Постанова № 43961185, 30.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1288/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представників позивача - Краснопіра В.М., Будочкіної Т.В.

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

свідка - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Промсантехніка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство "Промсантехніка" (надалі - ПАТ "Промсантехніка", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0002191500/224.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки від 14.11.2014 року №2627/16-02-15-24/01412414, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції зі спірним контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. З огляду на наведене представники позивача просять суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Промсантехніка" (код ЄДРПОУ 01412414) зареєстровано у виконавчому комітеті Комсомольської міської ради Полтавської області 20.01.1995 року, номер запису 1 584 120 0000 000128 та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ /а.с.26-30/.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200044873 серія НБ№201122 /а.с.31/.

Завідувачем сектору оподаткування та контролю об'єктів і операцій Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ Іщенко Тетяною Борисівною, відповідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.20.1 ст.20, ст. 79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, та відповідно до наказу Кременчуцької І від наказу від 11.11.2014 року № 3303 /а.с.32/ проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПАТ "Промсантехніка" (код за ЄРДПОУ 01412414) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах, з ФОП ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 14.11.2014 року складено акт №2627/16-02-15-24/01412414, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 7987 грн. у тому числі за листопад 2011 року - 7987 грн. /а.с.34-40/.

Позивачем на підставі п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України 20.11.2014 року вих.№114 надано заперечення на акт перевірки від 14.11.2014 року №2627/16-02-15-24/01412414 /а.с.41-43/.

У відповіді Кременчуцької ОДПІ від 27.11.2014 року вих.№1640/10 на заперечення ПАТ "Промсантехніка" було зазначено, що порушення встановлені в ході проведення перевірки, відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі висновку акта перевірки від 14.11.2014 року №2627/16-02-15-24/01412414 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0002191500/224, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7987,00 грн. /а.с.46/.

Позивачем 16.12.2014 року до Головного управління ДФС у Полтавській області було направлено первинну скаргу №140 на податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.12.2014 року №0002191500/224 /а.с.47-52/.

16.02.2015 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги від 09.02.2015 року №455/10/16-31-10-04-11, яким залишає податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.12.2014 року №0002191500/224 - без змін, а скаргу - без задоволення. /а.с.57-64/.

25.02.2015 року до Державної фіскальної служби України направлено повторну скаргу на податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ /а.с.65-70/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.03.2015 року №523/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги, повідомлено позивача, що податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.12.2014 року №0002191500/224 залишено без змін, а скаргу - без задоволення /а.с.75-79/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 02.12.2014 року №0002191500/224 та оскаржив його до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що ПАТ "Промсантехніка" має у власності комплекс будівель та спору загальною площею приміщень 14663,30 кв.м. розташованих на земельній ділянці площею 7,1497 га. Серед об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності ПАТ "Промсантехніка" є виробничий корпус з їдальнею і корпус адміністративно-виробничих приміщень, які побудовані в 1973 році. У зв'язку з тим, що вищезазначені будівлі не відповідали санітарним і технічним вимогам по причині їх фізичного зносу, акціонерами ПАТ "Промсантехніка" було прийняте рішення про здійснення реконструкції виробничого корпусу з їдальнею і корпус адміністративно-виробничих приміщень.

Судом встановлено, що 04.10.2011 року між ПАТ "Промсантехніка" (Замовник) та ПП ОСОБА_4 (Підрядник) укладено договір постачання та підряду №04102011 /а.с.80-83/. В пункті 1.1 Договору зазначено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання передати ПВХ вироби в кількості 60 одиниць (надалі - Товар) у відповідності до Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, та своїми силами і засобами виконувати монтажні роботи на об'єкті Замовника в м. Комсомольськ, а Замовник - прийняти його і оплатити в строк, зазначений в цьому Договорі.

Загальна сума Договору складає 119800,00 грн., яка складається з постачання 207,161 м.кв. виробів ПВХ з проти москітними сітками, підвіконня 300мм, водовідлив 200мм, а також їх монтажу /пункт 1.2 Договору/.

На підтвердження реальності виконання умов договору постачання та підряду від 04.10.2011 року №04102011 позивачем надано до суду бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- додаток до Договору постачання та підряду від 04.10.2011 року №04102011 /а.с.84-85/;

- податкова накладна №121 від 06.10.2011 року на загальну суму 71880,00 грн., в тому числі ПДВ 11980,00 грн.; №136 від 23.11.2011 року на загальну суму 47920,00 грн.. в тому числі ПДВ 7986,67 грн. /а.с.97-98/.

- акт прийому - передачі від 23.11.2011 року /а.с.93/;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.11.2011 року №231111/1 /а.с.96/;

- товарно-транспортна накладна від 23.11.2011 року /а.с.94/ та подорожній лист від 23.11.2011 року /а.с.95/;

- витяг з журналу реєстрації доручень /а.с.86-87/;

- платіжні доручення №290 від 06.10.2011 року на суму 71880,00 грн. та №387 від 27.12.2011 року на суму 47920 грн. /а.с.91-92/.

Суд зазначає, що накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось транспортом контрагента з передачею товару представнику ПАТ "Промсантехніка" на складі позивача, що підтверджується наданою товарно - транспортною накладною від 23.11.2011 року /а.с.94/ та подорожнім листом від 23.11.2011 року /а.с.95/.

Факт виконання робіт обумовлених в Договорі постачання та підряду від 04.10.2011 року №04102011 підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.11.2011 року №231111/1 /а.с.96/, підписаний сторонами договору без застережень.

Оплата проводилась у безготівковій формі на підтвердження чого надано платіжні доручення №290 від 06.10.2011 року на суму 71880,00 грн. та №387 від 27.12.2011 року на суму 47920 грн. /а.с.91-92/ та виписка банку з розрахункового рахунку /а.с.88-90/.

Отже, реальність укладеного договору постачання та підряду від 04.10.2011 року №04102011 підтверджується вищезазначеними документами, які наявні в матеріалах справи.

Головною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7887,00 грн. були взяті висновки перевірки контрагента позивача (ПП ОСОБА_4), які оформлені актом Кременчуцької ОДПІ від 14.12.2012 року №550/17-311/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_4 по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.10.2012 року.

За даними вказаного акту перевірки ПП ОСОБА_4 мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та відносно посадових осіб яких порушено кримінальні справи за ч.2 ст.205 та ч.2 ст.364-1 КК України.

Надаючи оцінку наведеним мотивам, суд звертає увагу на те, що жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ПП ОСОБА_4 повністю підтверджена залученими до матеріалів справи первинними документами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом за перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність формування розміру об'єкту оподаткування та суми ПДВ, суд дійшов висновку про помилковість висновків перевірки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки від 14.11.2014 року №2627/16-02-15-24/01412414

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0002191500/224.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 206,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №78 від 17.04.2015 року /а.с.10/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Промсантехніка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0002191500/224 від 02 грудня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Промсантехніка" (код ЄДРПОУ01412414) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 /сто вісімдесят дві/ грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко