23.12.2013р. визначено, що за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за договором №299/05 на виконання платних послуг від 23.12.2013р. у розмірі 3394,05грн. за загальний період з 17.08.2014р. до 31.01.2015р.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його частково вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 3299,57грн.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При здійсненні розрахунку позивач не врахував положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати за договором №298/01 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територіях від 23.12.2013р. три відсотки річних у розмірі 2092,59грн. за загальний період з 11.10.2014р. по 31.01.2015р. (за кожним актом окремо) та інфляційні втрати у розмірі 25840,00грн. за загальний період з жовтня 2014р. по січень 2015р. (за кожним актом окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його частково вірними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2084,79грн. Помилка виникла у зв'язку з недотриманням вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу до сплати за договором №299/05 на виконання платних послуг від 23.12.2013р. три відсотки річних у розмірі 373,06грн. за загальний період з 17.08.2014р. по 31.01.2015р. (за кожним актом окремо) та інфляційні втрати у розмірі 4051,83грн. за загальний період з вересня 2014р. по січень 2015р. (за кожним актом окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його частково вірними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 362,63грн. Помилка виникла у зв'язку з недотриманням вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 9526,84грн., з урахуванням того, що 96,09% позовних вимог позивача судом задоволено.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (52210, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, провулок Капітальний, буд.2; ідентифікаційний код 19354901) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223а, ідентифікаційний код 33873405) 380000,00грн. (триста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) заборгованості за договором №298/1 від 23.12.2013р.; 25840,00грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок грн. 00 коп.) втрат від інфляції; 2084,79грн. (дві тисячі вісімдесят чотири грн. 79 коп.) три відсотки річних; 60715,80грн. (шістдесят тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 80 коп.) заборгованості за договором №299/05 від 23.12.2013р.; 4051,83грн. (чотири тисячі п'ятдесят одна грн. 83 коп.) втрат від інфляції; 362,63грн. (триста шістдесят дві грн. 63 коп.) три відсотки річних; 3299,57грн. (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять грн. 57 коп.) пені; 9526,84грн. (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять шість грн. 84 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.05.2015 року

Суддя І.В. Петренко