Постанова № 43961738, 30.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2015 року № 826/3785/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23 жовтня 2014 № 0002841710, № 0004512203, № 0004522203, № 0004532203, від 14.01.2015 № 0000032203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3785/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 березня 2015 року.

У судовому засіданні 19 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно наказу від 04 серпня 2014 року № 1393, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (код ЄДРПОУ 32384972) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 03 жовтня 2014 року № 467/26-57-22-03-10/32384978 (т. 1, арк. 21-153).

Як висновок проведеної перевірки встановлені наступні порушення:

- підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.11 статті 138, підпункту 139.1.9, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1121361,00 грн. та заниження податку на прибуток всього в сумі 5646650,00 грн.;

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 273426,00 грн. та заниження податку на додану вартість всього в сумі 4464866,00 грн.;

- підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 275.3 статті 275, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку на загальну суму 104307,30 грн.;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168, статті 109, статті 110, статті 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 15797,39 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 03 жовтня 2014 року № 467/26-57-22-03-10/32384978 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року:

- № 0002841710, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 27192,17 грн., з якої: за основним платежем - 15797,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11394,78 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб (т. 1, арк. 196);

- № 0004502203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 132594,14 грн., з якої: за основним платежем - 104307,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28286,84 грн. за платежем: земельний податок (т. 1, арк. 197);

- № 0004512203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 639912 грн. (т. 1, арк. 198);

- № 0004522203, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1446,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції - 361,50 грн. (т. 1, арк. 199);

- № 0004532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 218252,50 грн., з якої: за основним платежем - 174602,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43650,50 грн. за платежем: податок на додану вартість (т. 1, арк. 200).

Проте, ТОВ «Автоцентр Київ» не погодилось з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 жовтня 2014 року № 0002841710, № 0004502203, № 0004512203, № 0004522203, № 0004532203 та оскаржило їх в адміністративному порядку, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 29 грудня 2014 № 3251/10/26-15-10-08 скаргу ТОВ «Автоцентр Київ» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року № 0004502203 в частині основного платежу на суму 17384,55 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 6046,15 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року № 0004502203 та податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року № 0002841710, № 0004512203, № 0004522203, № 0004532203 - залишено без змін (т. 1, арк. 204-230).

У зв'язку з чим, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року № 0000032203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 109163,44 грн., з якої: за основним платежем - 86922,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22240,69 грн. за платежем: земельний податок (т. 1, арк. 242).

Рішенням ДФС України від 19 лютого 2015 № 3360/6/99-99-10-01-03-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року № 0002841710, № 0004512203, № 0004522203, № 0004532203, від 14 січня 2015 року № 0000032203, а повторні скарги ТОВ «Автоцентр Київ» - без задоволення (т. 2, арк. 1-10).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями та зазначає, що здійснення працівниками ТОВ «Автоцентр Київ» заправки службових автомобілів не може вважати додатковим благом, а тому товариством не занижено податок на доходи фізичних осіб.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта перевірки від 03 жовтня 2014 року № 467/26-57-22-03-10/32384978.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року № 0002841710, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 27192,17 грн., з якої: за основним платежем - 15797,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11394,78 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою встановлено, що за період, який перевірявся, мали місце помилки у визначенні сукупного оподатковуваного доходу громадян, визначенні податку на доходи фізичних осіб, а саме: підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб, який утворився внаслідок отримання працівниками підприємства додаткового блага у вигляді безоплатного отримання послуг у сумі 97161,27 грн. за пальне в місті Києві та за його межами, згідно щомісячних накладних ТОВ «ТНК-ТРАНС» по списанню пального по смарт-карткам (накладна № 5826 від 31.03.2013, накладна № 8549 від 30.04.2013, накладна № 12291 від 31.05.2013, накладна № 13850 від 30.06.2013, накладна № 16992 від 31.07.2013, накладна № l8712 від 31.08.2013, накладна № 22555 від 30.09.2013, накладна № 25123 від 21.10.2013, накладна № 26375 від 30.11.2013, накладна № 28960 від 31.12.2013), після закінчення робочого часу та у вихідні дні.

Відповідно до підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно абзацу «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до сертифікатів з 01 січня 20112 року по 31 грудня 2015 року встановлено, що ТОВ «Автоцентр Київ» має статус офіційного сертифікованого дилера в сфері продажу продукції марки SKODA на території України.

Позивачем для спростування позиції відповідача надано суду накази, а саме: № 53/1 від 30.09.208 про встановлення ненормованого робочого дня разом із листком ознайомлення працівників із даним наказом; № 41/1/1 від 24.07.2013 по виробничій діяльності: про придбання службового автомобіля; № 24/2 від 12.04.2012 по виробничій діяльності: про введення в експлуатацію транспортного засобу; № 25/1/1 від 19.04.2012 по виробничій діяльності: про виведення з експлуатації транспортного засобу; № 10/2/1 від 19.03.2013 по виробничій діяльності: про призначення відповідальних за використання смарт-карток у зв'язку із виробничою необхідністю для заправки службових автомобілів; № 21/1 від 24.05.2011 про затвердження єдиного переліку робіт та запчастин при виконанні передпродажної підготовки дорожньо-транспортних засобів для передачі кінцевому споживачеві; № 32/1 від 11.05.2012 по виробничій діяльності: про призначення відповідального за експлуатації автомобіля; № 33 від 11.05.2012 по виробничій діяльності: про ввод в експлуатацію транспортного засобу та про використання смарт-картки; № 33/2 від 16.05.2012 по виробничій діяльності: про призначення відповідального за експлуатацію автомобіля; № 37/1 від 31.05.2012 по виробничій діяльності: про призначення відповідального за експлуатацію автомобіля; № 42/1/2 від 18.06.2012 по виробничій діяльності: про призначення відповідального за експлуатацію автомобіля; № 48/3/1 від 03.09.2012 по виробничій діяльності: про переміщення службових автомобілів; № 33/1 від 30.05.2013 по виробничій діяльності: про ввод в експлуатацію транспортного засобу та про використання смарт-картки; № 34/4 від 03.06.2013 по виробничій діяльності: про ввод в експлуатацію транспортного засобу та про використання смарт-картки; № 35/1/1 від 07.06.2013 по виробничій діяльності: про призначення відповідального за експлуатацію автомобіля; № 37/1/1 від 07.06.2013 по виробничій діяльності: про призначення відповідального за експлуатацію автомобіля; № 41/2/1 від 26.07.2013 по виробничій діяльності: про переміщення службових автомобілів; № 43/1 від 31.07.2013 по виробничій діяльності: про ввод в експлуатацію транспортного засобу та про використання смарт-картки; № 56/3 від 02.09.2013 по виробничій діяльності: про ввод в експлуатацію транспортного засобу та про використання смарт-картки; № 73/4 від 01.10.2013 по виробничій діяльності: про переміщення службових автомобілів; № 74/2 від 03.10.2013 по виробничій діяльності: про ввод в експлуатацію транспортного засобу та про використання смарт-картки; № 75/1 від 08.10.2013 по виробничій діяльності: про виведення з експлуатації транспортного засобу.

Отже, враховуючи діяльність ТОВ «Автоцентр Київ», яка полягає в продажу продукції марки SKODA на території України, та, враховуючи вище перелічені накази судом було встановлено, що здійснення заправки пальним службових автомобілів товариства входить до службових обов'язків працівників ТОВ «Автоцентр Київ».

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів, що заправка пальним службових автомобілів товариства здійснювалась працівниками ТОВ «Автоцентр Київ» після закінчення робочих годин або ж у вихідні.

Відтак, враховуючи, що здійснення заправки пальним службових автомобілів товариства входить до службових обов'язків працівників ТОВ «Автоцентр Київ» та, враховуючи наказ № 53/1 від 30.09.208 про встановлення ненормованого робочого, суд дійшов висновку про хибність висновків відповідача щодо отримання працівниками ТОВ «Автоцентр Київ» додаткового блага у вигляді безоплатного отримання пального, що, в свою чергу, спростовує твердження податкового органу щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб.

У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року № 0002841710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року № 0000032203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 109163,44 грн., з якої: за основним платежем - 86922,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22240,69 грн. за платежем: земельний податок суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою встановлено, що ТОВ «Автоцентр Київ» за перевіряємий період не нараховувало та не сплачувало податок на землю за користування землею, що використовується під власною нежитловою будівлею за адресою: м. Київ, проспект Перемоги. 67, що призвело до заниження земельного податку на загальну суму 104307,30 грн., у тому числі по періодах: за 2011 рік - 34769,10 грн., за 2012 рік - 34769,10 грн., за 2013 рік - 34769,10 грн.

Позивач стверджує, що не являється суб'єктом сплати податку за землю, оскільки у товариства відсутні документи, підтверджуючі право власності або користування земельною ділянкою (державний акт або договір оренди), а тому земельна ділянка, на якій розташований нежитловий будинок, що належить ТОВ «Автоцентр Київ», знаходиться в користуванні ЗАТ «Автотрейдінг Інвест», яке і сплачувало земельний податок.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Автотрейдінг Інвест» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки від 03 червня 2002 року, згідно якого Орендодавець, на підставі рішення Київради від 06 вересня 2001 року за № 9/1443 передає, а Орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої на просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, розміром 1,1111 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід ємною частиною цього договору (т. 3, арк. 129-133).

В той же час, позивач стверджує, що нежитловий будинок (літ. 2) за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 67 загальною площею 2355,2 кв.м, у перевіряємому періоді знаходився у власності ТОВ «Автоцентр Київ» на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2003 року, укладеного з ЗАТ «Автотрейдінг Інвест», який позивач суду не надав.

29 січня 2014 року між ТОВ «Автоцентр Київ» (продавець) та ТОВ «ІБХ-Транспорт» (покупець) укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літера 2), загальною площею 2357,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок № 67.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 11.09.2003), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Однак, згідно частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 14.01.2011), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового Кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Враховуючи те, що судом встановлено та не заперечується сторонами, нежитлова будівля (літера 2), загальною площею 2357,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок № 67 в період з 03 жовтня 2003 року по 29 січня 2014 року знаходилась у власності ТОВ «Автоцентр Київ», суд приходить до висновку про наявність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку в силу положень п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України.

Посилання платника на те, що, оскільки право власності або користування земельною ділянкою відсутнє, це виключає правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання з плати за землю, де знаходиться належне йому нежитлове приміщення, підлягають відхиленню, адже згідно із п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) земельний податок сплачується з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно обов'язок сплачувати плату за землю покладається на позивача.

Аналогічна позиція викладена в у хвалі Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року № К/800/62298/13, постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року по справі № 826/18927/14.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 275.3 ст. 275, п. 186.2 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та, як наслідок, винесення податкового повідомлення-рішення 14 січня 2015 року № 0000032203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 109163,44 грн., в тому числі за основним платежем - 86922,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22240,69 грн. за платежем земельний податок.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2014 року № 0004512203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 639912 грн.; № 0004522203, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1446,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції - 361,50 грн.; № 0004532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 218252,50 грн. за платежем: податок на додану вартість суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «Автоцентр Київ» та ТOB «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Автотім», ТОВ «КЄЙ-Дістрибюшн», ТОВ «МОЛЛ-Сервіс», ПП «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «Стор-Груп-Плюс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Актовір-ТД», ТОВ «Ариал», ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», ПП «Вектор 8», ТОВ «Інфопрог», ТОВ «Ерліх», ТОВ «Аль-Трейд-Груп».

