Постанова № 43961060, 30.03.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 березня 2015 року Справа № 814/624/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Мостобудівників, 17/12, м. Миколаїв, 54030

дореєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, вул. Котовського, 28, м. Миколаїв, 54010

третя особаОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Миколаїв, 54052 проскасування рішення від 21.11.2014 р. № 17404468, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (Відповідач), за участю третьої особи ОСОБА_1, про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.11.2014 р. № 17404468 та зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 м. Миколаєва.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва йому було надано право реалізувати предмет іпотеки, до якого входить і земельна ділянка. Оскільки ОСОБА_1 не зареєструвала своє право власності на земельну ділянку, позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію ділянки на ім'я ОСОБА_1 Позивач вважає, що рішенням суду йому надано повноваження вчиняти будь-які дії від імені ОСОБА_1, необхідні для продажу предмету іпотеки.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких вказано, що реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється за заявою власника або уповноваженої нею особи. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва не містить вказівки щодо земельної ділянки. Вимога щодо зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку порушує приписи ст. 19 Конституції України.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

10.09.2007 р. ОСОБА_1 уклала з позивачем іпотечний договір, за яким надала в іпотеку житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 м. Миколаєва. У п. 35.4 іпотечного договору зазначено, що іпотека поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки (а. с. 13-18). Іпотечний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 09.10.2007 р.

У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.03.2013 р. по справі № 2/1414/1062/2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки (будинок і земельну ділянку) та надано позивачу повноваження, необхідні для вчинення продажу вказаного предмету іпотеки (а. с. 8-12).

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 м. Миколаєва, придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу у ОСОБА_3, не була нею належним чином зареєстрована (а. с. 19-26, 28-29).

17.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 м. Миколаєва за ОСОБА_1 з метою подальшого продажу від імені останньої.

Рішенням від 21.11.2014 р. № 17404468 відповідач відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: із заявою звернулася неналежна особа (а. с. 27).

Так п. 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження.

Поняття та підстави представництва визначені ст. 237 Цивільного кодексу України. Зокрема, ч. 3 зазначеної статті передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Така підстава, як рішення суду, відсутня серед законних підстав виникнення представництва. Тобто, звернутися з заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку може ОСОБА_1 особисто або уповноважена нею особа, у тому числі й позивач, але тільки на підставі оформленої належним чином довіреності.

З огляду на викладене, суд розглядає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська