Постанова № 43961028, 28.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року № 813/6894/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Дрогобицького МРУЮ), у якому, відповідно до уточнених позовних вимог, просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Мазурик В.В. від 25.09.2014 ВП № 44328319 "Про накладення штрафу".

Позовні вимоги мотивує тим, що постанова про накладення штрафу від 25.09.2014 року ВП № 44328319 винесена безпідставно, передчасно та порушує права ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, а тому підлягає скасуванню. Вважає, що державним виконавцем не взято до уваги те, що ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.07.2014 року, отже дане рішення не набрало законної сили, а тому не підлягало примусовому виконанню, про що він повідомив державного виконавця.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 11.11.2014 подав до суду заперечення, в яких вказує, що на підставі виконавчих листів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.07.2014 року у справі № 442/439/14-ц державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Боржнику було надано строк для самостійного виконання рішення суду. Оскільки боржник рішення суду у встановлений для самостійного виконання строк не виконав, 25.09.2014 року державним виконавцем у відповідності до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про накладення штрафу у подвійному обсязі на ОСОБА_1 у розмірі 340 грн за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця без поважних причин.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 03.07.2014 року винесено заочне рішення по цивільній справі № 442/439/14-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, яким позов задоволено і зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом видачі їм ключів від вхідних дверей вказаної квартири.

Судом встановлено, що у ВДВС Дрогобицького МРУЮ 07.09.2014 року від стягувачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надійшли три заяви про примусове виконання рішення та три виконавчі листи від 03.07.2014 року у справі № 442/439/14-ц.

Державним виконавцем Мазуриком В.В. відділу державної виконавчої служби Дрогобицького МРУЮ по кожному виконавчому провадженню, керуючись положеннями ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень, які скеровані боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та надано термін для добровільного виконання. Одночасно боржнику скеровано листи від 08.08.2014 року з вимогою виконати рішення суду по ВП № 44326974 та попереджено про застосування штрафних санкцій та кримінальну відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.

У виконавчих листах виданих Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 03.07.2014 рокувказано, що рішення набрало законної сили 17.07.2014 року.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення дані постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця, ОСОБА_1 отримав 19.08.2014 року.

Державним виконавцем Домінком P.P. 02.09.2014 року здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі з метою перевірки виконання рішення суду, про що складено відповідний акт державного виконавця, згідно якого в присутності понятих, за участі ДІМ Дрогобицького MB ГУМВСУ Львівської області ст. лейтенанта міліції Гайдука М.О. боржник ОСОБА_1 зобов'язався виконати рішення суду 04.09.2014 року, що підтверджується його письмовим поясненням.

Державним виконавцем Домінком P.P. 04.09.2014 року здійснено повторний вихід за адресою вказаною у виконавчому документі з метою перевірки виконання рішення, та встановлено, що у наданий добровільний термін боржником рішення суду не виконано, про що було складено відповідний акт державного виконавця.

Державним виконавцем відповідно до ст.ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" 05.09.2014 року було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 170 грн за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи 05.09.2014 року до ВДВС Дрогобицького МРУЮ надійшла заява ОСОБА_1 відповідно до якої, позивач просив призупинити примусове виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.07.2014 року, оскільки 02.09.2014 року він звернувся у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області з заявою про перегляд заочного рішення від 03.07.2014 року.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.09.2014 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03.07.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном залишено без задоволення.

17.09.2014 Відділом ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у відповідності до вимог ст. 11, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» з метою здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» надіслано ОСОБА_1 повідомлення, що 25.09.2014р . буде здійснено примусове виконання вище зазначеного рішення суду, за адресою АДРЕСА_1. Таким чином зобов'язано боржника ОСОБА_1 з'явитись 25.09.2014 року о 12-00 год. за адресою АДРЕСА_1 для виконання зобов'язань покладених на нього виконавчими листами №442/439/14-ц від 25.07.2014р.

25.09.2014 о 12.00 год. державним виконавцем В.В. Мазурик, за участю В.о. голови Опарівської сільської ради Тимків Л.П. та дільничних інспекторів міліції Гайдук М.О. Вошик П.М. здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі з метою перевірки виконання рішення суду № 442/439/14-ц від 25.07.2014, боржник за даною адресою не з'явився, рішення суду не виконав, хоча в своїй апеляційній скарзі зазначає що стягувачі мають вільний доступ до належного їм майна. Цього ж дня встановлено що боржник працює на Опарському ВУПЗГ, що знаходиться неподалік від місця здійснення примусового виконання рішення суду, державним виконавцем здійснено вихід за місцем праці боржника однак ОСОБА_1, зі слів головного інженера Опарівського ВУПЗГ Здомського Сергія Борисовича, відмовився розмовляти з державним виконавцем, таким чином усякими способами ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням Дрогобицького міськрайонного суду, про що було складено відповідний акт державного виконавця. Про наслідки не виконання рішення суду та законних вимог державного виконавця боржник попереджений належним чином.

25.09.2014 державним виконавцем на підставі ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у подвійному обсязі та надіслано йому до виконання рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Дане повідомлення боржник отримав 30.09.2014 року однак вимоги державного виконавця не виконав.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 11 цього Закону визначено права та обов'язки державного виконавця. Зокрема, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу та призначає новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до Наказу МУЮ України № 74/5 від 15.12.1999 року зі змінами та доповненнями від 17.04.2012 року "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" (далі - Наказ № 74/5) пп. 3.6.1 - державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Згідно з пп. 3.6.4 вищевказаного наказу, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10 - денний строк.

Постанова про відкриття виконавчого провадження у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не оскаржена, а тому відсутні підстави для невиконання чи призупинення виконання рішення суду від 03.07.2014 року.

Виходячи з вищевикладеного, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ст.. 89 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на то причин.

Оскільки дану постанову ОСОБА_1 отримав 19.08.2014 року, у наданий добровільний термін рішення суду не виконав без поважних на те причин, відтак у державного виконавця були підстави для застосування штрафу.

У силу вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом не встановлено жодних порушень прав чи свобод позивача, оскільки державним виконавцем усі дії були виконані у межах повноважень та відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладання штрафу є належним способом забезпечення виконання рішення суду і винесена у порядок та спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 30.04.2015