Позивач зазначає, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження порушення ТОВ «Автоцентр Київ» формування валових витрат та податкового кредиту щодо господарських операцій про отримання запасних частин до автомобілів від постачальників (ТOB «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Автотім» та ТОВ «КЄЙ-Дістрибюшн») та щодо отримання послуг комерційних агентів у сприянні реалізації автомобілів (12 підприємств).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Автоцентр Київ»» (покупець) та ТОВ «Автотім» (постачальник) укладено договір поставки № ДПоЗЧ-111021 від 03 січня 2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (т. 2, арк. 13-18).

Кількість товару, його часткове співвідношення (номенклатура, асортимент), одиниці виміру товару на кожну окрему партію поставки за цим договором визначається сторонами у заявках. Заявки формуються покупцем та передаються постачальнику засобами телефонного та/або електронного зв'язку. Постачальник відповідно до заявки покупця та діючого прейскуранта та/або прайс-листа постачальника, з урахуванням наданої знижки, виставляє покупцю рахунок-фактуру протягом двох днів з моменту отримання заявки від Покупця.

Постачання товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця на yмовaх «Інкотермс» (в редакції 2000 року) СРТ - м. Київ, пр. Перемоги, 67.

Якість і комплектність товару, що є предметом цього договору, повинні підтверджуватися документами, передбаченими діючим законодавством (в тому числі сертифікатами, виданими органами Держстандарту України - на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації), стандартами виробника.

Ціна на товар визначається за попередньою домовленістю сторін, відповідно до діючого прейскуранта та/або прайс-листа постачальника, який надається покупцю факсимільним та/або електронним зв'язком.

Відповідно до видаткових накладних (т. 2, арк. 21-55) позивач одержав товар (акумулятори), обумовлений договором поставки від 03 січня 2011 року.

В свою чергу, ТОВ «Автотім» виписало позивачу податкові накладні (т. 2, а.с. 56-93), які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «КЄЙ-Дістрибюшн» (Постачальник) укладено договір поставки від 03 січня 2011 року № ДПоЗЧ-111010, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Кількість товару, його часткове співвідношення (номенклатура, асортимент), одиниці виміру товару на кожну окрему партію поставки за цим договором визначається сторонами у заявках. Заявки формуються покупцем та передаються постачальнику засобами телефонного та/або електронного зв'язку. Постачальник відповідно до заявки покупця та діючого прейскуранта та/або прайс-листа постачальника, з урахуванням наданої знижки, виставляє покупцю рахунок-фактуру протягом двох днів з моменту отримання заявки від Покупця.

Постачання товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця на yмовaх «Інкотермс» (в редакції 2000 року) СРТ - м. Київ, пр. Перемоги, 67.

Якість і комплектність товару, що є предметом цього договору, повинні підтверджуватися документами, передбаченими діючим законодавством (в тому числі сертифікатами, виданими органами Держстандарту України - на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації), стандартами виробника.

Ціна на товар визначається за попередньою домовленістю сторін, відповідно до діючого прейскуранта та/або прайс-листа постачальника, який надається покупцю факсимільним та/або електронним зв'язком.

Відповідно до видаткових накладних (т. 2, арк. 132-155) позивач одержав товар (CD-ресивери), обумовлений договором поставки від 03 січня 2011 року.

В свою чергу, ТОВ «КЄЙ-Дистрибюшн» виписало позивачу податкові накладні (т. 2, а.с. 159-183), які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно договору поставки № ДПоЗЧ-0913002, укладеного 24 вересня 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» (постачальник), умови якого аналогічні з умовами, викладеними до договорі від 03 січня 2011 року № ДПоЗЧ-111010, укладеного з ТОВ «КЄЙ-Дістрибюшн».

Відповідно до видаткових накладних (т. 2, арк. 211-221) позивач одержав товар (автомобільні відео реєстратори та відеокамери), обумовлений вказаним договором поставки.

В свою чергу, ТОВ «Крок Трейд ВСТ» виписало позивачу податкові накладні (т. 2, а.с. 222-232), які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно договору поставки № ДПоЗЧ-311002, укладеного 30 березня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Мон Шері» (постачальник), умови якого аналогічні з умовами, викладеними до договорі від 03 січня 2011 року № ДПоЗЧ-111010, укладеного з ТОВ «КЄЙ-Дістрибюшн».

Відповідно до видаткових накладних (т. 2, арк. 248-249) позивач одержав товар (авто сигналізація, корпус, сирена, датчик об'єму), обумовлений вказаним договором поставки.

В свою чергу, ТОВ «Мон Шері» виписало позивачу податкові накладні (т. 3, а.с. 1-3), які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем (компанія) та ТОВ «Молл-Сервіс» (комерційний агент), останній в порядку та на умовах, визначених цією угодою та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду, зобов'язується надати послуги компанії із сприяння у реалізації автомобілів (надалі - товар) та укладанні необхідних договорів між потенційними покупцями компанії та компанією в межах статутної діяльності компанії від її імені та за її рахунок. До обов'язку комерційного агента входить: вжиття всіх необхідних заходів щодо належного та реального виконання своїх і обов'язків за цією Угодою та виявлення потенційних покупців Компанії; розповсюдження рекламних матеріалів Компанії потенційним покупцям; інформуваня потенційних покупців про порядок та умови реалізації товару компанією; організація реалізації товару, відповідно до Додатків до цієї Угоди; інформування Компанії про необхідність проведення переговорів з потенціальними пупцями та сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками Компанії та пенційними покупцями.

Компанія нараховує та оплачує винагороду Комерційного агента відповідно до цієї угоди та Додатків до неї. За надання послуг за цим Договором, Компанія сплачує комерційному агенту винагороду у розмірі: 40645 грн., крім того ПДВ 20% 8129 грн., разом з 48774 грн.

Фактами виконання угоди є перерахування на поточний рахунок компанії відповідної суми коштів чи передача товару покупцем/покупцями, якого/яких залучив комерційний агент.

Додатком № 1 до агентської угоди від 30 листопада 2011 року визначено перелік авто, які ТОВ «Молл-Сервіс» зобов'язується надати послуги зі сприяння у продажу та граничні строки реалізації.

На підтвердження надання ТОВ «Молл-Сервіс» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди від 30 листопада 2011 року, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 30 автомобілів згідно переліку, вартість послуг складає 48774 грн.

В свою чергу, ТОВ «Молл-Сервіс» виписало позивачу податкову накладну (т. 3, а.с. 13-15), які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Крім того, між позивачем (компанія) та ПП «В.Е.Е.Р» укладено агентську угоду від 05 червня 2012 року № 11-1210, відповідно до умов якої комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цією угодою та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду, зобов'язується надати послуги компанії зі сприяння у реалізації та встановленні додаткового обладнання на автомобіль, інші умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 до угоди обумовлено, що ПП «В.Е.Е.Р» у строк до 31 липня 2012 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу додаткового обладнання на автомобіль у кількості 26 комплектів.

На підтвердження надання ПП «В.Е.Е.Р» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди від 05 липня 2012 року, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 26 комплектів додаткового обладнання на автомобілі згідно переліку, вартість послуг складає 21666,67 грн.

В свою чергу, ПП «В.Е.Е.Р» виписало позивачу податкову накладну (т. 3, а.с. 22), які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Ра-Легат» укладено агентські угоди від 18 липня 2011 року № 11554, від 16 жовтня 2011 року № 11999/1,відповідно до умов яких комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цією угодою та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду, зобов'язується надати послуги компанії зі сприяння у реалізації та встановленні додаткового обладнання на автомобіль, інші умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 до угоди обумовлено, що ТОВ «Ра-Легат» у строк до 30 липня 2011 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу додаткового обладнання на автомобіль у кількості 13 комплектів.

На підтвердження надання ТОВ «Ра-Легат» послуг в рамках агентських угод позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди від 18 липня 2012 року, від 19 листопада 2011 року з яких вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано товар згідно переліку, акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000040, № ОУ-0000180.

В свою чергу, ТОВ «Ра-Легат» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Крім того, між позивачем (компанія) та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» укладено агентську угоду від 10 лютого 2013 року № 13-63, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатками № 1 від 29 березня 2013 року та № 2 від 25 квітня 2013 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Стор-Груп-Плюс» у визначений строк в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у відповідній кількості.

На підтвердження надання ТОВ «Стор-Груп-Плюс» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт по додатку № 1, 2 до агентської угоди від 29 березня 2013 року та від 25 квітня 2013 року, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 58 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Стор-Груп-Плюс» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «МСК-Трейдінг» укладено агентську угоду від 01 червня 2011 року № 11559/1, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 30 вересня 2013 року до угоди обумовлено, що ТОВ «МСК-Трейдінг» у строк до 30 вересня 2011 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 16 штук.

На підтвердження надання ТОВ «МСК-Трейдінг» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 16 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «МСК-Трейдінг» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Актовір-ТД» укладено агентську угоду від 06 листопада 2011 року № 13-1236/1, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 06 листопада 2013 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Актовір-ТД» у строк до 30 грудня 2013 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 38 штук.

На підтвердження надання ТОВ «Актовір-ТД» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 38 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Актовір-ТД» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Ариал» укладено агентську угоду від 06 березня 2013 року № 13-157/1, відповідно до умов якої комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цією угодою та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду, зобов'язується надати послуги компанії зі сприяння у реалізації та встановленні додаткового обладнання на автомобіль, інші умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 06 листопада 2013 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Актовір-ТД» у строк до 15 травня 2013 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 28 штук.

На підтвердження надання ТОВ «Ариал» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 28 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Ариал» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Сучасні торговельні рішення» укладено агентську угоду від 01 грудня 2011 року № 0112СТР-1, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 01 грудня 2011 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Сучасні торговельні рішення» у строк до 30 грудня 2011 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 28 штук.

На підтвердження надання ТОВ «Сучасні торговельні рішення» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 28 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Сучасні торговельні рішення» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ПП «Вектор 8» укладено агентську угоду від 20 листопада 2011 року № 12-1155/1, відповідно до умов якої комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цією угодою та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду, зобов'язується надати послуги компанії зі сприяння у реалізації та встановленні додаткового обладнання на автомобіль, інші умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 28 листопада 2011 року до угоди обумовлено, що ПП «Вектор 8» у строк до 30 грудня 2012 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 10 штук.

На підтвердження надання ПП «Вектор 8» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 10 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ПП «Вектор 8» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Інфопрог» укладено агентську угоду від 12 липня 2011 року № 11719/2, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 30 вересня 2011 року та № 2 від 12 липня 2011 року, № 3 від 30 листопада 2011 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Інфопрог» у визначений строк в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 48 штук.

На підтвердження надання ТОВ «Інфопрог» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт по додатку № 1, 2, 3 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 48 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Інфопрог» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Ерліх» укладено агентську угоду від 01 червня 2012 року № 12-515/1, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 27 червня 2012 року та № 2 від 31 липня 2012 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Ерліх» у визначений строк в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 52 штук.

На підтвердження надання ТОВ «Ерліх» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт по додатку № 1, 2 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 52 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Ерліх» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Аль-Трейд-Груп» укладено агентську угоду від 19 вересня 2013 року № 13-997/1, умови якої аналогічні умовам агентської угоди № 11759/1, укладеної 23 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс».

Додатком № 1 від 28 листопада 2011 року до угоди обумовлено, що ТОВ «Аль-Трейд-Груп» у строк до 30 листопада 2013 року в рамках агентської угоди зобов'язується надати послуги зі сприяння продажу автомобілів у кількості 9 штук.

На підтвердження надання ТОВ «Аль-Трейд-Груп» послуг в рамках агентської угоди позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт по додатку № 1 до агентської угоди, з якого вбачається, що за сприяння комерційного агента було продано 9 автомобілів згідно переліку.

В свою чергу, ТОВ «Аль-Трейд-Груп» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2014 року № 0004522203 та № 0004512203, суд приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно із п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Аналізуючи долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів (договори поставки, податкові та видаткові накладні, банківські виписки) на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Автотім», ТОВ «КЄЙ-Дістрибюшн», ТOB «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Мон Шері» в рамках укладених договорів поставки товарів, суд зазначає наступне.

Договорами поставки передбачено, що кількість товару, його часткове співвідношення (номенклатура, асортимент), одиниці виміру товару на кожну окрему партію поставки за цим договором визначається сторонами у заявках, на підставі яких контрагенти позивача повинні надіслати останньому рахунок-фактуру. Проте, обумовлені договорами заявки та рахунки-фактури в матеріалах справи відсутні, що, в свою чергу не дає можливості співставити кількість, вартість замоленого позивачем у контрагентів товару з отриманим згідно видаткових накладних.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження транспортування визначених договорами товарів від контрагентів, а також документів, які підтверджують якість і комплектність товару, як то зазначено в п. 2.2 договорів.

Стосовно господарських операцій в рамках агентських угод, укладених між позивачем та ТОВ «МОЛЛ-Сервіс», ПП «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «Стор-Груп-Плюс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Актовір-ТД», ТОВ «Ариал», ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», ПП «Вектор 8», ТОВ «Інфопрог», ТОВ «Ерліх», ТОВ «Аль-Трейд-Груп», суд зазначає наступне.

Надані позивачем первинні документи (агентські угоди з додатками, акти виконаних робіт та банківські виписки про сплату вартості послуг зазначеним контрагентам), суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження економічної доцільності їх укладення та участь контрагентів позивача у наданні відповідних послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення контрагентами дій зі сприяння у реалізації автомобілів чи встановленні додаткового обладнання на автомобілі, розповсюдження рекламних матеріалів, інформування потенційних покупців про порядок та умови реалізації товару. Також не надано жодних доказів на підтвердження інформування контрагентами про необхідність проведення переговорів з потенціальними покупцями та сприяння організації зустрічей і переговорів.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «МОЛЛ-Сервіс», ПП «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «Стор-Груп-Плюс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Актовір-ТД», ТОВ «Ариал», ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», ПП «Вектор 8», ТОВ «Інфопрог», ТОВ «Ерліх», ТОВ «Аль-Трейд-Груп», неможливо встановити, яким чином вказані контрагенти надавали позивачу агентські послуги, дату та час їх надання, оскільки в актах виконаних робіт не деталізовано період надання вказаних послуг.

Також із наданих позивачем угод та первинних документів неможливо встановити, що роботи були виконані безпосередньо працівниками контрагентів.

Відтак, враховуючи, відсутність первинних документів з яких можливо було б встановити зміст та обсяг господарських операцій та, враховуючи не надання позивачем кінцевих результатів господарських операцій з яких було б можливо встановити, що ТОВ «МОЛЛ-Сервіс», ПП «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «Стор-Груп-Плюс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Актовір-ТД», ТОВ «Ариал», ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», ПП «Вектор 8», ТОВ «Інфопрог», ТОВ «Ерліх», ТОВ «Аль-Трейд-Груп» надавало позивачеві послуги, зазначені в угодах, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду, виконання контрагентами договірних зобов'язань перед позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2014 року № 0004512203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 639912 грн.; № 0004522203, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1446,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції - 361,50 грн.; № 0004532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 218252,50 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Київ» підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 жовтня 2014 року № 0002841710. В решті позовних вимог відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Київ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 жовтня 2014 року № 0002841710.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 36,54 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник